Літера Г

Гагаріна вулиця - розташована на Новому плані, початкова назва -вулиця Лагерна. Назва пішла від того, що у південній частині сучасних проспекту Грушевського та вулиці Гагаріна розташовувався літній табір кам’янецької залоги. У списку вулиць за 1927 рік фігурує під назвою Робфаку. 9 квітня 1936 року отримала ім’я П. Постишева. 27 квітня 1961 року вже знову фігурувала як Лагер-на і була названа ім’ям Юрія Олексійовича Гагаріна, який 12 квітня 1961 року на космічному кораблі “Восток” здійснив перший політ у космос.

Гагенмейстера вулиця - первісна назва - Дівоча. 16 серпня 1875 року міська дума пропонувала назвати її провулком Лагер-ним, але це не було втілено в життя. У списку вулиць від 23 вересня 1949 року фігурує вже з ім’ям професійної революціонерки, дружини В. І. Леніна Надії Костянтинівни Крупської. Рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради від 31 серпня 1993 року вулицю Крупської розділили на дві частини - відрізку від вулиці Кулика до м’ясокомбінату присвоїли ім’я маршала Харченка, іншому - від вулиці Лесі Українки до проспекту Грушев-ського - В. М. Гагенмейстера, мистецтвознавця, графіка, видавця, директора художньо-промислової школи міста (1916-1933).

Гайдара провулок - 19 серпня 1977 року постановою виконкому за №395 Другий провулок Мічуріна отримав ім’я А. П. Гайдара -російського письменника, автора повісті “Тимур і його команда”, який поліг 1941 року, на початку Великої Вітчизняної війни.

Галицька вулиця - 15 вересня 2009 року вулиці Проектно-Північній в селищі цукрового заводу надали назву Галицька.

Ганьби стовп - стояв у Старому місті перед Ратушею в ІІ пол. XVII -І пол. XVIII ст. із західної сторони. Тут здійснювалися покарання, зокрема у 1734 та 1747 роках - ватажків національно-визвольного руху на Поділлі Івана Клобуцького (тавровано) та Клеофаса (страчено).

Гастелло вулиця - 5 червня 1947 року одній з безіменних вулиць у районі Кам’янець-Подільської МТС (сучасне селище Жовтневе) було надано ім’я Миколи Гастелло - Героя Радянського Союзу, який 26 червня 1941 року спрямував свій літак на ворожу танкову колону.

Гастелло провулок - провулок у селищі Жовтневе, 5 червня 1947 року названий ім’ям М. Ф. Гастелло.

Георгіївський майдан - розташовувався на Польських фільварках, пізніше отримав назву Ворошилівський майдан, на сьогодні не існує.

Герцена провулок - 9 квітня 1936 року Другий Георгіївський провулок був перейменований на честь Олександра Івановича Герцена -відомого російського письменника, революціонера.

Гімназійний провулок - з’єднує вулиці Троїцьку та Зарванську. Колись починався від вулиці Довгої і продовжувався до Кузнечної, носив назви Троїцький, Конторський. У радянський час Гімназійний провулок носив ім’я Шолом-Алейхема (з 9 квітня 1936 року). 11 вересня 1990 року йому повернута історична назва. У чоловічій гімназій, в’ід якої провулок отримав назву, навчалися видатні українські діячі Микола Бурачек, Богдан та Микола Хиджеу, Євген Онацький, Мойсей Альтман, Валер’ян Захаржевський, Лев Ко-телянський, Модест Левицький, Григорій Мачтет, Юрій Смолич, Микола Чирський, Петро Бучинський, Володимир Дебагорій-Мо-крієвич, Борис Жерве, Володимир Затонський, Борис Збарський, Костянтин Копержинський, Михайло Курилко, Октавій Ланге, Борис Ларін, Іван Лучицький, Юлій Манасевич, Володимир Сі-чинський, Едмунд Фаренгольц, Микола Чеботарьов, Ілля Штаєр-ман, Олександр Шульмінський, викладали Іван Вернадський, Павло Житецький, Олександр Хиджеу, В’ячеслав Розвадовський, Петро Чуйкевич.

Глібова вулиця - рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради від 9 листопада 1995 року №1245 одній з запроектованих вулиць у селищі Першотравневе надано ім’я відомого українського байкаря і лікаря Леоніда Глібова.

Гловерівський мур - розташований в Старому місті вздовж вулиці Успенської, зведений у 20-х роках XVIII ст., будівництво приписують Анджею Арчибальду Гловеру - військовому інженеру, керівнику військово-інженерної служби міста.

Годованця вулиця - розташована на Новому плані, межує з ботанічним садом. Попередня назва Садова з’явилася від ботанічного саду, біля якого проходить. Названа ім’ям видатного байкаря Микити Павловича Годованця (14.09.1893-27.07.1974). Народився в с. Вікнина Гайворонського району на Вінниччині, в листопаді 1918 приїхав у Кам’янець-Подільський, працював у школі с. Голосків. У 1925 році вступив до Спілки письменників “Плуг”, у 1934 році прийнятий до Спілки письменників СРСР. Наприкінці 1929 року Микита Павлович переїхав до Харкова, 1934 року - до Києва. 13 червня 1937 року безвинно засуджений до ув’язнення, протягом 1937-1942 рр. перебував у таборах ГУЛАГу на Колимі, реабілітований у вересні 1957 року. Повернувся до Кам’янця-По-дільського 1954 року і прожив тут до кінця життя. Автор близько 1600 байок, із них 500 - оригінальні, що ввійшли до збірок “Незаможник Клим” (1927), “До добробуту й культури” (1928), “Парася на парастасі” (1929), “Будяки”, “Довгоносики”, “У колективі” (1930), “Трактор і Рало” (1931), “Байки” (1932), “Байки” (1957), “Осел на хаті” (1958), “Заяча математика” (1961), “Вужі під яслами” (1963), “Ріка мудрості” (1964), “Веселий педант” (1965), “Конвалія і Лопухи” (1966), “Афоризми сатирика” (1967), “Талановита Тріска” (1967), “Байки зарубіжних байкарів у переспівах і переказах Микити Годованця” (1973), “Байки” (1983). 1972 року Юхим Альперін в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка АН УРСР захистив дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук на тему: “Українська радянська байка і творчість Микити Годованця”, 2008 року опублікований роман-документ Мар’яна Красуцького “Розрив-трава на лютих перехрестях”, в якому описано колимський період життя М. П. Годованця. Помер байкар 27 серпня 1974 року. На пам’ятнику викарбувані його ж слова з вірша “Народу рідному - усе!”, опублікованого в одноденній газеті “Свято Поділля”, присвяченій відкриттю Кам’янець-По-дільського державного українського університету:

Народу рідному - усе!

На жертовник святого діла Нехай з нас кожен принесе Вогонь душі і силу тіла!

Голованівського-Барського провулок - 26 жовтня 1956 року запроектованому провулку в селищі Смирнова дали назву Шкільний, а 17 лютого 1967 року назвали ім’ям Григорія Адамовича Голованівського-Барського (1896-1966) - уродженця Кам’янця, друкаря, більшовика.

Голосківське шосе - відходить від Нігинського шосе у напрямку села Голосків.

Голосківська вулиця - отримала назву від села Голосків, у напрямку якого її прокладено.

Гончарська башта - розташована в Старому місті, датою зведення вважається 1583 рік, що засвідчує плита, встановлена на західному фасаді. З боку Старого міста має три поверхи, з боку каньйону - п’ять. Дах відновлено 1963 року за проектом В. Шевченко. Особливістю споруди є скошеність верхньої частини стін з зубця-ми-бійницями, що забезпечувало рикошетування чавунних куль. Цей прийом у військовій архітектурі розробив Альбрехт Дюрер. Ще називалася Різницькою та Яничарською.

Горького вулиця - знаходиться в селищі цукрового заводу, відходить на північ від вулиці Фрунзе. Названа ім’ям радянського письменника Максима Горького.

“Гранд-отель” - розміщувався в Старому місті за сучасною адресою Зарванська, 14. У І пол. ХІХ ст. садиба була відома заїжджим двором Нарольського. У ІІ пол. ХІХ ст. тут звели двоповерховий будинок з проїздом, де розмістився “Гранд-отель”. У 20-х рр. ХХ ст. був націоналізований. Сьогодні на першому поверсі будівлі розташовані крамниці та перукарня, на другому - житлові приміщення.

Грот-колодязь - розташований у дворі за адресою Кузнечна, 4 за Кафедральним костелом св. Петра і Павла. Вода в криниці специфічна на смак, у документах ХІХ ст. називалася “мінеральною”. Розміщений колодязь у спеціально створеному гроті.

Грушевського проспект - первісно - вулиця Загородня на Новому плані, яка з 17 лютого 1967 року називалася проспектом В. І. Леніна. Постановою від 27 листопада 1962 року планувалося перейменувати на проспект Карла Маркса, але рішення не було втілене в життя. Рішенням виконкому міськради від 1 червня 1992 року за №357 проспект Леніна отримав ім’я Михайла Сергійовича Грушевського (17.09.1866-24.11.1934) - видатного історика, автора багатотомної “Історії України-Руси” державного діяча, голови Української Центральної Ради (1917-1918).

Гуменецький провулок - 26 жовтня 1956 року постановою виконкому міськради за №25 одному з безіменних провулків у північній частині селища Смирнова надано назву Гуменецький, за назвою розташованого неподалік села Гуменці.

Гуменіск вулиця - 25 вересня 1990 року міська рада одній з вулиць мікрорайону Жовтневе надала назву Гуменіск, за назвою колишнього хутора Гуменіск, на території якого вона розміщена.

Гуменіск провулок - тоді ж, 25 вересня 1990 року, разом з вулицею Гуменіск з’явився однойменний провулок.

Гунська вулиця - давня та сучасна назва вулиці. У списку вулиць за 1935 рік подається під назвою 18 березня, у списку вулиць на 23 вересня 1949 року - Паризької комуни. Це пояснюється тим, що саме 18 березня відзначався в СРСР день Паризької комуни, звідки й пізніша назва. 1 червня 1992 року рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради за №357 вулиці була повернута історична назва - Гунська. Назву пов’язують з племенами гунів, що проходили територією краю. 28 лютого 1995 року була внесена пропозиція перейменувати вулицю в імені Радугіна Михайла Яковича - Героя Радянського Союзу, кавалера орденів Леніна, Червоного прапора, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, Червоної Зірки, “За службу Вітчизні у Збройних силах СРСР” ІІІ ступеня, “Знак пошани”, почесного громадянина Кам’янця-Подільського і с. Студениця, який 26 березня 1944 року на чолі взводу автоматників з трьома танками, знаходячись у розвідці, прорвався у тил ворога. Біля переправи в районі сіл Демшин і Студениця відбив у ворога полонених, сформував із них батальйон і успішно командував ним.

Гунські криниці - розташовувалися між вулицями Князів Коріато-вичів, Уральською, Лесі Українки і Шевченка. Площа близько 2 гектарів. Зараз на цьому місці сквер. Будівництво розпочали 1949 року методом народної будови. Назву пов’язують з племенами гунів, які в IV ст. н.е. заселяли простори краю. Деякі дослідники схильні вважати, що на берегах Дністра гуни завдали нищівної поразки готам. Побутує також легенда, що на території Гунських криниць гунські племена виливали золотого коня. Використовується назва - сквер Водойма. Серед молоді поширена сленгова назва - Фонтан.