Літера С

Сагайдачного вулиця - 22 липня 1991 року постановою виконкому Кам’янець-Подільської міськради одній з безіменних вулиць у селищі Першотравневому було присвоєно ім’я Петра Конаше-вича-Сагайдачного - козацького ватажка, героя Хотинської війни 1621 року. Саме за допомогою П. Сагайдачного були зупинені війська турецького султана Османа ІІ. В одному з боїв під час Хотинської війни Петро Сагайдачний був смертельно поранений. За твердженням деяких дослідників поранений П. Сагайдачний був у Кам’янці, в’їжджав у місто через Руську браму.

Садова вулиця - 23 січня 1990 року міськрада одній із запроектованих вулиць в селі Жовтневе на міських землях надала назву Садова.

Садова вулиця - 17 лютого 2009 року одній із запроектованих вулиць в районі вулиці Пархоменка в селищі Смирнова надали назву Садова.

Саксаганського вулиця - 1957 року під час розширення території селища Смирнова вулиці, яка з’єднувала Хмельницьке та Нігин-ське шосе, надали ім’я Панаса Карповича Саксаганського (18591940) - українського актора і режисера, який 1926 року виступав у Кам’янці-Подільському.

Свидницького вулиця - розташована на Підзамчі, названа на честь Анатолія Патрикійовича Свидницького (1834-1871) - українського письменника, автора автобіографічного роману “Люборацькі” який у 1851-1856 роках навчався у Кам’янці-Подільському.

Свидницького провулок - розташований на Підзамчі, названий на честь Анатолія Патрикійовича Свидницького.

Свідзінського вулиця - початково - Перший Георгіївський провулок, 9 квітня 1936 року був перейменований на честь Максима Горького (Олексія Максимовича Пєшкова) - видатного російського письменника, почесного прикордонника Кам’янець-По-дільського прикордонного загону. У наказі ОДПУ від 16 жовтня 1932 року зазначено: “На ознаменування 40-річної громадсько-політичної і громадської діяльності тов. Максима Горького прикордонники і командування Кам’янець-Подільського прикордонного загону порушили клопотання про зачислення тов. Максима Горького почесним прикордонником загону. Наказую: зачислити тов. Максима Горького почесним прикордонником Кам’янець-Поділь-ського прикордонзагону”51. 2006 року вулиця Максима Горького на Польських фільварках отримала ім’я Володимира Свідзінського, який деякий час жив і працював у Кам’янці-Подільському.

Свічкового заводу хутір - розташовувався на території сучасного Підзамча.

Святого Андрія бастіон - розташований на терасі над Руською брамою, побудований у 1721-1725 роках.

Святого Андрія батарея - разом з бастіоном Святого Андрія та Гловерівськими мурами складала одну оборонну лінію, розташована в південній частині Старого міста.

Святого Григорія батарея - розташовувалася на території сучасного дитсадка по вулиці Довгій, її залишки існували до 30-х років ХІХ ст.

Святого Йоганеса батарея - знаходилася в західній частині Старого міста з боку головного в’їзду, збудована дещо північніше батареї Святого Марціна.

Святого Марціна батарея - розташовувалася над Польською брамою, побудована в 1721-1725 роках.

Святого Марціна батарея - знаходилася в західній частині Старого міста на схід від міської брами зліва від вулиці Замкової. За даними О. Прусевича, 1745 року реставрована, за твердженням М. Б. Петрова, у цьому році побудована.

Святого Михайла батарея - розташовувалася в західній частині Старого міста перед Міською брамою, побудована в 40-60-х роках XVIII ст.

Святого Михайла башта - одна з назв башти Денної, побутувала у XVIII ст. Назва з’явилася внаслідок того, що 1575 року кам’я-нецький староста Микола Бжеський влаштував у цій башті каплицю Св. Архангела Михайла.

Святого Мойсея батарея - розташовувалася південніше церкви Св. Миколая. З ІІ половини XVIII ст. на її місці - Миколаївський бастіон.

Святого Спаса школа - розташовувалася біля Спасопреображен-ської церкви в каньйоні річки Смотрич біля сучасного Новопла-нівського мосту, звідки і з’явилася назва.

Святого Яна батарея - розташовувалася в західній частині Старого міста перед Міською брамою. Побудована в 40-х роках XVIII ст. На думку деяких авторів, Міська брама, а саме прямокутна башта з проїздом, і є батареєю Святого Яна.

Святого Ярсега батарея - розташовувалася навпроти Гончарської башти на терасі із західного боку валу. Побудована в ІІ половині XVIII ст., прикривала в’їзд у місто з каньйону біля Гончарської башти.

Святого Яцека хвіртка - тильний вхід до Кафедрального костелу із західної сторони, з вулиці Кузнечної. На хвіртці з боку вулиці є напис: “Furta Sw. Jacka” (“Хвіртка Св. Яцека”). З боку костелу є інший напис: “Avorum respice mores” (“Пам’ятай звичаї предків”).

Святої Анни башта - знаходилася на в’їзді до Замкового мосту, 1876 року розібрана.

Святої Терези бастіон - див. Вірменський бастіон.

Святої Трійці бастіон - розташовувався в північно-західній частині володінь єзуїтів, побудований у 40-60-х роках XVIII ст.

Святої Урсули батарея - укріплення, яке розташовувалося на південному подвір’ї Старої фортеці. Побудована в 1721-1725 роках.

Сергєєва-Ценського вулиця - 30 листопада 1961 року одній з нових вулиць цукрового заводу надали ім’я Сергія Миколайовича Сергєєва-Ценського (1875-1958) - російського письменника, який в 1896-1897 роках учителював у Кам’янець-Подільському міському училищі і написав твори “Полубог”, “Коварный журавль”.

Середня вулиця - розташована на Руських фільварках, назва пов’язана з топографічним розташуванням.

Сірка вулиця - первісно вулиця Мала Біланівська. 19 серпня 1977 року постановою міськради Малу Біланівську було перейменовано на Лесі Українки. 18 березня 1993 року постановою міської ради вулиці надано ім’я Івана Сірка - кошового отамана Запорозької Січі.

Січових стрільців вулиця - у вересні 1992 року постановою виконкому Кам’янець-Подільської міської ради вулицю Проектну-3 у мікрорайоні Північний перейменовано на Січових стрільців.

Сіцінського вулиця - первісна назва Висока. У радянський час носила ім’я Чумака, 9 квітня 1936 року перейменована на честь 26 Бакинських комісарів, розстріляних 20 вересня 1918 року.

1 червня 1992 року міськрада надала вулиці ім’я Юхима Йосиповича Сіцінського (1859-1937) - видатного дослідника історії Поділля, автора праць “Кам’янець-Подільський. Історичний нарис” (1895), “Бакота - давня столиця Пониззя” (1899), “Нариси історії Поділля” (1927), “Болохівське князівство” та ряду інших. Ю. Сі-цінський жив, працював та помер у Кам’янці-Подільському. Похований на Руськофільварецькому кладовищі.

Скальська брама - див. Польна брама.

Сковороди Григорія вулиця - розташована в селищі Жовтневе, названа на честь Григорія Савича Сковороди (22.11.172229.10.1794) - видатного українського просвітителя, філософа, композитора, автора збірки поезій “Сад божественних пісень”, “Байок харківських”, багатьох трактатів.

Славутинської гімназія - розташована на розі вулиць Лесі Українки і Гагенмейстра. Відкрита 1901 року, як приватне жіноче училище другого розряду, 26 квітня 1902 року стала училищем першого розряду, 23 січня 1903 року - прогімназією, 31 травня 1905 року -гімназією. Заснувала її випускниця історико-філологічного відділення вищих жіночих курсів у Києві Стефанида Славутинська. 1920 року після приходу більшовиків гімназія перестала існувати.

Слєпньова вулиця - розташована на Руських фільварках, первісно - вулиця Жандармська. 20 березня 1923 року вулицю Жандармську перейменовано на честь Сергія Митрофановича Іваниць-кого - педагога, активного діяча Подільської “Просвіти”, укладача (разом з Федором Шумлянським) “Російсько-українського словника”. 9 квітня 1936 року отримала ім’я Маврикія Трохимовича Слєпньова (1896-1965) - радянського льотчика, Героя Радянського Союзу, який брав участь у врятуванні челюскінців.

Слєпньова провулок - розташований на Руських фільварках, відходить від вулиці Слєпньова.

Смирнова вулиця - 5 червня 1947 року міська рада одній з вулиць хутора Дембицького надала ім’я Михайла Семеновича Смирнова (1902-1944) - командира 29-ї гвардійської мотострілкової бригади, який загинув при визволенні Кам’янця-Подільського.

Смирнова селище - первісна назва - хутір Дембицького. Назва пов’язана з Карлом Дембицьким, який володів тут землями. 1932 року Карла Дембицького визнали куркулем, а його господарство конфіскували (хутір і будинок). 1937 року закатований у застінках НКВС. Територію хутора заселили ще у XVIII ст. На початку ХІХ ст. тут був фільварок з 245 кріпаками. 25 березня 1949 року хутір Дембицького на честь М. С. Смирнов перейменований на селище Смирнова.

Смирнова сквер - розташований біля Олександро-Невського собору, первісно Котовського. Тут похований полковник М.С. Смирнов. Обмежується вулицями Соборною, Князів Коріатовичів, Шевченка та Лесі Українки.

Смотрицька вулиця - розташована на Польських фільварках, тягнеться вздовж лівого берега річки Смотрич.

Смотрицький каньйон - геологічна пам’ятка, утворений прорізанням річкою Смотрич м’яких вапнякових порід.

Смотрич - ліва притока Дністра. Довжина 169 кілометрів, площа водозбору 1800 км2. Назва походить від давньоруського слова “съ-мотръти”- бачити віддзеркалення в чистій воді.

Соборна вулиця - первісна назва - провулок Лагерний. 16 серпня 1875 року міська управа на засіданні міської думи запропонувала нову назву для Лагерного провулку - вулиця Олександрівська, яка пов’язувалася із планом зведення на цій вулиці храму Олександра Невського. У списку вулиць за 1927 рік фігурує вже під назвою Котовського - на честь Григорія Івановича Котовського (1881 -1925) - радянського військового діяча, який воював, зокрема, і на Поділлі. 1 червня 1992 року перейменована на Соборну. Назва пішла від собору Олександра Невського, що розташовується на цій вулиці. У будинку за адресою Соборна №23 жив відомий художник Олександр Грен.

Солона криниця - розташовується на вулиці Тринітарській. Назва пов’язана з тим, що вода в колодязі виявилася мінеральною та солоною на смак. Водою користуються й досі, але вода в ній вже не солона. На базі цієї води лікар Мартин Шагін у своїй садибі (сучасна адреса - вулиця Тринітарська, 7 і 7а) створив першу в місті водолікарню. 1804 року М. Шагін у Віленському університеті захистив дисертацію “Про мінводу Кам’янця”. Лікував мінеральною водою до 1806 року. Аналіз води 1883 року зробив І. Кіаніцин. Басейн, який Мартин Шагін наповнював мінеральною водою, можна було побачити ще в 1970-х роках на подвір’ї будинку №7а. Він мав розміри 4x3,4 метра, глибину 1,7 метра та був розділений на дві частини.

Сонячна вулиця - 23 вересня 2008 року рішенням міськвиконкому вулицю Проектну-1 у селищі цукрового заводу було перейменовано на Сонячну.

Сонячний провулок - 23 вересня 2008 року провулок Проектний-1 у селищі цукрового заводу перейменований на Сонячний.

Спартака провулок - 9 квітня 1936 року Другий Георгіївський провулок названо ім’ям Матьяша Ракоші (1892-1971) - генсека ЦК Компартії Угорщини (1945-1948), голови ЦК Угорської партії трударів (УПТ), голови Ради міністрів Угорщини (1952-1953), який в липні 1956 року був звільнений з партійних посад, у серпні 1962 року виключений з партії. 27 грудня 1961 року міськрада надала провулку Ракоші ім’я Спартака - керівника найбільшого повстання рабів у Стародавньому Римі.

Спортивний провулок - розташований на Підзамчі.

Стара башта - згадується в описі фортеці 1544 року, як давно збудована башта.

Стара фортеця - візитна картка Кам’янця-Подільського (фото 16, 17). Складається з двору, оточеного мурами з 11 баштами (Нова Східна, Лянцкоронська, Комендантська, Рожанка, Мала Західна, Нова Західна, Денна, Ласька, Тенчинська, Ковпак, Папська), а також Південного та Північного дворів і Водної башти. Початки будівництва фортеці пов’язують з давньоруським періодом, хоча Ю. Сі-цінський та О. Прусевич вважали, що фортеця збудована в XIV ст. за князів Коріатовичів. 1812 року фортеця перетворена на в’язницю. 1865 року тут було 35 камер та 450 в’язнів. 1928 року фортеця оголошена заповідником, 1948 року внесена в реєстр історико-архі-тектурних пам’яток СРСР. Назва виникла після побудови горнвер-ка, фортецю почали називати Старою, а горнверк - Новим замком.

Старе місто - найдавніша частина Кам’янця-Подільського, названа так на противагу Нового міста. Виникнення міста пов’язують з другою половиною ХІІ - початком ХІІІ ст. На думку Євгенії та Ольги Пламеницьких ця територія була заселена вже в ІІ ст. н.е. І. С. Винокур та М. Б. Петров на підставі розкопок підтримали висунуту 1962 року академіком М.М. Тихомировим думку про те, що місто сформувалося на рубежі ХІ-ХІІ ст. Певний час побутувала версія, що перша згадка про місто відноситься до 1062 року, на підставі якоїсь вірменської грамоти. Але Ярослав Дашкевич довів, що вказана грамота є фальсифікацією. Ю. Сіцінський і О. Прусе-вич вважали, що поселення виникло в XIV ст. (фото 15).

Старий бульвар - назва Старий з’явилася після того, як у Новому місті був закладений Новий бульвар. Старий бульвар закладений 1831 року за губернатора Федора Луб’яновського на високій терасі навпроти костелу тринітарів. Побутували ще назви Луб’янівка, Любимівка.

Старий Литовський ретраншимент - оборонне укріплення в районі сучасного кабельного заводу. На цьому місці Франц Деволан планував звести фортецю. Можна висловити припущення, що укріплення збудоване в часи перебування Поділля в складі Великого князівства Литовського.

Старий міст коло ковалів - таку назву мав міст, розташований біля Польської брами. До середини ХХ ст. окремі башти Польської брами називалися Ковальськими і в них розташовувалися кузні. За легендою в цьому місці була колись церква, яка провалилася під землю.

Старобульварна вулиця - назву отримала від того, що веде до Старого бульвару. З’єднує Польський та Вірменський ринки. Раніше її перетинала вулиця Реміснича та відходив Архієрейський провулок. Давніми назвами є Тринітарська, Поліційна, П’яна. Назва Поліційна фігурувала в ХІХ - на початку ХХ ст. і пов’язана з тим, що в колишній ратуші розташовувалося поліційне управління, а на самій вулиці - будинок поліцмейстера. Народна назва П’яна з’явилася, можливо, через велику кількість трактирів і шинків на цій вулиці, а, можливо, тому, що тут перехожим часто траплялися п’яниці, яких вели до поліційного управління. Олег Бу-дзей вважає, що назва походить від того, що вулиця не йшла прямо, а звертала вбік за будинком поліцмейстера. На фрагментарному плані міста, вміщеному О. Пламеницькою в її праці “Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі”, сучасна вулиця Старобульварна подана під назвою Архієрейська. 20 березня 1923 року вулицю По-ліційну назвали на честь Мойсея Соломоновича Урицького (18731918) - професійного революціонера, меншовика, юриста, голови Петроградської Надзвичайної комісії (з березня 1918 року), який був убитий есером 30 серпня 1918 року. 11 вересня 1990 року вулиці повернуто історичну назву - Старобульварна.

Старопоштовий узвіз - назву отримав від того, що саме з цієї сторони в місто ввозили пошту, адже Кам’янець у ХУІІІ-ХІХ ст. був міжнародним транзитним поштовим центром. До середини XVIII ст. узвіз носив назву вулиця Польська, бо розпочинався біля Польської брами. За даними О. Прусевича узвіз на початку ХХ ст. називався вулицею. Певний час носив назву Баторіївський спуск, отриману від башти Стефана Баторія.

Старост садиба - частина цієї садиби залишилася за сучасною адресою вулиця Домініканська, 2. Власністю старост ця територія була до кінця XVIII ст. Резиденцію для старост влаштував тут Мацей Влодек 1560 року. Декількома роками пізніше в садибі жив детронізований молдавський господар Богдан Лопушняно (15661572), на початку XVII ст. мешкав інший молдавський екс-го-сподар Костянтин Могила (1608-1612), у XVII ст. - вдова Тиміша Хмельницького Розанда Лупул. У кінці XVIII ст. садиба розпалася на три частини. Будівля, яку ми можемо бачити тепер, була збудована на межі XVIII-XIX ст. У ХІХ ст. тут жив Адольф Янушкевич (1803-1857) - польський поет та Олександр Віхерський - поет, художник і музикант.

Степовий провулок - 30 листопада 1961 року одному з безіменних провулків у селищі цукрового заводу надано назву Степовий.

Стінки хутір - розташовувався в північній частині сучасного міста біля розгалуження дороги на Нігин та Пудлівці. Хутір показаний на плані 1926 року.

Стрімка лань - міст (інша назва - “Лань, що біжить”). Посередині мосту опори відсутні, а з боків знаходяться дві міцні похилі опори, і якщо дивитися на нього збоку, то абстраговано міст нагадує лань, яка застигла в стрибку. Будівництво мосту розпочали 1966 року, а 21 серпня 1973 року встановили останній блок, який з’єднував обидва береги Смотрича. Міст урочисто відкрито 2 листопада 1973 року. Керував будівництвом І.Ю. Баренбойм. При будівництві вперше в світі застосовано бісталеву конструкцію, відстань між опорами складає 174 метри. Загальна довжина мосту 379,14 метра. Міст є найвищим в Україні.

Стуса вулиця - 15 вересня 2009 року вулиці Проектно-Західній-1 у селищі цукрового заводу було надано ім’я Василя Семеновича Стуса - українського громадського діяча, дисидента, письменника, автора поетичних збірок “Зимові дерева”, “Веселий цвинтар”, “Час творчості”, “Палімпсести”.

Суворова вулиця - давні назви вулиці - Старопоштова та Георгіївська (від Георгіївської церкви). 9 квітня 1936 року від вулиці Вуті-ша було відрізано частину та надано їй ім’я Климента Єфремо-вича Ворошилова (23.01.1881-2.12.1969) - маршала Радянського Союзу (1935), Голови Президії Верховної Ради СРСР (1953-1960), члена Політбюро ЦК КПРС (1926-1960), Героя Радянського Союзу (1956, 1968), Героя Соціалістичної Праці (1960). 19 жовтня 1936 року міська рада до вулиці Ворошилова прилучила вулицю Рикова, названу на честь Олексія Івановича Рикова (1881-1938) -голови Раднаркому СРСР (1924-1930), наркома пошт і телеграфів, наркома зв’язку СРСР (1931-1936), репресованого і посмертно реабілітованого. 27 грудня 1961 року постановою міськради вулицю Ворошилова перейменували на Суворова, на честь російського полководця, військового теоретика, генералісимуса. За адресою Суворова, 2 проживав письменник Володимир Бєляєв.

Сугерова вулиця - 22 липня 1991 року постановою виконкому Кам’янець-Подільської міської ради одній з безіменних вулиць у селищі Першотравневому надано ім’я Бориса Андрійовича Сугерова (1921-1943) - Героя Радянського Союзу, уродженця села Хо-доровці, який до 1939 року жив у Кам’янці-Подільському за адресою вулиця Пушкінська, 24.

Суконка - назва східної сторони Польського ринку в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Назва пішла від крамниць, в яких продавали одяг, сукні.

Східний мікрорайон - інша назва - мікрорайон заводу “Електрон”. Забудову тут розпочали в середині ХХ ст. Обмежується вулицями Драй-Хмари, Годованця, Крип’якевича та проспектом Грушевського.