Літера Р

Радгоспний провулок - розташований між селищами Першотрав-неве та Смирнова.

Радянська вулиця - 23 січня 1990 року рішенням виконкому міськради одній із запроектованих вулиць в селі Довжок на міських землях дано назву Радянська.

Ратуша - на думку Н. Козлової, Ратуша збудована в XVI ст., раніше складалася з двох окремих будівель, які на межі XVI-XVII ст. були об’єднані, можливо після масштабної пожежі 1616 року. Після відходу турків, як свідчить опис міста 1700 року, Ратуша була в плачевному сані: “... Ратуша мурована посередині Польського ринку, до якої ведуть кам’яні сходи, зруйновані внизу, що потребують полагодження, і в самій Ратуші п’ять кімнат без печей і вікон, проте на двох вікнах залізні грати, троє залізних дверей, склепіння в кількох місцях пробиті польськими гранатами з великим руйнуванням, стіни значно потріскали, крокви і гонти старі попадали. 1754 року проведена реконструкція Ратуші в стилі бароко, про що свідчить напис: “Реставрація Ратуші подільської проведена коштом воєводства. Кам’янець. Рік 1754”. Тоді ж відремонтований годинник. На думку Юзефа Ролле, цю перебудову здійснив Стефан Маковецький. У 1817 і 1850 роках будівля постраждала від пожеж. 1884 року були проведені ремонтні роботи. До 1870-го в Ратуші розміщувалися магістрат і суд, до 1917 року - поліцейське управління. Назва походить від німецького слова “rathaus”, де “rat” - рада, “haus” - будинок, тобто будинок ради (фото 24).

Рациборовського палац - розташований на вулиці Вірменській у Старому місті, назва пішла від того, що в кінці XVIII ст. цей палац належав Рациборовським - багатим подільським магнатам. Зокрема, Людвік Рациборовський був червоногродським старостою та маршалком шляхти Подільської губернії. Історія палацу сягає XV ст., тоді це був одноповерховий вірменський житловий будинок. У 1672-1699 роках були збудовані потужні підпірні стіни з боку вулиці Шпитальної. 1770 року будинок був реконструйований Яном де Вітте під комендатуру. 1843 року проведена ще одна реконструкція. Протягом ХІХ-ХХ ст. почергово тут знаходились комендатура фортеці, жіноча гімназія, приватне володіння. У радянський час - технікум іноземних мов, у 1932-1941 роках - єврейська школа, після війни - дитячий садок.

Реміснича вулиця - називалася також провулками Дешевим та Домініканським. У цьому провулку можна було дешево придбати вироби безпосередньо у ремісників, звідки - Дешевий. Назва Домініканський з’явилася внаслідок того, що провулок проходив повз Домініканський костел. У радянський час звався спочатку провулком Бебеля, а з 9 квітня 1936 року - Клари Цеткін. 11 вересня 1990 року відновлено історичну назву - Реміснича.

Рибний ряд - вулиця, що знаходилася на території сучасного Польського ринку, де завжди можна було купити свіжу рибу. Після Другої світової війни більшість будинків на цій вулиці були розібрані, і вона перестала існувати.

Рикова вулиця - див. вулиця Суворова.

Різницька башта - розташована в східній частині Старого міста на краю скелі каньйону. На думку деяких дослідників, побудована в XV-XVI ст. Невелика, квадратна в плані, пірамідальний високий дах завершує флюгер із зображенням барана. З боку вулиці башта має два яруси, з боку каньйону - три. Реконструйована 1990 року за проектом Євгенії Пламеницької.

Річна вулиця - первісна назва - Набережна, розташована на Руських фільварках. У списку вулиць від 23 вересня 1949 року фігурує під назвою Річна.

Рожанка башта - назву отримала від того, що є наріжною баштою Старої фортеці, тобто - розташована на розі. На думку О. Пламеницької, будівництво башти розпочав Спитко з Мельштина в кінці XIV ст. О. Прусевич вважав датою будівництва початок XVI ст., а її фундатором - куявського біскупа Креслава з Курозвек. Опирався він на латинський напис на башті:

TURRIS CRESLAI EPI VLADISLAVI -ENSIS HVSUS CASTRI FUNDATO -RIS IMPENSIS EST FINITA 1505

який філолог Андрій Білецький (1911-1995) переклав як: “Башта Креслова єпископа Владислава цього укріплення засновника на кошти закінчена 1505”. З цим написом пов’язують і одну з назв башти - Креслова. Як засвідчує Олександр Прусевич, у XVIII ст. башта Рожанка носила назву Бурграбська.

Розвадовського вулиця - 17 травня 1979 року рішенням виконкому міськради одній з нових вулиць в мікрорайоні Жовтневому надано ім’я В’ячеслава Костянтиновича Розвадовського (1875-1943) -українського художника, автора картин “Ой, не світи, місяченьку”, Жнива , Катерина , Тарасова могила , Гуцулка , Кобзар , Над Дніпром”, який заснував і очолював (1905-1908) художню школу для сільських дітей у Кам’янці-Подільському.

Руданського вулиця - 1957 року під час розширення селища Смирнова вулиці, яка з’єднувала вулиці Чехова та Саксаганського, було надано ім’я Степана Васильовича Руданського (1834-1873) - українського поета, який у 1849-1855 роках навчався у Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському, й розпочав тут свою творчу діяльність.

Русової Софії вулиця - 15 вересня 2009 року вулиці Проектно-Західній у селищі цукрового заводу було надано ім’я Софії Федорівни Русової (18.02.1856-5.02.1940) - української громадсько-освітньої діячки, педагога, одного з організаторів українського жіночого руху, автора праць “Дошкільне виховання”, “Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл” (1918-1919), “Теорія і практика дошкільного виховання” (1924), “Дидактика” (1930), “Сучасні течії в новій педагогіці” (1932), “Роль жінки в дошкільному вихованні” (1934), “Мої спомини” (1939), “Наші визначні жінки” (1934, 1945). У роки національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Софія Русова проживала в Кам’янці-Подільському.

Руська брама - оборонно-гідротехнічний комплекс (фото 19). Назву отримала, ймовірно, від переважно української (руської) громади, яка жила тут. Довжина укріплень сягала більше 100 метрів. На думку Ю. Сіцінського, складалася з 4 башт, О. Прусевич вважав, що їх було 5, Є. Пламеницька - 8. Башти з’єднувались мурами, були шлюзи, казарми та барбакан. На думку деяких авторів, концепція укріплення 1463 року розроблена краківським каштеляном Яном Тенчинським, сандомирським воєводою Дежисла-вом з Ритвян, львівським воєводою Андрієм Одровонжем, а будівництво розпочалося в останній чверті XV ст. й було завершене 1515 року. О. Прусевич вважав, що будівництво брами відбувалося на початку XVI ст., аргументував надписом на таблиці на одній з башт, де був розміщений польський герб та дата - 1527 рік. Цю думку підтримала Є. Пламеницька. У 1715-1720 роках Анджей Гловер проводив ремонт шлюзів, але повені 1720 та 1740 років зве-ли нанівець ці роботи. У середині XVIII ст. ремонтні роботи проводили Крістіан Дальке та Ян де Вітте, тоді був розібраний мур вздовж річки. 1800 року робилась спроба відновити шлюзи. Реставраційні роботи проводились 1955 року В. Дзедиком та Є. Юр-чуком, 1961-го - Є. Пламеницькою і В. Петичинським.

Руська вулиця - назву, ймовірно, отримала від українців (руський народ), які проживали тут (фото 4). Первісно складалася з чотирьох вулиць - Преображенської, Набережної, Віттовської та Руської. Віттовська вулиця проходила від фортечних казарм до садів Юзефа де Вітте. Назву отримала від садів Юзефа де Вітте та фортечних казарм, які називалися Віттовими. 9 квітня 1936 року вулицю Преображенську було перейменовано на Робфаку, а Віт-товську - на Комсомольську. У списку вулиць від 23 вересня 1949 року всі чотири вулиці були об’єднані в одну під назвою -Комсомольська. 11 вересня 1990 року вулиці надано назву Руська. Згадується також в описі міста 1700 року під назвою вулиця “Від Руської брами до Вірменського костелу”. У будинку за адресою Руська №100 жив польський письменник Антоній Петкевич (Адам Плуг), будинку №73 - вчений Каленик Геренчук.

Руський ринок - розташований на півночі Старого міста. Під такою назвою фігурує в документах до XVIII-XIX ст. Називався і За-рванським (така назва використовувалася у XVIII-XIX ст. і пішла від вулиці Зарванської), М’ясним, М’ясницьким, Торговим. Назва М’ясний майдан побутувала в ХІХ - на початку ХХ ст. - на ринку продавали м’ясні вироби. Ринок функціонував тут протягом XV -першої половини XVII ст. В кінці ХІХ ст. носив назву Обжерний ряд - на площі продавали готові страви і тут, по-народному кажучи, можна було обжертися. У радянський час називався Базарною площею. 11 вересня 1990 року постановою президії міської ради майдану повернуто історичну назву - Руський ринок.

Руські фільварки - назва з’явилася після того, як магістрат надав ці землі руській общині міста. Саме слово “фільварок” запозичене з німецького готегк - хутір , ферма . І. В. Гарнага вважав, що землі Руських фільварків разом із землями сучасних селища цукрового заводу та Цибулівки належали в XVI ст. Воскресенсько-му монастирю, пізніше їх передали русам (українцям). У XVI ст.

тут побудовані перші споруди для зберігання хліба, овочів, худоби, господарство назвали фільварками. На початок XVIII ст. на Руських фільварках почали селитися селяни. 1795 року тут було 96 будинків, мешкало 294 особи. 1905 року грунти (524 морги) перейшли в оренду єврею Мошку Берковичу, який сплачував за них 259 рублів орендної плати. Міські права поселенню надані 1870 року. 1895 року Юхим Сіцінський у книзі “Каменец-Подольс-кий: историческое описание” писав: “У цій місцевості трапляються сліди перебування первісної людини: у землі знаходять кам’яні знаряддя - сокири, ножі та ін. Що ж до історичних часів, то деякі дослідники стверджують, що за часів Коріатовичів і раніше це місце було заселене, що тут існував православний монастир”. 1864 року Руські фільварки були перейменовані на Марійську слободу. Між церквою і міністерським училищем був стовп з написом “Мариинская слобода”, встановлений 1864 року. Ця назва не прижилася.

Руськофільварецькі сходи - побудовані в ХІХ ст. Ведуть з вулиці Івана Франка на Руських фільварках у долину Смотрича. 4 вересня 1982 року оголошені пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення, 1983 року - відреставровані.