Нещодавно були розпочаті розкопки фундаментів на Вірменському ринку, на садибі, розташованій між пожежною частиною та адміністративним корпусом швейної фабрики. На цьому місці колись стояв будинок вірменської ратуші.
Відомості про яку збереглися до нашого часу, хоча давно вже не існує вірменська громада міста і не діє вірменський магістрат.
Ділянки, оточені зеленими парканами, давно вже не дивина в Старому місті. І кожного разу, коли ми бачимо нову ділянку, де проводяться розкопки, виникає питання: що стояло колись на цьому місці, що буде відбудовуватися?
Вірменська громада Кам’янця виникла у кінці 14 ст. і протягом наступних століть росла і розвивалась. У той час як польське населення міста керувалося магдебурзьким правом, вірменська і українська (руська) громади управлялися згідно зі своїми власними правовими нормами.
Ще коли вірмени жили на батьківщині, у Вірменії у 11-13 ст., у містах існували ради старійшин на чолі з градоначальником, які й були органами самоуправління. Тоді ж виникли і міські суди.
Вірмени – переселенці у Кам’янці зберігали свої столітні звичаї і використовували на практиці привезені з батьківщини судебники. У нових умовах вони були змушені вносити зміни у свої закони, з’явилися нові терміни, запозичені з магдебурзького права: війт, лавники, рада.
Кам’янецькі судебні акти свідчать, що суд фактично був органом, який здійснював самоуправління кам’янецьких вірмен. Іноді цей суд називали магістрантом. Війт і суд займалися питаннями захисту законності, а питаннями шкіл, церков, національних інтересів ктитори.
У 1496 р. кам’янецькі вірмени отримали від польського короля право вибирати війта, який мав право діяти на основі власних правових норм. Пізніше цей привілей підтверджувався наступними польськими королями.
Ратуша на Вірменській площі.
Засідання кам’янецького вірменського суду відбувалися у спеціально збудованому для нього кам’яному будинку, який розташовувався в південній частині Старого міста, тобто у вірменських кварталах. У літературі, присвяченій Кам’янцю, будинок вірменського суду зазвичай називають вірменською ратушею. Очевидно, будинок був збудований у 15 ст., коли вірмени отримали право на самоуправління. Це був 2-поверховий будинок. Його фасад був оздоблений відкритою галереєю зі зручними лавками. Тут діяла свого роду біржа, де вірменські патриції встановлювали ціни на товари, що їх привозили зі сходу не тільки для міста, але для всієї Польщі і навіть для Росії.
У 1604 р. вірменська ратуша згоріла і польський король дозволив збудувати новий будинок ратуші, звільнивши його від військового постою. Це був кам’яний 3-поверховий монументальний будинок з високим фронтоном, який головним фасадом виходив на Вірменський ринок. Мав глибокі підвали, де утримувались злочинці.
Під час турецької окупації 1672-1699 р.р. ратуша вціліла, але була частково зруйнована. Будівлю тимчасово пристосували під церкву.
Вірмнська ратуша 19ст. Методфонд Київ НІІТІ, негатив 30284
У 18 ст. на цій площі утворився своєрідний містобудівний ансамбль, що складався з 5-ти будинків. До цього ансамблю входила і вірменська ратуша: вона була з’єднана з палацом Яна де Вітта аркою, під якою проходив Комендантський провулок (пізніше Губернаторський, Гоголя, тепер знову Комендантський).
Вірмени зберегли самоуправління майже до кінця 18 ст. Потім будинок став використовуватися міською владою в різних цілях. Так, на початку 19 ст. тут знаходився орденанс-гауз тобто караульне приміщення. У середині 19 ст. на першому поверсі містилась тюрма, на другому – міська поліція, а третій поверх був зайнятий Кримінальною палатою.
У другій половині 19 ст. тут знаходилось Губернське «присутствие» у селянських справах і Приказом суспільної опіки, пізніше і до революції 1917р. – канцелярій губернатора, яка з’єднувалась з будинком губернатора критим переходом.
У 1920 р. під час перебування у місті польських жовнірів згорів будинок колишньої вірменської ратуші, а разом з ним і палац губернатора, на місці якого пізніше з’явилася пожежна частина.
Будинок військового губернатора 20ст.
Після того, як буде остаточно завершено розкриття фундаменту будинку ратуші, на ділянці розпочнеться будівництво житлового будинку, перший поверх якого, ймовірно, набуде комерційного призначення.
Старший науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець» Г.О.Осетрова
