Друзі, новина невтішна ... кілька годин тому, вичерпався життєвий ресурс нашого знакового краєзнавця, журналіста, громадського діяча, Олега Будзея ... Олег Будзей відійшов у інший вимір ....

Український сатирик і прозаїк Микола Васильович Білкун (1928—1995), який народився в селі Привороття, нині Подільське Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, та свого часу був заступником відповідального редактора журналу «Перець», писав у статті «Починали у Кам’янці», опублікованій на сторінці 4 у числі від 16 лютого 1992 року газети «Кам’янець-Подільський вісник», таке про Григорія Безбородька: журналіст, автор кількох книжок.

«Велика українська енциклопедія» (ВУЕ) замовила мені статтю про Юхима Богданова — вчителя церковного співу в Подільській духовній семінарії майбутнього композитора Миколи Леонтовича. Я написав цю статтю і надіслав її редакції енциклопедії. 6 листопада 2023 року надійшла відповідь, що редакція ВУЕ дуже високо оцінила мою статтю про Богданова.

У статті «Юхим Андрійович Богданов» ми ознайомили Вас з його життєписом і творчістю, користуючись в основному «Подільськими єпархіальними відомостями» (ПЄВ) та журналом «Православне Поділля». У цій статті ми розповімо про взаємозв’язки Юхима Андрійовича Богданова та його найвідомішого учня Миколи Дмитровича Леонтовича, як це висвітлено в книжках, статтях і навіть у художній прозі.

Ленін (стоїть) і Платтен (крайній праворуч) у президії I конгресу Комінтерну, березень 1919 року

Як відомо, Володимир Ілліч Ленін у Кам’янці-Подільському ніколи не був. Але тут бував один із його найвірніших друзів — швейцарський комуніст Фрідріх Платтен. Історія розпорядилася так, що обох пов’язала ще й спільна дата — 22 квітня: один цього дня народився, а інший — помер.

Князь Стокасімов — перший керівник Подільського відділення Селянського поземельного банку
У цій статті ми розповімо про відкриття 1883 року в Кам’янці-Подільському Подільського відділення Селянського поземельного банку, а також про першого керівника цього відділення — князя Стокасімова, тим паче, що про нього немає жодної повноцінної та детальної публікації ні в науковій, ні в науково-популярній літературі. Попутно ми спростуємо низку помилок, що стосуються історії Кам’янця-Подільського цього періоду й, зокрема, князя Стокасімова.

У Кам’янці-Подільському попередником «Сталінської молоді» була газета «Комсомолець прикордоння». Вона виходила у 1928—1930 роках як додаток до більшовицької газети «Червоний кордон».

У статті від 28 червня 2022 року я задав запитання: «Хто був первісним архітектором головного корпусу Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, який постав улітку 1906 року як навчальний корпус Кам’янець-Подільського середнього восьмикласного технічного училища?» Відповідь була такою: «Це Іван Петрович Калашников».

Ассортимент бесплатных игровых автоматов. Какие сервисы доступны в казино без регистрации учетной записи. Ознакомительный режим лицензионных слотов.

Я спробую описати все, що знаю про Михайла Пилиповича Олійника (1890—1960), батька моєї матері Аліси, тобто одного з двох моїх дідусів. При цьому я буду користуватися збереженими документами та фотографіями із сімейного архіву, документами з Інтернету, деякими даними Державного архіву Хмельницької області, а також своїми спогадами та спогадами, записаними моєю дружиною Ольгою від моєї матері.

14 листопада 1920 року в Кам'янці-Подільському відбулося засідання Ради Народних Міністрів УНР (Української Народної Республіки), на якому ухвалено розпочати евакуацію уряду і державних установ в ніч з 14 на 15 листопада.

На фото: Анатолій Хрисанфович Корнилецький.

Добре мати рідкісне прізвище. Тоді, як правило, всі знайдені тобою в різних документах (книжках, газетах, журналах, архівних справах) особи є близькими родичами, що особливо цінується тими, хто веде генеалогічний пошук. Попробуй щось зробити з поширеними прізвищами Швець, Шевчук, Шевченко, Мельник, Олійник, Коваль, Ковальчук, Коваленко, які утворено від популярних колись у народі професій. І зовсім інша справа з рідкісними прізвищами. Наприклад, для чоловіків Корнилецький, а для жінок Корнилецька. Тож проаналізуємо всіх виявлених нами Корнилецьких на теренах колишньої Подільської губернії, а нині Хмельницької та Вінницької областей. А підказала взяти це прізвище для аналізу книжка Романа Коваля та Віктора Моренця із серії «Видатні українці».

Хоч вулиця Огієнка (первісно — Московська) належить до найдавніших вулиць Нового плану та має чимало оригінальних будинків, тільки один із них є пам’яткою містобудування та архітектури (і то — місцевого значення). Це будинок № 61 — нинішній головний корпус Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Цього року будинку № 61 на вулиці Огієнка виповнюється сто шістнадцять років. А збудували його для Кам’янець-Подільського технічного училища. Досить детально історію цього закладу дослідив кандидат історичних наук, доцент кафедри педагогіки Кам’янець-Подільського державного університету Іван Сесак.

На сесію Кам’янець-Подільської міської ради топонімічна комісія винесла свій вердикт: запропоновано перейменувати 48 вулиць, 11 провулків, 6 парків, скверів, зон відпочинку, всього 65 топонімічних об’єктів.

Мудрий народ каже, що поспішність потрібна тільки про ловлі бліх, що поспішиш — людей насмішиш. Тим паче, що поспішність неприпустима в такому тонкому ділі, як перейменування вулиць, провулків, майданів, скверів та інших топографічних одиниць рідного міста, якщо ми хочемо навести порядок у назвах, з яким людам жити довгі роки.

Дух початку ХХ століття
Щоб відчути дух початку ХХ століття, наведемо низку обов’язкових постанов, ухвалених Кам’янець-Подільською міською думою, які діяли в місті станом на 1915 рік.

За основу взято сьомий випуск «Праць Подільського єпархіального історико-статистичного комітету», що побачив світ 1895 року в Кам’янці-Подільському. У ньому вміщено працю священника Юхима Сіцінського «Історичні відомості про парафії та церкви Подільської єпархії. 1. Кам’янецький повіт».

У 1963—1990 роках єдиною газетою, що обслуговувала мешканців міста Кам’янця-Подільського та Кам’янець-Подільського району, був «Прапор Жовтня».

Мабуть, ви читали мою статтю «Обережно: Сергій Бабій!». У «Подолянин» я подав цю статтю з нейтральним заголовком «Кам’янецька хроніка» від Сергія Бабія» та набагато меншим числом помилок Сергія Віталійовича. Але хазяйка «Подолянина» назвала мою статтю холодною та черствою, назвала такими ж деякі мої попередні статті, але не могла конкретно вказати, на моє прохання, які саме.

Він прожив 75 років. Народився 12 квітня 1928 року в Кам`янці-Подільському, а помер 23 липня 2003 року в Києві. Мова йде про українського архітектора, художника, графіка й педагога Юрія Химича, який змалював архітектурні пам`ятки всієї України, не забуваючи і про рідне місто.