Камянець-Подільський » Довідка » Про місто » Національний заповідник Кам'янець

Національний заповідник Кам'янець

  • 8 575
  • 0 1
    (Оцінок: 1)
Національний заповідник Кам'янець
Національний заповідник Кам'янець

10 років тому, 30 квітня 1998 р., Указом Президента України Леоніда КУЧМИ Кам`янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) було перетворено на Національний історико-архітектурний заповідник (НІАЗ) «Кам`янець». Тож згадаймо основні віхи на шляху до цього.

e-mail: niazkamenec@gmail.com

Офіційний сайт - www.niazkamenec.org.ua


вул. П’ятницька 9, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301, тел.(03849) 2-31-16, факс. 2-85-07,


Ще 23 березня 1928 р. у Харкові Рада Народних Комісарів УРСР видала Постанову «про оголошення замку-фортеці в м.Кам`янці-Подільському державним історико-культурним заповідником». Відповідно до цієї постанови замок у межах старовинних його стін і земляних валів з усіма старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія було оголошено державним історико-культурним заповідником і передано з усім майном, що мало історико-культурне значення, у відання Наркомату освіти УРСР.

 

Проголошення фортеці заповідником стало важливим, але тільки першим кроком до визнання заповідною всієї території Старого міста. Але поки це сталося, місто зазнало непоправних утрат: більшовицька влада ще до війни стерла з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського - на Новому плані. Війна та повоєнна відбудова змели значну частину давніх житлових будинків Старого міста.

Чимало пам`яток було пристосовано під потреби виробництва. Так, 1959 р. створюваний електромеханічний завод розмістили в приміщеннях колишнього Кармелітського монастиря. З перших повоєнних років ткацька фабрика експлуатувала будинок Подільської духовної семінарії, тютюнова - фортечні казарми, а швейна фабрика і досі на повну потужність використовує будинок окружного суду.

20 лютого 1967 р. Рада Міністрів УРСР видала постанову, в якій, зокрема, було передбачено створити історико-архітектурний заповідник у Кам`янці-Подільському (інші міста, названі в постанові, - Київ, Львів, Луцьк, Білгород-Дністровський, Новгород-Сіверський).

Постановою від 18 травня 1977 р. Рада Міністрів УРСР оголосила, що Старе місто Кам`янця-Подільського - це Кам`янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник. Через 21 рік Кам`янець-Подільський ДІАЗ було перетворено на НІАЗ «Кам`янець».

14 жовтня 1998 р. Міністерство культури, а наступного дня Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політи­ки затвердили (за поданням Хмельницької облдержадміністрації) Положення про НІАЗ. Згідно з цим Положенням, НІАЗ «Кам`янець» є національним закладом культури у підпорядкуванні Хмельницької облдержадміністрації. А основними завданнями НІАЗу є охорона належних йому об`єктів, організація реставрації та використання пам`яток, регенерація архітектурного середовища, пам`яткоохоронна, науково-дослідницька, культурно-освітня робота для популяризації містобудівельної архітектурної спадщини Старого міста як національного культурного надбання.

Директор заповідника (від 3 вересня 1987 р.) - Василь ФЕНЦУР, член Національної спілки архітекторів України.

Площа заповідника становить 121 га (його межі 16 червня 1977 р. затвердив Хмельницький облвиконком). Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого та Но­вого замків. Пам`ятки Нового плану, Руських і Польських фільварків не є об`єктами заповідника.


Торік наш заповідник було визнано одним із семи чудес України. Є надії, що наш каньйон - унікальне поєднання діяльності природи та людини - буде включено до списку об`єктів світової спадщини ЮНЕСКО.


Сьогодні Старе місто - один з найбільших будівельних май-анчиків міста. Проте в одну річку двічі не увійдеш. З одного оку, похвальним є намагання відтворити давню забудову Старого міста. З другого боку, відтворити так, як було колись, прак­тично неможливо. Для прикладу, глянемо на відновлений ко­лишній будинок поліцмейстера на Старобульварній вулиці (біля відділення «Райффайзен Банк Аваль»). Новобудову довелося усікти, адже справжній будинок поліцмейстера виходив на нинішню Старобульварну вулицю (колись ця вулиця була зовсім іншою: не такою прямою, як нині, і проходила не перед, а поза будинком поліцмейстера, тож недарма таку кривуляку в народі називали П`яною вулицею). І це тільки один з небагатьох при­кладів вимушеної адаптації відбудови до новітніх умов.

Втім заповідник славиться не новобудовами старих помешкань, а пам`ятками давнини, що дихають історією. Тож приємно, що недавно відреставровано Казематну башту (за адмінбудинком районної ради), там навіть експозицію копій гравюр Наполеона ОРДИ влаштували. Активно реставрується Руська брама. Навіть Стара фортеця на дві вежі - Комендантську №2 та Чорну - стала більшою. Знову при в`їзді в Старе місто з Новопланівського мосту можна бачити Троїцьку церкву.


Сподіватимемося, що за наступні 10 років новобудови в основному завершаться, інфрастуктура для туристів розбудується і Старе місто набуде остаточного вигляду, який НІАЗ підтримуватиме в належному вигляді. Це теж досить клопітка справа.


------

Прокоментуй Цей Пост:

Схожі Новини