Роки на посаді мера: 1953—1962 - перший секретар міськкому КПУ
Григорій Андрійович Тонкочеєв народився в 1904 році в с. Ново-Борисівка, Мелітопольського району, Запорізької області, в сім`ї робітника.
З 1920 по 1931 рік він працює на різних роботах у Донбасі спочатку вантажником, коногоном, а потім помічником машиніста паровоза.
В 1934 році тов. Тонкочеєв закінчив радпартшколу і до 1937 року працює на партійній роботі в Донбасі, а пізніше - інструктором відділу пропаганди ЦК КП України.
З 1939 року тов. Тонкочеєв - секретар Хмельницького обкому КП України по пропаганді.
В роки Великої Вітчизняної війни Григорій Андрійович виконує завдання ЦК КП України на Південно-Західному фронті по організації партизанського руху, а згодом працює в апараті Пермського обкому КПРС.
В 1943 - 1944 рр. він навчається у Вищій школі партійних організаторів при ЦК КПРС.
З 1944 року тов. Тонкочеєв знову працює секретарем Хмельницького обкому КП України.
Як завжди всі партійні боси, після війни отримали, нагороди: Тов. Тонкочеєв нагороджений медалями: «Партизану Вітчизняної війни», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.» і «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.».
З 1953 року - секретарем Кам`янець-Подільського міськкому КП України.
За доби Тонкочеєва в місті з`явилися цементний, приладобудівний, електромеханічний заводи, військове училище, будівельний технікум, новий стадіон. Побудовано греблю, човнову станцію, фонтани біля банку, павільйончики, водолікарню. За сприяння Григорія Андрійовича, було встановлено "орла" біля Держбанку.
Щоранку Тонкочеєв проводив обхід "своїх володінь". З цього приводу висловлювався так:
"Я, як керівник, повинен довіряти керівникам підприємств і перевіряти виконання доручень... Багато справ треба зробити в місті, а коштів немає. Все ми робимо на громадських засадах. Правда, за це суспільне творіння я уже отримав вісім доган, але треба рухатися вперед".
Лідер кам`янецьких комуністів був фанатичним спортивним уболівальником. Стадіон, споруджений з ініціативи Тонкочеєва методом народної будови, є унікальним у цьому відношенні в Україні. Григорія Андрійовича часто можна було бачити на футбольних матчах. С. ІЩЕНКО, футболіст тогочасної міської футбольної команди, згадує: "На футбол збиралося 5-12 тисяч уболівальників. У Кам`янці виріс збірник СРСР Капличний, член юнацької збірної Булгаков, 6 майстрів спорту. Григорій Андрійович дбав про футболістів. Допомагав він спортсменам чим міг. Житлом, харчуванням... У нас тоді була сильна "війна" з Хмельницьким. То ми їх "б`ємо", то вони нас. Доходило до того, що міліція не пускала машини з Кам`янця до обласного центру. А одного разу Тонкочеєв одержав догану: коли наші студенти у Хмельницькому розгорнули плакат, напис на якому не сподобався обласному начальству"...
З квітня до грудня 1962 року Г. А. Тонкочеєв працював парторгом Хмельницького обкому КПУ у Кам`янець-Подільському, Чемеровецькому і Смотрицькому районах. Після ліквідації інституту парторгів з грудня 1962-го до 1964 року був першим секретарем Кам`янець-Подільського РК КПУ, а з лютого 1964-го до 19 листопада 1968 року очолював Кам`янець-Подільський міськвиконком.
1968 року Г. А. Тонкочеєв вийшов на пенсію, але продовжував працювати на благо міста. До 1972 року був директором стадіону, який нині носить його ім`я.
Його ратна праця була оцінена двома орденами "Трудового Червоного Прапора", орденом "Знак Пошани", шістьма медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Він - "Почесний громадянин міста Кам`янця-Подільського".
Г. А. Тонкочеєв неодноразово обирався депутатом міської ради народних депутатів, членом бюро міського комітету партії.
3 червня 1991 року - Григорій Андрійович помер.
