Літера З

За водою - назва території в каньйоні лівого берега річки Смотрич. У “Розподілі квартир у місті Кам’янці-Подільському” 1789 року ці землі згадуються як “хатки попід скелями за водою розташовані”. Ще побутувала назва Заводдя. Цій території відповідає сучасна вулиця Онуфріївська.

Заболотного провулок - 19 серпня 1977 року постановою виконкому Кам’янець-Подільської міської ради за №395 Другий провулок Шолохова на Підзамчі був перейменований на честь подолянина Данила Кириловича Заболотного (1866-1929) - видатного мікробіолога, засновника кафедри епідеміології в Одеському медінституті (1919), члена ВУАН (з 1922), президента ВУАН (1928-1929), автора понад 200 наукових праць, директора науково-дослідного інституту мікробіології та епідеміології, який в 1894-1895 роках працював лікарем у Кам’янці-Подільському.

Заводська вулиця - 6 липня 1978 року рішенням виконкому міськради одній з безіменних вулиць у північно-західному промисловому районі присвоєно назву Заводська. Вулиця з’єднує Голосків-ське і Нігинське шосе.

Заводський провулок - 26 жовтня 1956 року одному із запроектованих провулків у північній частині селища Смирнова була надана назва Заводський, з’єднує вулиці Пархоменка та Лисенка.

Загальського хутір - назва походить від імені власника хутора В. І. Загальського. Розташовувався в сучасній східній частині Кам’янки за плодоконсервним заводом. У 30-ті роки ХХ ст. тут було поховано близько 3000 репресованих. 7 жовтня 1990 року відкрито пам’ятний знак жертвам репресій (автор - Володимир Корнійович Антонюк).

Загородній провулок - розташований на Руських фільварках, назва є російським варіантом слова “заміський”.

Залізничне селище - сучасний мікрорайон Черьомушки, назва побутувала в 20-30-х роках ХХ ст., займало територію, обмежену сучасними вулицями Північною, Червоноармійською, Привокзальною і проспектом Грушевського42.

Замкова вулиця - веде від Вірменського ринку до Старого і Нового замку. Носила ще назву Старобульварна, адже проходила повз Старий бульвар (Луб’янівка). У списку вулиць за 23 вересня 1949 року згадується як Старобульварний спуск. 11 вересня 1990 року Старобульварний спуск перейменований на вулицю Замкову.

Замковий міст - сполучає місто із Старим замком, від чого й назва (фото 16). Вперше назва фігурує в документах 1540-х років, де позначений як Ponte Acris (Замковий міст). Тоді він існував як аркова п’ятипрогінна споруда. Більшість дослідників пов’язують назву Замковий міст з XV ст. Носить також назву Турецький. У 1685-1686 роках турки провели реконструкцію мосту, оскільки він був пошкоджений під час облоги 1672 року, тоді арки були замуровані. У 1766 році був проведений черговий ремонт і в пам’ять про це на південному фасаді мосту встановлена кам’яна дошка з написом: “Succurendo rainae Stanislaus Augustus rex Poloniarum proprio Sumptu A.D. MDCCLXVI”43. Деякі дослідники стверджують, що цю перебудову здійснив Ян де Вітте. Архітектори Ольга та Євгенія Пламеницькі висунули гіпотезу про побудову мосту римськими легіонерами за часів дако-римських війн імператора Траяна. Міст, за їх твердженням, стояв на пілонах, верхня частина була дерев’яною та складалася з аркових ферм. Однак ця концепція не має достатніх аргументів, а отже й підтримки дослідників, піддана критиці професорами І. С. Винокуром та М. Б. Петровим.

Зантуська вулиця - розміщена в Старому місті, у ХІХ ст. побутувала назва Гімназичний спуск (або провулок). У списку вулиць за 1935 рік фігурує під назвою - спуск Шолом-Алейхема, 23 вересня 1949 року зустрічається під ім’ям Луначарського Анатолія Васильовича (1875-1933) - наркома освіти РСФРР (1917-1929). 11 вересня 1990 року вулиці надано назву Зантуська. Олег Будзей висловлює гіпотезу про походження назви від слова “зантус” - “дім розпусти”. У двотомному “Польсько-українському словнику” Михайла Онишкевича зафіксовано, що пішло воно від застарілого польського слова zantuz (існували варіанти написання santus, zan-thuz” “zantuz”), що означало “дім розпусти”. Поляки в свою чергу запозичили його в німців від слова schaundhaus - дім розпусти . Але існування будинку розпусти неподалік Петропавлівської церкви, володінь єзуїтів і кармелітів, інших релігійних споруд, що розташовувалися на невеликій відстані, видається малоймовірним.

Зарванська вулиця - згадується в описі 1700 року та в “Розподілі квартир в місті Кам’янці-Подільському” 1789 року (фото 10). За свідченням Олександра Прусевича на початок ХХ століття південна частина вулиці називалася Троїцькою, адже починалася біля церкви Св. Трійці, попередні назви - Поштова і Зарванська; північну частину називали на той час Поштовою, адже на цій вулиці розміщувалася будівля пошти. 20 березня 1923 року Поштову було перейменовано на Леніна, а південну - на честь болгарського революціонера Християна Раковського (1873-1941) - відомого діяча революційного руху в Болгарії, Румунії та Росії, члена РКП(б) з 1917 року, керівника делегації РСФРР на переговорах з Українською Державою (1918), голови Тимчасового робітничо-селянського уряду України, голови Раднаркому УРСР. Вулиця Леніна 17 лютого 1967 року отримала ім’я Станіслава Вікентійовича Ко-сіора (1889-1936) - першого секретаря ЦК КП(б)У в 20-30-х роках. 19 грудня 1927 року Раковського виключили з партії, а вже 20 грудня міська рада надала вулиці ім’я Фелікса Едмундовича Дзержинського (1877-1926) - голови ВЧК, з 1922 року - ДПУ, з 1923 року - ОДПУ наркома внутрішніх справ, наркома шляхів, голови Вищої Ради Народного господарства. 9 квітня 1936 року вулиці Дзержинського надано ім’я Сергія Мироновича Кірова (1886-1934) - радянського державного і партійного діяча, убитого 1 грудня 1934 року в Ленінграді. 11 вересня 1990 року постановою президії Кам’янець-Подільської міської ради вулиці Кірова та Косіора були об’єднані в одну і перейменовані на Зарванську. Назва походить від застарілого діалектного вислову, який подекуди можна зустріти і тепер - “зарвана вулиця” (“як на зарваній вулиці”), що означає “безлад”, “анархію”.

Затонського вулиця - 30 листопада 1961 року безіменній вулиці в селищі цукрового заводу надали ім’я Володимира Петровича За-тонського (1888-1938) - більшовицького державного і партійного діяча, наркома освіти УРСР (1922-1923, 1933-1938), який певний час жив у Кам’янці-Подільському та навчався в місцевій гімназії.

Захаржевського башта - М. Б. Петров датував цю башту XVI-XVII ст., у XVIII ст. була проведена її реконструкція. Деякі дослідники схильні вважати, що вона зведена в XV ст. разом з укріпленнями Польської брами і була сторожовою та оборонною, захищала дорогу до міста, що проходила правим берегом Смотрича попід скелями. На початок ХІХ ст. башту було засипано і над нею влаштовано альтанку. Реставрацію проведено в 1984-1987 роках за проектом Євгенії Пламеницької. В описі 1700 року башта фігурує під назвою Турецька. Таку ж назву на початок ХХ ст. дає їй Олександр Прусевич. Ймовірно, назва башта Захаржевського з’явилася внаслідок того, що її реконструкцією у XVIII ст. керував Захаржевський. Та найпоширенішою є назва Башта на Броді, яка з’явилася 1956 року, коли Євгенія Пламеницька при внесені до списку пам’яток архітектури, не маючи відомостей про історичну назву, дала їй наймення - На Броді. Башта кам’яна, двоярусна, майже кругла, діаметром 9-10 метрів. Стіни товщиною 1,3 м. з боку річки та 0,7 м. на рівні другого ярусу з боку схилу. На висоті першого ярусу башта примикає до скелі. Вхід розташований з боку схилу в східній стіні на рівні другого ярусу. Бійниці мають арочні перемички. Підлогою вежі служить скеля. Яруси з’єднані приставними сходами.

Західний бульвар - розпочинався біля Вірменського бастіону та Міських воріт й тягнувся до будинку №6 по вулиці Кузнечній вздовж західних схилів Старого міста попри західні фасади колишніх кляшторів домініканок і францисканців. На даний час не існує.

Збарського вулиця - первісна назва - Больничний провулок надана міською думою 15 лютого 1900 року, назва є прикладом перенесення російських слів в українську мову, внаслідок чого з’являються мовні “суржики” (вулиці Утьосиста, Госпітальна). 17 лютого 1967 року провулок Больничний перейменований на честь Бориса Ілліча Збарського (1885-1954) - уродженця Кам’янця-Подільського, організатора біохімічного інституту, дійсного члена Академії медичних наук СРСР (1944), Героя Соціалістичної Праці (1945), який брав участь у бальзамуванні тіла Леніна (1924), Георгія Димитрова (1949), Климента Готвальда. 1940 року відвідав місто, середню школу №1.

Зелений провулок - розташований на Підзамчі, з’єднує Жванецьке і Оринінське шосе.

Зінов’єва вулиця - назву отримала 1925 року, а 9 квітня 1936 року перейменована на Тельмана. Розташовувалася в кварталі між сучасними вулицями Сіцінського, Гагенмейстра, Гагаріна та Огієн-ка. На даний час забудована й не існує.

Зіньковецька вулиця - згадується в списках вулиць за 1903 та 1927 роки, прямує до села Зіньківці. Розташована на Польських фільварках.

Зіньковецька Набережна вулиця - на правому березі річки Смотрич у районі Польських фільварків, продовжується вулицею Видрівка.

Зіньковецький потічок - протікає глибокою долиною і впадає у річку Смотрич, відділяючи Підзамче від Зіньківців.

Зіньковецький тупик - розташований на Польських фільварках, згадується в списку вулиць за 1927 рік.

Золота вулиця - за інформацією польської дослідниці Ренати Круль-Мазур таку назву носила вулиця, що тягнулася від Руської брами до Вірменського костелу. Нині це частина вулиць Руської та Вірменської.