Друкарні ОУН в Кам'янці-Подільському

Після встановлення радянської влади в Україні націоналістичні рухи українського народу тривали ще тривалий час. Зокрема навіть на території Кам’янець-Подільської області, яка тривалий час була прикордонною областю (до 1939р. по р.Збруч був кордон з Польщею і до 1940р. по р.Дністер був кордон з Румунією), підпільні рухи ОУН тривали аж до 50-х рр. ХХ ст., незважаючи на те, що з такою діяльністю намагались всіляко боротись.

 У цей час Підпілля розгорнуло масштабну роботу з поширення агітаційно-пропагандистської та виховної роботи на території області та  зі збору інформації про становище населення в центральних та східних областях України.

Підпільники Кам`янець-Подільського окружного Проводу ОУН: 1. "Роман", 2. "Цяпка". 3. "Кавказ", 4. "Холодний", 5. "Богдан", 6. "Лариса", 7. Рак Анатолій -"Хмара, 8. Левчук Григорій - "Гомін", 9. "Тарас", 10. "Тамара" - io.ua

Друкарня Кам`янець-Подільського окружного проводу ОУН 

У розпорядженні Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН була друкарня, яка мала умовну назву «імені Ярослава Старуха» (використовувала також і інші назви: «Наступ», «імені Симона Петлюри», а ще підписували, що надруковано у м.Вінниця). Листівки і брошури, надруковані у цій друкарні, масово поширювалися на території області і навіть за її межі.

Зараз відомо, що ця друкарня існувала з 1946р. і спочатку використовувала 16 кліше різних листівок, відтак в 1947р. – 13, в 1948р. – 23 і в 1949р. – 32 кліше. 5 нових кліше було підготовано для використання у 1950 р. В 1 кварталі 1949 р. друкарнею було видано 79 назв підпільної літератури і листівок накладом 5998 примірників, в 2 кварталі 1949 р. – 40 назв накладом 3024 примірників, в 3 кварталі – 27 назв накладом 2271 примірників. На друкарській машинці за цей час було виготовлено 63 назви брошур ОУН накладом щонайменше 700 примірників.

 Ліквідація «Гомона» і підпільників проводу ОУН "Схід"

Для розшуку й ліквідації Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН в жовтні 1949 року, за вказівкою Міністерства державної безпеки (МДБ, з 1954 реорганізовано в КДБ) СРСР, було створено міжобласну чекістсько-військову групу з досвідчених оперативних працівників УМДБ Кам’янець-Подільської та Тернопільської областей й солдат військ МДБ. Станом на грудень того ж року групі вдалося ліквідувати керівника окружного проводу ОУН «Схід» Г.Левчука («Гомон», він же «Жбан»). 10-х членів технічної ланки проводу. У них було вилучено документи, зброю та набої, але місце розташування друкарні залишалося невідомим і вона продовжувала свою діяльність. Звісно ж це не могло влаштовувати владу, тож пошуки продовжились.

Розшук друкарні

Операцію з пошуку та ліквідації друкарні Кам`янець-Подільського окружного проводу ОУН детально описав дослідник Юрій Щур, який використовував донесення ім’я начальника 2-го головного управління МДБ СРСР (котррозвідка) генерал-майора Є.Пітовранова (січень 1950р.): 

Під час проведення подальших агентурно-оперативних заходів на початку грудня 1949 року групою агентів-боївкарів був затриманий й допитаний житель Скали-Подільської Володимир Тарнавський, який був рідним братом одного з діючих членів окружного проводу «Романа». Не підозрюючи, що перед ним агенти МДБ, затриманий розповів про свої зв’язки з «Романом», якому він неодноразово возив продукти в ліс біля села П’ятничани Орининського (Чемеровецького) району. Крім того, він розповів, що в цьому селі є бункер в якому знаходиться друкарня, про яку він знав від брата. Та місця, де знаходилася криївка, Тарнавський не знав.

Підпільники Кам’янець-Подільського окружного Проводу ОУН, 2-а пол. 1940-х рр. - territoryterror.org.ua

Не зважаючи на те, що адреса місця знаходження друкарні так і не була названа, Тарнавський надав значну кількість уточнюючих даних, які дозволяли організувати цілеспрямований пошук криївки. Зокрема, було встановлено, що бункер, в якому знаходиться друкарня, утримує жінка. У неї була німецька вівчарка, яка випадково виявила віддушину від бункера, у зв’язку із чим собаку довелося вбити. Але на подвір’ї залишилося проживати цуценя. Крім того, Тарнавський повідомив, що одного разу на вимогу «Романа» організував пошиття жіночих чобіт зі шкіри для утримувача бункера. Детальний опис чобіт також було залучено до справи.
 

Перевіреній агентурі МДБ та зовнішній розвідці було надано опис чобіт утримувача бункера із завданням вести її розшук на ринках, станціях й інших місцях скупчення людей. Паралельно з цим, агентурі, яка обслуговувала село П’ятничани, було доручено з’ясувати, хто з місцевих жителів мав німецьку вівчарку, або в кого на подвір’ї є таке цуценя.

Під час розшуку, однією з груп оперативного стеження на ринку міста Скала-Подільська були зафіксовані чоботи, на які надійшло орієнтування, а їх власниця взята під нагляд й супроводжена до тих таки П’ятничан. Було встановлено, що цією жінкою є колгоспниця Глікерія Васильковська, 1923 року народження. Про неї було відомо, що після повернення радянської влади пішла на службу до Червоної армії, а 1947 року повернулася додому. Її батько у 1934 році був заарештований та засуджений за контрабанду й додому більше не повертався. Мати незадовго до початку війни отримала 6 років за кримінальною статтею, а з ув’язнення була звільнена німцями.

зліва - Віра (???) Васильківська , машканка села Пятничани Оринінського р-ну Камянець-Подільської обл. В криївці під її хатою знаходилася типографія Камянець-Подільського Проводу ОУН. (фото зроблено прихованою камерою МГБ , 1949 р.) - io.ua

Для розробки Васильковської серед її близького оточення був завербований агент «Вольський». Він же невдовзі й повідомив, що Васильковські мали вівчарку, яка нещодавно зникла, а залишився піврічне цуценя.

Таким чином, співробітникам МДБ стало зрозуміло, що бункер з друкарнею знаходиться у будинку Васильковської. Виходячи із цього, було розроблено план операції з вилучення друкарні та ліквідації оунівців, які її обслуговували.

Трагічна ліквідація друкарні

На світанку 26 грудня 1949 року чекістсько-військова група непомітно підійшла до будинку Васильковських й оточила його. Під час обшуку в кутку нежитлової кімнати, під картоплею, було виявлено люк – вхід до криївки, де розташовувалась друкарня. Двоє членів ОУН, які перебували усередині, відмовилися здаватися й відкрили вогонь. В результаті перестрілки загинув керівник технічної ланки окружного проводу Гнибіда Петро Васильович («Наступ», «Богдан», «Тарас», «В-18»).

Підпільниці "Лариса" (15) і "Тамара" (56) - io.ua

Разом з ним в бункері перебувала підпільниця Голіната Михайлина Семенівна («Мрія», «Тамара»; за іншим даними – Мимсак Леся Володимирівна – «Лариса»), яка була секретар-друкаркою Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН. Вона була захоплена в полон важко пораненою. Чекісти хотіли будь-якою ціною вилікувати її, щоб відтак на допитах отримати від неї важливі інформації про підпілля. Хірург успішно зробив їй складну операцію, але підпільниця обрала смерть, а не співпрацю з ворогом, та вночі скинула бандажі і розірвала операційну рану, внаслідок чого, стікаючи кров’ю, померла.

Також були заарештовані утримувачі бункера Глікерія Васильковська та її мати Ксенія.

Матеріали з криївки

В криївці було вилучено: 2 ручних кулемета, автомат, 3 пістолети, 5 гранат, набої, 2 друкарські машинки, типографське обладнання (друкарський станок, 5 кг шрифту, 39 кліше для листівок, декілька кілограм чистого паперу, фарба), радіоприймач, фотоприлади, близько 10 тисяч екземплярів листівок й велика кількість внутрішнього листування підпілля. Зокрема: лист крайового проводу «Поділля» з подякою учасникам технічної ланки Кам’янець-Подільського окружного проводу за активну роботу з виготовлення націоналістичної літератури й листівок. Цікавою знахідкою були записи відомостей про керівних партійних та радянських працівників найсхіднішої області України, Ворошиловградської (тепер Луганська), про кількість в цій області шахтних парторганізацій, партійних груп й комуністів в них, виробничі потужності окремих шахт й заводів тощо.

Майно підпільної типографії Кам’янець-Подільського окружного Проводу ОУН, виявленої співробітниками МДБ УРСР 26 грудня 1949 р.