Олег Будзей
23 січня 2018 року Героєві Небесної Сотні, Героєві України Анатолієві Корнєєву виповнилося би 58 років. А 20 лютого мине два роки від того печального дня, коли 53-річний Анатолій Петрович, активний учасник Майдану в Києві, загинув від кулі снайпера, спрямованої прямісінько в серце нашого земляка.
Після встановлення радянської влади в Україні націоналістичні рухи українського народу тривали ще тривалий час. Зокрема навіть на території Кам’янець-Подільської області, яка тривалий час була прикордонною областю (до 1939р. по р.Збруч був кордон з Польщею і до 1940р. по р.Дністер був кордон з Румунією), підпільні рухи ОУН тривали аж до 50-х рр. ХХ ст., незважаючи на те, що з такою діяльністю намагались всіляко боротись.
У давнину люди часто селилися в гирлах річок - там, де зливаються води двох життєдайних артерій. Так, наприклад, при впадінні в Дністер Збруча розмістилися Ісаківці, Жванчика - Жва-нець, Смотрича - Устя, а Мукші - Велика Слобідка, яку спочатку називали так само, як і Дністрову притоку, - Мукшею. Взагалі-то, історія Великої Слобідки - це історія двох сусідніх поселень на березі невеликої подільської річки Мукші, з яких давніше, більше та сильніше село - Мукша врешті поглинуло свого молодшого, меншого та слабкішого сусіда - Слобідку-Мукшанську.
«Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». Ці слова, написані на початку 1920-х років, добре відомі усім поколінням радянських людей. Ними починається знаменитий «Авіамарш» із приспівом, який відкривається не менш популярним рядком: «Всё выше, и выше, и выше». Але мало хто знає, що автором цих крилатих фраз є поет Павло ГЕРМАН.
Одна зі статей про видатного вченого Миколи КІЛЬЧЕВСЬКОГО починалася досить нестандартно: «Чи замислювалися Ви, поважний читачу, чому в наших квартирах крани на трубопроводах для води збудовано так, що ми довго крутимо ручку, щоби закрити воду, а не важільна конструкція: раз! - та й закрив? Від раптової зупинки вода створює гідравлічний удар на стінки труби».
Є в Північному Льодовитому океані острів Софії та мис Софії. Названо їх на честь уродженки Кам’янця-Подільського Софії Омірової. Такий щедрий подарунок на початку XX століття зробив своїй нареченій лейтенант Олександр Колчак. Так-так, той самий Колчак, який згодом став адміралом, одним із вождів Білого руху.
Михайло Іванович КУРИЛКО народився 31 травня (12 червня за новим стилем) 1880 р. в губернському Кам`янці-Подільському. За даними краєзнавця Андрія ПАРАВІЙЧУКА, батько майбутнього художника був вчителем гімназії. Михайло навчався в Кам`янець-Подільській чоловічій гімназії, але його виключили з восьмого (випускного) класу за розповсюдження нелегальної літератури. Базуючись на спогадах брата художника, краєзнавець Сергій ШКУРКО детальніше дослідив революційну діяльність Михайла КУРИЛКА в нашому місті. Він входив до бойової соціал-демократичної групи, членами якої також були Сергій САЛЬКО, Павло ЕГГЕРТ і Микола КОНОПАТСЬКИЙ. Група мала друкарську машинку, на якій виготовляла прокламації.
В історії Кам`янця-Подільського, яка налічує лише на основі писемних джерел майже шість з половиною століть, був короткий період, коли влада в місті змінювалася з калейдоскопічною швидкістю: тільки звикаєш до одного, а на порозі вже нова.
Звичайно ж, мова йде про чотирьох бурхливих роках початку 20 століття: 1917-й, 1918-й, 1919-й та 1920-й.
Кам`янець-Подільський, який у 1793 році увійшов до складу Російської імперії, зустрів 1917 рік у звичному статус губернського і повітового центру. Але події в столичному Петрограді, що почалися 23 лютого (8 березня за новим стилем) 1917 року, незабаром з усією силою торкнулися і долі міста над Смотричем. В історію ці події увійшли як Лютнева революція 1917 року.
Для Кам`янця-Подільського Іван ОГІЄНКО є знаковою постаттю. Виплекане ним у найскладніших умовах 1918-1920 рр. дитя - Кам`янець-Подільський державний український університет - стало першим на Поділлі вогнищем української освіти, науки, культури. Обидва нинішні університети, що діють у місті, - Кам`янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет - виводять свій родовід від Огієнкового дітища: перший - від відкртого 22 жовтня 1918 р. університету, другий - від вікритого в цьому ж університеті 22 жовтня 1919 р. сільськогосподарського факультету.
У сузір`ї талантів, що подарував світові Кам`янець-Подільський, однією із найяскравіших була зірка шахіста Леоніда ШТЕЙНА (1934-1973). Міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту СРСР, триразовий чемпіон СРСР, переможець найпрестижніших міжнародних турнірів - ось далеко не повний перелік досягнень Леоніда Захаровича.
Сьогодні, незадовго до Першотравня, є дві вагомі причини згадати Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ. По-перше, вона народилася першого травня. По-друге, вона народилася в Кам`янці-Подільському.
Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА походила із зубожілої шляхти. її батько - колезький асесор Костянтин ВОЙНАРОВСЬКИЙ - жив і працював у Кам`янці-Подільському. Саме тут 1 травня 1861 р. сім`я ВОИНАРОВСЬКИХ поповнилася донькою, якій дали подвійне ім`я - Ванда-Цезарина.
1877 р. дівчина закінчила гімназію в Кишиневі. У 1877-1878 рр. у Петербурзі була слухачкою спочатку Вищих педагогічних курсів ВИШНЕ-ГРАДСЬКОГО, потім - медичних курсів для жінок при Військовій медико-хурургічній академії. Відвідувала також деякі лекції на Вищих жіночих курсах імені БЕСТУЖЕВА-РЮМІНА. Крім того, активно прилучилася до революційного руху.
Цього року виповнилося 120 років від дня народження Володимира Затонського. Тепер не часто згадують цього діяча Радянської України, а якщо і згадують, то здебільшого злим словом, а не добрим. Але не поспішатимемо з висновками, а погортаємо сторінки біографії Володимира Петровича, який чотири рази входив в одну річку — ставав наркомом освіти України.
У сузір`ї славних жінок - уродженок Кам`янця-Подільського - яскраво сіяє і зірка російської оперної співачки Лідії ЗВЯГІНОЇ. Двадцять років вона була солісткою Большого театру в Москві, а в радянський час - професором Московської консерваторії. Про неї вміщено статті в дореволюційному Енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона, в радянській п`ятитомній «Театральній енциклопедії».
Про нього немає жодного рядка, навіть відсутні фото, ні в «Українській Радянській Енциклопедії», ні в «Енциклопедії Українознавства». І все ж, український зоолог Петро БУЧИНСЬКИЙ (1852-1927) залишив помітний слід і як дослідник природи, і як організатор природодослідників і природолюбів, і як педагог. Цього року 12лютого виповнилося ISO років з дня народження вченого, а 18 вересня мине 75 років з дня його смерті. Тож, е нагода поговорити про життєвий і творчий шлях Петра Миколайовича. Тим паче, що впродовж останнього десятиріччя подоляки активно згадали про свого славного земляка.