Літера В

Вали вулиця - тягнеться східними схилами Старого міста. Деякі дослідники вважають, що назва пішла від того, що між баштами, які знаходяться на цій вулиці (Гончарська, Кравецька та Різницька) були кам’яно-земляні вали. М. Б. Петров доводив, що назва вулиці походить не від валів між баштами, які ніколи не існували, а від того, що вулицю Довгу, з якої починається вулиця Вали, зі сходу оточували вали (в описі міста 1700 року фігурує як вулиця Довга валом). Вулиця Вали носила також назву Гончарська, Фелікс Кі-рик подає найдавнішу згадку про неї - 1516 рік. Назва, ймовірно, походить від Гончарської башти. У радянський час, до 11 вересня 1990 року, використовувалася назва Східний бульвар.

Васильєва вулиця - 17 травня 1976 року рішенням виконкому безіменній вулиці в сучасному мікрорайоні Жовтневий присвоєно ім’я генерала Сергія Терентійовича Васильєва, який загинув під час визволення міста навесні 1944 року і похований у сквері Васильєва поруч з цією вулицею.

Ватутіна вулиця - 5 червня 1947 року рішенням міськвиконкому одній з безіменних вулиць селища Смирнова було надано ім’я Миколи Федоровича Ватутіна - командувача І Українського фронту, який 29 лютого 1944 року під час об’їзду військ потрапив у засідку УПА на Рівненщині, був поранений і через півтора місяця помер.

Велика отців єзуїтів вулиця - вулиця в Старому місті, назва зафіксована в описі міста 1700 року, проходила повз володіння єзуїтів (колегіум, костел). Сучасна вулиця Татарська.

Велика реміснича синагога - у другій половині ХІХ ст. до Гончарської башти була прибудована Велика синагога ремісників. Сьогодні в її приміщенні розташований ресторан “Стара фортеця”.

Великий Торговий майдан - нині не існує. Займав територію сучасного майдану Відродження та парку Смирнова, на ньому розміщувалися Маріїнська жіноча гімназія, міська дума та собор Олександра Невського.

Веліканова вулиця - первісна назва вулиці - Базарна. У списку вулиць за грудень 1927 року подана під такою назвою. З приходом більшовиків отримала ім’я Іларіона Ткаченка, який разом з Казимиром Сенкевичем керував Подільською групою партії “Народна воля”, був засланий в Сибір під нагляд поліції. 9 квітня 1936 року вулиця Ткаченка перейменована на Калініна. Назву Базарна носила і в період німецької окупації. Назва пішла від ринку на Семінарській площі (територія перед корпусом №1 ПДАТУ), біля якого вулиця проходила. 15 липня 1993 року рішенням виконкому міської ради вулиці Калініна дали ім’я Клавдія Сафоновича Велі-канова - заслуженого лікаря України, учасника Великої Вітчизняної війни, який протягом 1946-1985 рр. працював хірургом міської лікарні.

Верхня Польська брама - комплекс оборонних укріплень в північно-західній частині Старого міста, який складали Кушнірська башта, Турецький бастіон та оборонні мури.

Видрівка - частина міста вздовж правого берега річки Смотрич від Турецького мосту до млина, назва якої пішла від того, що Катерина ІІ подарувала ці землі козаку Видрі. У с. Видрівка 1925 року було 40 господарств і 224 жителі. У ХХ ст. село було включене в межі міста.

Видровецький узвіз - з’єднує Підзамче та Видрівку.

Винниченка вулиця - 15 вересня 2009 року вулиці Проектно-Північній у селищі цукрового заводу було надано ім’я Володимира Кириловича Винниченка (16.06.1880-6.03.1951) - українського письменника, політичного і державного діяча, який стояв біля витоків української державності, був членом і заступником голови Центральної Ради, головою Генерального секретаріату Центральної Ради, генеральним секретарем внутрішніх справ. 1906 року Володимир Винниченко відвідав Кам’янець-Подільський, на конспіративних зборах виступив з ґрунтовним рефератом про автономію України, потім на Руських фільварках, у будинку Пантелеймона Блонського, поспілкувався з місцевими українського патріотами.

Винокура вулиця - 17 лютого 2009 року одній з нових вулиць в районі вулиці Пархоменка, що в селищі Смирнова, надано ім’я Іона Срулевича Винокура (1930-2006) - історика, археолога, професора Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, академіка Академії наук вищої школи України (з 1997) та Української академії історичних наук (з 1999), автора багатьох праць з історії та археології.

Вишнева вулиця - постановою виконкому міськради від 23 січня 1990 року одну із запроектованих вулиць індивідуальної забудови с. Жовтневе на міських землях було названо Вишневою.

Вишневий провулок - рішенням виконкому від 23 січня 1990 року один з провулків с. Жовтневе отримав назву Вишневий.

Вишнева вулиця - 15 вересня 2009 року вулиці Проектно-Східна-1 у селищі цукрового заводу було надано назву Вишнева.

“Від замку понад скелею” вулиця - див. вулиця Кузнечна.

“Від кам’яної Руської брами до Вірменського костелу” вулиця -

див. вулиці Вірменська та Руська.

Відродження майдан - східна частина колишнього Великого Торгового майдану, 1970 року названого площею Леніна. 1 червня 1992 року перейменований на майдан Відродження.

Вірменська вулиця - вперше з’являється в описі міста 1700 року під назвою вулиця “Від Руської брами до Вірменського костелу”. Носила ще назви Губернаторська, Троцького, Радянська, Свердлова. Наймення Губернаторська отримала від того, що розпочиналася від Губернаторського майдану і проходила повз палац губернатора. 20 грудня 1927 року вулицю Троцького в зв’язку з тим, що він “... протягом довгого часу проводив протирадянську політику - і в сучасний момент остаточно себе скомпрометував перед трудящими Радянської Республіки, завдяки антирадянським своїм ви-ступам...”39 перейменували на Радянську. 9 квітня 1936 року Радянській надано ім’я Свердлова.11 вересня 1990 року відновлена історична назва - Вірменська.

Вірменська дзвіниця - єдиний архітектурний елемент, який залишився від комплексу Вірменського костелу. Як стверджує О. Пла-меницька, побудована дзвіниця в кінці XV - на початку XVI ст. у стилі ренесансу.

Вірменський бастіон - шестигранне кам’яно-земляне укріплення на в’їзді в Старе місто із західної сторони з боку Замкового мосту. Називався ще батареєю Св. Терези. Під такою назвою фігурує на плані 1761 року. У XVIII ст. Вірменський бастіон також носив назву Великий рондель за формою укріплення. За твердженням деяких дослідників збудований в 30-40-х роках XVI ст. під керівництвом інженера Каміліуса. Суттєвих реконструкцій не зазнавав.

Вірменський єпископський палац - тут знаходилась резиденція архієпископів, які півроку мешкали у Львові, а півроку у Кам’янці-По-дільському - найбільших центрах поселення вірмен. Під час реконструкції виявлена кам’яна плита з написом на старовірменській мові: “Будинок куплений священиком Бетрісом і його дружиною 1479 року”, що дало підстави датувати його будівництво XV століттям. Інша назва Вірменського єпископського палацу - Вірменський торговий будинок. Свого часу ця будівля була центром вірменської торгівлі міста. Нині тут знаходиться археологічний музей.

Вірменський колодязь - пам’ятка містобудування XVII ст. (фото 23). У 60-х роках XVIII ст. Ян де Вітте збудував над колодязем восьмигранний павільйон у стилі бароко. Вода в колодязі непридатна для пиття, бо гірко-солона на смак (твердих решток у 15 разів, хлористих солей у 35 разів, сірчанокислих солей у 5 разів, фосфорнокислих солей у 4,5 рази більше, ніж у воді з Гунських криниць). Глибина колодязя - до 40 метрів (за іншими даними 55 метрів), діаметр - 3 метри. Вода прибувала крізь щілини в стінах колодязя та у вигляді дощу спадала вниз - щодня прибувало близько 300 відер. Воду тривалий час використовували, непридатною вона ставала, якщо криницю довго не чистили. Назва походить від того, що нібито 1638 року багатий вірменський купець Нарзес пожертвував гроші на побудову колодязя, того ж року й розпочалося будівництво за розпорядженням короля Владислава IV Вази. Про цей колодязь відома українська поетеса Наталя Кащук, яка протягом 1942-1954 рр. проживала в Кам’янці-Подільському, у вірші “Вірменська криниця в Кам’янці” написала такі слова:

Гірка вода в криниці, ой, гірка!

А мріялося ж - місто напоїти.

І вісім літ каменяра рука Завзято кайлувала скельні плити.

На площі коло ратуші ріка В глибокому каньйоні жебоніла.

І паморозі сивина витка На скроні майстру упадала біло.

Гранітний щит Подолії ховав Солодку воду десь в глибинах інших...

Вірменський костел - знищений у ХХ ст. під час антирелігійної компанії в СРСР. О. Прусевич відносив його будівництво до кінця XIV ст. 1495 року дерев’яний костел був зруйнований і зведений вже з каміння. У часи турецької окупації 1672-1699 років був зруйнований і відновлений лише в другій половині XVIII ст. До 1666 року костел був вірмено-григоріанською церквою. Є думка, що на кошти Синана Котлубея 1398 року була збудована не Миколаївська церква, як загально прийнято вважати, а саме згаданий костел.

Вірменський ринок - давня та сучасна (з 1990 року) назва ринку в Старому місті (фото 11). Назва пов’язана з появою в XIV ст. у місті вірмен, які заснували тут одну з потужних колоній. З ринку і на південь Старого міста розташовувались вірменські квартали. Ринок був центром торгівлі вірмен у Кам’янці-Подільсько-му. Певний час він носив назву Соборна площа, назва пов’язана з Іоанно-Предтеченською церквою, яка в ХІХ столітті була православним собором. Майдан часто відігравав роль плацу, на якому відбувалися різноманітні паради, звідси й отримав одну зі своїх назв - Плацпарадний. У ХІХ ст. носив назву Губернаторської площі, поруч з якою розміщувалися головні губернські установи (канцелярія, суд і т. д.), а також палац подільського губернатора. Постановою від 30 травня 1898 року Губернаторський майдан було перейменовано на Миколаївський. 20 березня 1923 року майдану надано ім’я Троцького, 20 грудня 1927 року перейменовано на Радянську площу. У списку вулиць за 1935 рік Вірменський ринок фігурує під назвою майдан Свердлова. М. Б. Петров стверджував, що на початковому етапі площу заселяли не вірмени, а русини, тому його початкова назва - Руський ринок.

Вірменські склади - архітектурна пам’ятка (охоронний № 743), розміщена у вірменських кварталах Старого міста у Миколаївському провулку, приміщення, значна частина якого знаходилася під землею, використовувалися під склади.

Вірменські фільварки - фільваркове господарство, створене на землях на північ від Руських фільварків, наданих вірменській громаді міста.

Вітряна брама - одна із назв Кушнірської башти, збудованої в XVI ст. (фото 20). Легенда розповідає, що Петро І, повертаючись з невдалого Прутського походу через Кам’янець, проїжджав браму і йому вітром здуло капелюха з голови. “Що за вітряна брама?” -викрикнув він. Ця історія із зухвалим вітром нібито і відобразилася у назві. Про цю подію Віталій Нечитайло написав гумореску “Капелюх”:

У Кам’янці на Поділлі а тим часом з царя протяг спинивсь імператор. зірвав капелюха, Нужду справив, на фортецю покотив його у браму витріщивсь банькато, і кинув за валом. розпустив у здивуванні Тую браму кам’янчани - августійші вуха, Вітряна назвали...

Але Вітряною брамою доцільно називати не всю башту, а лише аркову прибудову з лівої сторони - в’їзд до міста. Опис цієї брами залишив відомий купець-мандрівник Трифон Коробейніков, який відвідав Кам’янець-Подільський 1593 року.

Віттові казарми - див. Казарми фортеці.

Водяна башта - башта, що входить до замкового оборонного комплексу. Назву отримала від криниці, що знаходиться під нею. Підземною комунікацією з’єднувалася з баштою Рожанкою, забезпечуючи водою всю фортецю. Згадується башта в описі замку 1544 року: “Біля цієї самої брами з поля є вежа Водна, здавна будована і змурована над річкою Смотрич, в якій вода є...”40. У XVIII ст. башта називалася Смотрицькою, оскільки розташована в каньйоні річки Смотрич.

Водолікарня Шагіна - сучасні будинки №7 та №7а по вулиці Три-нітарській. Лікар Мартин Шагін біля свого будинку виявив джерело мінеральної води, але на пропозицію збудувати водолікарню влада не відгукнулася. Тоді Шагін влаштував її у власній садибі. Басейн, наповнений водою, ще був у 70-х роках ХХ ст.

Водоп’янова вулиця - постановою Кам’янець-Подільської міської ради 9 квітня 1936 року провулку Перший Безіменний на Руських фільварках дано ім’я Михайла Васильовича Водоп’янова (6.11.1899-11.08.1980) - генерал-майора авіації (1945), Героя Радянського Союзу, учасника врятування челюскінців (1934), повітряної експедиції на Північний полюс (1937), письменника (“Ки-рєєви”, “Полярний льотчик”, “Валерій Чкалов” та ін.).

Войкова провулок - 9 квітня 1936 року провулок Другий Козачий (або вулиця Козача) на Біланівці був перейменований у провулок Войкова (Войнера Пінхуса Лазаровича) - більшовика, який брав участь у розстрілі царської сім’ї, комісара постачання Уральської області (січень-грудень 1918 року), заступника голови Центро-спілки (1919), заступника голови держтресту “Північліс” (1921), повпреда СРСР у Польщі. Убитий у Варшаві Борисом Ковердою.

Вокзальна вулиця - проходить на схід від залізничних колій та залізничного вокзалу.

Восьмого березня вулиця - одна з вулиць на Руських фільварках, спочатку називалася Покровський провулок, під цією назвою фігурує в списку вулиць за 1935 рік, а в списку від 23 вересня 1949 року - Восьмого березня.

Вутіша вулиця - частина колишньої вулиці Старопоштової, 1923 року перейменованої на Вутіша. Віталій Вутіш (1902-1922) у 1921-1922 рр. очолював радпартшколу на Польських фільварках. Помер від тифу, похований біля пам’ятника борцям за владу рад. 9 квітня 1936 року північну частину вулиці перейменували на Ворошилова.