Літера П

Павлова вулиця - 5 червня 1947 року міською радою прийнята ухвала, за якою середню магістральну вулицю селища Смирнова стали вважати продовженням вулиці 7-го листопада. 25 березня 1950 року їй надано ім’я академіка І. П. Павлова (1849-1936) - російського фізіолога, основоположника фізіології вищої нервової діяльності, лауреата Нобелівської премії (1904).

Павлова провулок - розташований в селищі Смирнова, з’єднує вулиці Короленка і Павлова.

Пагорб для шибениць - система укріплень з півночі та сходу від Старого міста у формі бастіонів, напівбастіонів і люнетів на плані міста 1773 року (вога ЗгиЬіеиісгиа).

Пагорб Хрестовий - система земельних укріплень з півночі та сходу від Старого міста, Біланівки і Польських фільварків у формі бастіонів, напівбастіонів і люнетів на плані міста 1773 року (вога Кггугоша).

Панівецька вулиця - назву дала дорога в село Панівці, що починається з цієї вулиці. 27 листопада 1962 року міськрада запропонувала перейменувати вулицю Панівецьку на Затонського, але пропозиція не була реалізована. 17 лютого 1967 року вулиця названа ім’ям Петровського. 16 вересня 1993 року їй повернена стара назва - Панівецька.

Панфілова вулиця - 5 червня 1947 року постановою міськради одній із запроектованих вулиць селища Смирнова надано ім’я генерал-майора Івана Васильовича Панфілова (1893-1941), який загинув під час оборони Москви.

Папаніна вулиця - розташована на Підзамчі, названа на честь Івана Дмитровича Папаніна (1894-1986) - полярного дослідника, доктора географічних наук, контр-адмірала, двічі Героя Радянського Союзу, який 3 квітня 1938 року відвідав Кам’янець-Подільський. 27 листопада 1962 року міськрадою запропоновано перейменувати вулицю Папаніна на Богдана Хмельницького, але пропозиція не була реалізована швидше всього з ідеологічних міркувань.

Папаніна провулок - розташований на Підзамчі, з’єднує вулицю Папаніна з Орининським провулком.

Папська башта - як стверджують деякі дослідники, башту збудував великий литовський князь Вітовт у проміжку між 1411 та 1430 роками. У 1505-1513 роках проведено ремонт башти на кошти, які виділив Папа Римський Юлій ІІ, звідки і з’явилася назва. На згадку про цю подію на східному фасаді башти було встановлено білокам’яну дошку з гербом Делла Ровере - родовим гербом Юлія ІІ. Під назвою Папська згадується в описі замку 1544 року. Побутують й інші назви - Юліанська та Кармалюкова (фото 18).

Пархоменка вулиця - 27 липня 1959 року рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради одній з нових вулиць північної частини селища Смирнова надано ім’я Олександра Яковича Пархоменка (1886-1921) - червоного командира, який загинув у бою з махновцями. 16 жовтня 1991 року було запропоновано перейменувати вулицю Пархоменка на Крип’якевича, однак пропозиція не була реалізована.

Пащенко Олімпіади вулиця - 15 вересня 2009 року постановою міськвиконкому вулиці Проектно-Східній у селищі цукрового заводу було надано ім’я Олімпіади Пащенко - громадської та освітньої діячки, однієї з ініціаторів заснування Кам’янець-Поділь-ського державного українського університету.

Першотравнева вулиця - 27 грудня 1954 року постановою міськради одній із запроектованих вулиць в південно-східній частині міських земель надано назву Першотравнева.

Першотравневе селище - 17 липня 1986 року постановою виконкому міськради селищу цементного заводу було присвоєно назву Першотравневе. Однак поселення більш відоме як Селище цементного заводу.

Петаласа аптека - розташовувалася на південній стороні Польського ринку. Більш поширена назва будівлі - будинок Шадбея. У середині XVIII ст. у цьому будинку жив син молдавського господаря Стефана Ян Рудольф Кантакузен. У цій будівлі 1781 року зупинявся польський король Станіслав Август. На невеликому фронтоні в центрі знаходився кам’яний рельєф із зображенням пелікана, який власною кров’ю годує пташенят (символ християнської самопожертви). Від цього рельєфа походила ще одна назва -“Будинок під пеліканом”.

Петропавлівська вулиця - отримала назву від розташованої поруч Петропавлівської церкви. 23 вересня 1949 року перейменована на честь Омеляна Пугачова (1742-1775) - донського козака, керівника найбільшого у XVIII ст. козацько-селянського виступу на теренах Російської імперії. 11 вересня 1990 року постановою президії міськради вулиці повернено історичну назву - Петропавлівська.

Пивоварний завод - розташовувався за сучасною адресою вулиця Руська, 5-7. Заснувала цю броварню 1872 року баронеса Евеліна Юній. Спочатку це було два триповерхових цегляних будинки. 1880 року добудували двоповерховий цегляний будинок, в якому розмістили склад і погріб. 1888-го з’явилася напівпідвальна льодовня, 1890-го - кам’яне приміщення для складування та сушіння, згодом - двоповерховий житловий будинок. Пиво виробляли з ячмінного солоду. Пивоварня виробляла за рік 35000 декалітрів пива двох сортів - світле і темне (із карамельного солоду). Тут також виготовляли напій з бджолиного меду, піддаючи його бродінню.

Південна вулиця - первісно вулиця Середня, розташована в південній частині міста, на Руський фільварках, з’єднує вулицю Шевченка та проспект Грушевського.

Північна вулиця - колись була останньою північною вулицею міста, звідки й назва. 17 лютого 1967 року вулиці надано назву Жовтневої революції. 1 червня 1992 року повернено історичну назву -Північна.

Північний мікрорайон - новий запроектований мікрорайон Кам’янця-Подільського.

Північний провулок - розташований у Біланівці, виходить на вулицю Північну.

Підгір’я - в історичних документах назва земель, розташованих над Польською брамою.

Підзамецька брама - була першою брамою при в’їзді в місто з боку Підзамча. Збудована одночасно з Новим замком, тобто в 16171621 рр. У серпні 1672 року зруйнована турками. На початку XVIII ст. відновлена, а 1771 року реконструйована Яном де Вітте. Розібрана 1876 року під час розширення дороги.

Підзамецький узвіз - розташований на Польських фільварках, сполучає вулиці Суворова і Вутіша.

Підзамче - назва пояснюється місцезнаходженням біля Старої фортеці, тобто “під замком”. В актових документах використовувалася назва Підгороддя, тобто поселення розташоване під “городом”, “градом”. Під такою назвою фігурує в люстрації Кам’я-нецького староства 1566 року. Як поселення відоме з XVI ст. У XVI-XVII ст. згадується під назвою Сокіл. Назва, ймовірно, пов’язана з діалектним словом “сокіл” - стрімка скеля. Ще І. Гулашевич зазначив, що на Західному Поділлі майже всі високі і стрімкі скелі над річками називаються соколами. А Підзамче якраз і розміщене на стрімкому березі р. Смотрич. 1670 року приєднане до міста, 1672-го поруйноване турками і відновлене на початку XVIII ст. У кінці XVIII - на початку ХІХ ст. розділено на дві частини - Пуга-чівку, яка відійшла до графа Моркова та Видрівку, що відійшла козаку Видрі. 16 травня 1927 року Підзамче включене в межі міста.

Втретє й остаточно приєднане до міста 1957 року. У ХІХ ст. поселенням володіли граф А. І. Морков, князі Голіцин і Оболенський, княгиня А. М. Хілкова. У ХІХ - на початку ХХ ст. тут розташовувався архієрейський хутір. З Підзамчем пов’язані сторінки життя М. Коцюбинського, Л. Курбаса, Ю. Сіцінського, Т. Сис-Бистриць-кої, М. Подоляна, В. Затонського.

Підронделева брама - під такою назвою згадується Міська брама 1773 року. Назва пов’язана з місцем розташування - перед (або під) Вірменським бастіоном, який часто називали ронделем (тобто круглим укріпленням).

Піонерський провулок - 9 квітня 1936 року провулок Другий Семінарський на Новому плані перейменували на Піонерський.

Поворіна вулиця - 23 січня 1990 року постановою виконкому Кам’я-нець-Подільської міської ради одній із запроектованих вулиць села Жовтневе надано ім’я Вілена Ігоревича Поворіна (1926-1942) - керівника міської молодіжної підпільної антифашистської групи.

Поворіна провулок - 23 січня 1990 року один з провулків у с. Жовтневе отримав ім’я В. І. Поворіна.

Подільська вулиця - одна з вулиць села Довжок на міських землях, назву отримала 23 січня 1990 року.

Подільська вулиця - 17 лютого 2009 року запроектованій вулиці в районі вул. Пархоменка в селищі Смирнова було надано назву Подільська.

Пожежний провулок - початкова частина сучасної Шпитальної вулиці, раніше з’єднував Шпитальну з Вірменським ринком. Назва побутувала в ХІХ ст. і пов’язана з тим, що в стінах Тринітарського кляштору, розташованого поруч і закритого 1842 року, були стайні пожежної охорони.

Покровський майдан - розташовувався біля Покровської церкви, звідки й назва, показаний на плані міста 1926 року, на сьогодні -без назви.

Польна брама - назва з’явилася від розташування її з напільної сторони фортеці. Вперше згадується в описі замку 1494 року, а також подається інша назва - Скальська брама. 1544 року Іовом Прет-фусом була відремонтована. 1771 року Ян де Вітте модернізував Польну браму, перетворивши її на імпозантну триаркову споруду, прикрашену пілястрами доричного ордеру та увінчану королівським гербом. Після цього брама почала носити ім’я Станіслава Августа. 1876 року під час розширення дороги браму розібрали.

Польська брама - укріплення складалося з п’яти башт - трьох на правому березі (Надбрамна, Наскельна, Прибережна, а також барбакан) і двох на лівому березі (Настінна і Прибережна) (фото 21). Башти були з’єднані оборонними мурами, а між Прибережними баштами через річку проходив мур зі шлюзами. За даними Ю. Й. Сіцінського над Польською брамою знаходилася каплиця Св. Анни, звідки й народна назва - брама Святої Анни. Деякі дослідники вважають, що комплекс укріплень з’явився на основі оборонних споруд XIII ст., але це більше схоже на міф. Олександр Прусевич вважав, що Польська брама була збудована на початку XVI ст. Краєзнавець С. К. Шкурко висловив думку, що комплекс споруджувався в XV-XVI ст. Є. Пламеницька вважала, що будівництво було проведене в 40-50-х роках XVI ст., але не раніше 1548 року, під керівництвом Іова Претфуса. Значної руйнації укріпленням завдали повені 1764, 1766, 1768 років. 1832 року укріплення частково були розібрані. 1862 року в одній з башт була влаштована кузня, почала вживатись назва - Ковальські башти. На основі проведених у 1960-х роках архітектурно-археологічних досліджень у 1976-1980 роках за проектом Євгенії Пламеницької споруди частково були відбудовані.

Польський ринок - назва пов’язана з тим, що навколо майдану здебільшого жили поляки, розташовувались польські заклади, установи (фото 9,12,13). Ринок був спроектований за європейськими містобудівними нормами. За твердженням Ф. Кірика, майдан вже існував 1452 року. По відношенню до ринку вживалися й інші назви - Великий, Міський, Торговий, Польсько-руський або й просто Ринок. У ХХ ст. побутувала назва Центральний майдан. 11 вересня 1990 року постановою президії міської ради була відновлена історична назва Польський ринок. У ХІХ - на початку ХХ ст. Польський ринок ділився на чотири перії - Біржа, Журавльовка,

Суконка і Шарлотка. Територією майдану до знищення архітектурної забудови проходили Центральний і Ламаний провулки, які за твердженням Олександра Прусевича, звалися “Поповою дірою та іншими непристойними назвами”, а також вулиці Рибна, На-ришкінська та Чинбарний провулок. У першій половині ХХ ст. всі ці назви зникли, адже зникли будови на вказаних вулицях і провулках, тому й відпала потреба якось називати їх. 9 квітня 1936 року були скасовані назви - провулок Чинбарний, вулиці Рибна і Наришкінська. Ще 1734 року по малому периметру ринку було 30 садиб, а по великому - 47, 1773 року - 32 і 45 відповідно, 1789-го - 22 і 47. Ю. Сіцінський писав про Польський ринок кінця ХІХ ст. “... Тут стояли дерев’яні лавки-будки з різними дрібничками, галантерейним, бакалійним та іншим товаром, в будинках і на відкритому повітрі різні ремісники займалися своїм ремеслом -шили нове, ремонтували старе, бляхарі виробляли кружки, лійки, коробки і тут же їх продавали, мідники лудили самовари і каструлі, чоботарі ремонтували старі чоботи, а біля них стояв в одному чоботі той, чиї чоботи ремонтували; тут же були: толкуша або, так звана, “тандита”, склади різних старих речей, цілі копи старої одежі та білизни; “тандитники” - лахмітники з різними “жеча-ми” нишпорили і пропонували кожному перехожому свій товар; тут же по рундукам продавали їстівні запаси; торгівки-міщанки у горщиках, обгорнутих брудним лахміттям, пропонували гарячу “страву”; восени тут лежали на землі цілі гори кавунів, яблук, слив і т. д.”47. На даний час Польський ринок активно відбудовується.

Польські фільварки - один з районів Кам’янця-Подільського. Назва виникла внаслідок того, що ці землі були надані магістратом польській общині міста й там розвивалося фільваркове господарство. Ще побутували назви Горні фільварки, Лядські фільварки, Лядські гумниська. Назва Лядські гумниська пов’язана з етнонімом “лях”. 1864 року були перейменовані на Олександрівську слободу, але назва не прижилася.

Польськофільварецькі сходи - спускаються з вулиці Вутіша на Польських фільварках у долину Смотрича на вулицю Онуфріїв-

ську. Зведені в ХІХ ст. 4 вересня 1982 року оголошені пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

Полякова вулиця - розташована в селищі Жовтневому, трасування виконане у формі дуги.

Понад скелею від Польської брами - вулиця, яка згадується в описі міста 1789 року. В її межі входить сучасна вулиця Кузнечна.

Понтонна вулиця - розташована в селищі Жовтневому, відходить на північний схід від вулиці Князів Коріатовичів.

Попрічна вулиця - за твердженнями Ольги Пламеницької, така вулиця існувала у вірменських кварталах, починалася біля Замкового мосту і йшла на схід паралельно до Вірменського ринку, а сучасний Миколаївський провулок був східною частиною вулиці. На підтвердження вона наводить витяг з документа ЦДІА України в місті Києві, датованого 1581 роком: “Сказали, що вони вірменським церквам, тобто церкві Святої Богородиці й церкві Святого Миколая, свій власний будинок, який розташований тут, у Кам’янці, навпроти церкви Святого Миколая, на вулиці Попріч-ній, віддали й подарували”48. У XVIII ст. вулиця поступово почала зникати. До того ж, недоречно відбудований у 1980-х роках флігель за адресою Вірменська, 2а заблокував цю давню артерію і вулиця зникла з мапи. Твердження про існування вулиці Попрічної має під собою ґрунт, але потребує серйозного документального підтвердження. Дату занепаду вулиці у XVIII ст. варто понизити, адже на мідьориті Кипріяна Томашевича трасування в деяких місцях збережене, у деяких розмите.

Порохові склади - кам’яно-земляна споруда з мурами завтовшки понад 2 метри, складається з склепінчастого приміщення площею близько 150 квадратних метрів, яке оббігає навколо кам’яний мур. На думку деяких дослідників, збудовані в кінці XVIII ст. Яном де Вітте. Олександр Прусевич датою будівництва складів вважав 1730 р. Він подає також інформацію, що на будівлі було два написи латиною: один був випалений у 1878 році під час пожежі нафтового сховища, що розташовувалося в порохових складах, інший - “Non incauta futuri” (“Дбай про майбутнє”) - залишився до нашого часу.

Потоцького палац - побудований біля Домініканського костелу в середині XVIII ст. на кошти теребовлянського старости Міха-ла-Францішека Потоцького, який дав гроші на реставрацію самого костелу.

Поштовий узвіз - з’єднує Троїцький майдан і Руський ринок (фото 10). Назва пішла від того, що на початку узвозу містився будинок пошти і телеграфу, побудований 1850 року в стилі ампіру і пізнього російського класицизму, особливістю є те, що стоїть він на схилі і з двоповерхового переходить у чотирьохповерховий. Одна з назв Поштового узвозу - Баторіївський провулок. Називався також Баторським провулком.

Правди вулиця - 23 січня 1990 року постановою виконкому міськради одну із запроектованих вулиць у селі Довжок на міських землях названо вулицею Правди.

Праці вулиця - розташована в селищі цукрового заводу. Первісно називалася вулицею Труда.

Праці провулок - 23 вересня 2008 року рішенням Кам’янець-По-дільського міського виконавчого комітету провулок Проектний-2 перейменований на - Праці.

Привокзальна вулиця - назву отримала від того, що проходить повз залізничний та автобусний вокзали. Вперше назва з’явилася в списку вулиць 23 вересня 1949 року. 7 грудня 1972 року була подана пропозиція вулиці Привокзальній присвоїти ім’я Свердлова, але вона не була реалізована.

Привокзальний майдан - умовна назва території, що утворилася між вулицею Привокзальною та залізничним вокзалом.

Привокзальний мікрорайон - інша назва мікрорайону Черьомуш-ки. У 20-30-х роках ХХ ст. відомий під назвою Залізничне селище, відображене на фрагментарному плані міста 1928 року. Комплексну забудову тут розпочали 1959 року, площа - 34 га.

Привокзальний провулок - назву отримав від близькості до залізничного вокзалу. З’єднує вулиці Індустріальну та Привокзальну.

Проектна вулиця - 19 лютого 1987 року рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради безіменній вулиці в селищі Першотравневому надано назву Проектна. Була пропозиція надати вулиці ім’я Володимира Олександровича Гериновича (18831949) - українського географа, професора К-ПДУУ, у 1923-1928 роках - ректора ІНО, учасника Всеслов’янського конгресу географів і етнографів, І Всеукраїнської краєзнавчої конференції, автора багатьох праць. На жаль, пропозиція не була реалізована.

Пролетарська вулиця - 11 вересня 1925 року безіменній вулиці в кварталі між сучасними вулицями Пушкінською, Червоноармій-ською, Гагаріна і проспектом Грушевського дано назву Пролетарська. Але вже в листопаді того ж таки року постановою Окр-місцгоспу її перейменовано на Фрунзе. Сьогодні - це частина провулку Лагерного.

Пролетарська вулиця - 23 січня 1990 року міською радою одній із запроектованих вулиць в селі Довжок на міських землях надано назву Пролетарська.

Прорізний провулок - розташований на Руських фільварках.

Проскурівське шосе - 25 березня 1950 року продовження вулиці Шевченка було назване Проскурівським шосе. 1954 року в зв’язку з перейменуванням міста Проскурів на Хмельницький шосе також стало називатися Хмельницьким.

Проскурово-Ісаковецьке шосе - В. К. Гульдман у праці “Памятники старины Подолии” під такою назвою подає дорогу, що проходила через село Довжок. Назва пішла від двох пунктів, до яких прямувало шосе - Проскурова та Ісаківців.

Пугачівка - на початку ХІХ ст. Підгроддя в південно-західній частині міста було розділене на дві частини - Видрівку, яка дісталася козаку Видрі, та Пугачівку, що відійшла графу Моркову, розташовувалося в межах сучасного Підзамча.

Пушкінська вулиця - первісно Богадільницька - від богадільні (притулку), яка розміщувалася на цій вулиці. На початку ХХ ст., у зв’язку з будівництвом Пушкінського народного дому, вулиця отримала ім’я російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна.

У будинку за адресою Пушкінська, 31 працював лікарем Михайло Булгаков - у майбутньому відомий російський письменник.

Пушкінський народний дім - стара назва сучасного будинку культури, побудованого 1899 року з нагоди 100-річчя від дня народження О. С. Пушкіна (фото 7). Будівля розташована під кутом до вулиці Пушкінської. У 1910-1911 роках перебудовувалася, 1953 року добудований шестиколонний корінфський портик. 1921 року будівля отримала назву театр ім. Т. Шевченка, на сцені якого неодноразово виступали А. Бучма, Г. Юра, М. Литвинен-ко-Вольгемут, І. Паторжинський та інші.

Пушкінський узвіз - розташований на Новому плані, починається з вулиці Пушкінської.

П’ятницька вулиця - назву отримала від розташованої колись на цій вулиці церкви Параскеви П’ятниці. Одна з давніх назв вулиці П’ятницької - Соборна, пояснюється тим, що протягом 1799-1878 років Іоанно-Предтеченська церква, розташована тут, була православним кафедральним собором. За твердженням Олега Будзея, деякий час вулиця називалась Вірменською. 20 березня 1923 року П’ятницьку перейменовано на вулицю Августа Бебеля - діяча німецького та міжнародного руху. 11 вересня 1990 року їй повернена історична назва.