Літера Л

Лабораторія - умовна назва каземату поблизу Міської брами, який був зведений на початку XVIII ст. Арчібальдом Анджеєм Гловером. Призначався для перевірки пороху, який виготовлявся в порохових млинах у каньйоні Смотрича. У XVIII ст. Лабораторію та Надбрамну башту Міської брами з’єднав мур. Його розібрали в кінці ХІХ ст. і проклали нову дорогу.

Лагерна вулиця - див. вулиця Гагаріна.

Лагерний провулок - провулок отримав назву від вулиці Лагерної, яка з 1961 року носить ім’я Юрія Гагаріна.

Ладигіна вулиця - первісна назва Столярний провулок. 9 квітня 1936 року його перейменовано на Колгоспний. 9 грудня 1981 року вулиця Колгоспна отримала ім’я Івана Івановича Ладигіна - генерал-майора, командира 121 Рильсько-Київської тричі орденоносної дивізії, який брав участь у визволенні Кам’янця-Подільського.

Лазаретна вулиця - див. вулиця Шпитальна.

“Лань, що біжить” - міст, споруджений 1973 року за проектом фахівців Інституту Патона, вперше застосована монтажна зварка стиків головних балок. Прогінна частина моста споруджена у вигляді трипрогінної рамної системи без підтримки биків. Довжина мосту 380 м., висота 60 м. Посередині мосту з 1995 року знаходиться атракціон вільних стрибків “Bungee Jumping”, який є першим в Україні і найвищим (60 м.).

Ласька башта - одна із башт Старої фортеці. Вважається, що зведена в XIV ст., а дещо пізніше модернізована на кошти гнезнен-ського архієпископа Яна Ласького, звідки й назва. Діаметр башти 11,5 метрів, товщина стін 3 метри. Інша назва - Біла. Як доводять Є. Пламеницька та А.Тюпич назва башти походить не від того, що вона була отинькована, а тому, що біля неї була біла хата. Справді в описі 1544 року є згадка про білу хату (izba biala), що тут знаходилась. Як Кораб Архібіскупський башта Ласька згадується в описі замку 1544 року. На цій башті до наших днів збереглася плита із зображенням гербу Кораб, до якого належав Ян Ласький, що дав кошти для реконструкції цієї башти. У цьому ж описі як варіації зустрічаються назви Корабівська та Лашська (Laszska). Існує також варіація Ляшська башта, невиправдано пов’язана з етнонімом “лях”. Існує ще варіант Ляцька. На плані міста 1773 року Лась-ку башту названо Садовою.

Леваневського вулиця - первісна назва - Татарська. 9 квітня 1936 року вулиці Татарській надано ім’я Сигізмунда Олександровича Леваневського (1902-1937) - льотчика, Героя Радянського Союзу, учасника врятування челюскінців, який загинув під час перельоту з Москви до США.

Лелюшенка вулиця - 9 листопада 1995 року рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради одній із запроектованих вулиць в селищі Першотравневому надано ім’я Дмитра Даниловича Лелюшенка (1901-1987) - генерал-лейтенанта, Героя Радянського Союзу, Героя Чехословаччини, командувача 4-ї танкової армії, що брала участь у визволенні Кам’янця-Подільського.

Леніна вулиця - вулиця, яка відходить від Вокзальної. Початкова частина належить місту, інша - селу Кам’янка.

Леніна вулиця - див. вулиця Зарванська.

Леніна площа - див. майдан Відродження.

Леніна проспект - див. проспект Грушевського.

Ленінградська вулиця - див. вулиця Лесі Українки.

Ленінської “Іскри” вулиця - див. вулиця Драй-Хмари.

Леонтовича вулиця - 1957 року при збільшенні земельної площі селища Смирнова одній із запроектованих вулиць надано ім’я Миколи Дмитровича Леонтовича (1877-1921) - українського композитора, диригента, педагога, збирача музичного фольклору, який навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії.

Лепкого вулиця - названа на честь Богдана Лепкого (4.11.187221.07.1941) - українського поета, прозаїка, перекладача, літературознавця, видавця, автора поетичних збірок “Стрічки” (1901), “Листки падуть” (1902), “Осінь” (1902), “На чужині” (1904), “З глибини душі” (1905), “Над рікою” (1905), “Поезіє, розрадо одинока” (1908), “Доля” (1917), “Вибір віршів” (1921), “Слота” (1926), збірок оповідань “З села” (1898), “З життя” (1899), “Щаслива година” (1901), “У глухім куту” (1903), “Нова збірка” (1903), “В горах” (1904), “Кара” (1905), “По дорозі життя” (1905), “Кидаю слова” (1911), повістей “Під тихий вечір” (1923), “Сотниківна” (1927), “Зірка” (1929), “Вадим” (1930), “Веселка над пустирем” (1929), “Крутіж” (1941), “Мазепа” (1926-1927), “Бої” (1928-1929).

Лермонтова вулиця - 27 грудня 1954 року постановою міськради безіменному провулку на Новому плані було присвоєно назву Польовий, а 8 вересня 1964 року він став вулицею і на честь 150-річ-чя від дня народження російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова (1814-1841) вулиця отримала його ім’я.

Лесі Українки вулиця - первісна назва - вулиця Петербурзька, у 1914-1923 рр. - Петроградська. З 20 березня 1923 року Петроградська носила ім’я Петровського. У часи німецької окупації використовувалася назва Німецька. Після визволення міста вулицю названо Ленінградською. 1 червня 1992 року вулицю перейменована на честь Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) -видатної української поетеси. На цій вулиці проживав відомий історик, археолог, батько поділлезнавства Юхим Йосипович Сі-цінський. У будинку за №26а жив український письменник Микола Бажан.

Лесі Українки вулиця - див. вулиця Сірка.

Лисенка вулиця - 5 червня 1947 року постановою міськради одній із запроектованих вулиць селища Смирнова надано ім’я Трохима Даниловича Лисенка (1898-1976) - радянського біолога, агронома, творця псевдонаукового вчення в біології. На даний час всі сприймають її як вулицю, названу на честь Миколи Віталійовича Лисенка - основоположника української класичної музики.

Лисенка провулок - коли проводилося найменування, то вирішено було надати ім’я Лисенка, як і вулиці, що проходить поруч.

Литовська вулиця - у вересня 1992 року постановою виконкому Кам’янець-Подільської міської ради за №611 вулиці Проектній-1, що знаходиться в запроектованому мікрорайоні Північний, надано нову назву - Литовська, на згадку про внесок литовців у розвиток міста.

Лібкнехта Карла вулиця - див. вулиця Домініканська.

Лісова вулиця - 23 січня 1990 року міськрада одній із запроектованих вулиць у селі Довжок на міських землях надала назву Лісова.

Лобне місце - майдан перед Ратушою, на якому проводились покарання. Тут стояв стовп ганьби. У дні страти до Ратуші зганяли все українське населення міста. 1509 року під час війни між Польщею і Молдавським князівством на площі було страчено 50 полонених молдован. На цьому місці карали єретиків та спалювали єретичну літературу. У 1814, 1818 та 1823 роках на майдані батогами та шпіцрутенами був покараний Устим Кармалюк.

Луб’янівка - див. Старий бульвар.

Лянцкоронська башта - одна із башт Старої фортеці (фото 17). Під такою назвою згадується в описі замку 1544 року. Складається із чотирьох ярусів, діаметр - 8,8 метра, товщина стін - 2,2 метри. Була фланкуючою баштою, висунутою за лінію оборонних мурів на три чверті. Побудована, як вважають дослідники, у кінці XIV -на початку XV ст. Завершувалася кам’яним куполом та цегляним парапетом, зруйнованим турками 1672 року. 1790 року, під час зведення батареї вздовж північно-східного фасаду замку, перший ярус башти був повністю закритий, у його східній стіні зроблений вихід з кам’яними сходами і тамбуром. Назву пов’язують з Станіславом Лянцкоронським, начальником кам’янецьких фор-тифікацій, який знайшов гроші на реконструкцію башти. Інша назва башти Лянцкоронської - Друга Ласька. Її слід пов’язувати із гербом Кораб, розміщеним на башті, до якого відносився гнез-ненський архієпископ Ян Ласький, що в XV ст. дав кошти на модернізацію фортеці.

Ляпідевського вулиця - 9 квітня 1936 року постановою міськради провулку Татарському на Руських фільварках надано ім’я Анатолія Васильовича Ляпідевського (1908-1983) - генерал-майора авіації, Героя Радянського Союзу, учасника рятування челюскінців.