Під магдебурзьким правом розуміють збірник законів, що з`явився наприкінці XIII ст. і був утворений з "Саксонського зерцала" й магдебурзького шефенського права.
В Польщі та на українських землях використовувалось, здебільшого, для залучення сільських переселенців, тобто звільнення їх на певну кількість років від всіх чи деяких платежів і податків на користь володаря.
- Історія судочинства в Кам`янці
Зокрема, для заохочення переселень на подільські землі надавались різні пільги та привілеї - віднесення місцевості, що заселяється, з розряду сільських поселень у міські, встановлення торгів та ярмарків, надання права на самоуправління та власні (міські) судові органи тощо. Мета цих пільг полягала в тому, щоб сприяти якомога швидшому заселенню місцевості. Про це безпосередньо говорилось у жалуваних князівських грамотах.
Ратуша в Кам`янці-Подільському
Кам’янець-Подільська Ратуша в датах:
1374 році князь Юрій Коріатович, бажаючи якнайшвидше заселити Кам`янець, надав йому магдебурзьке право. Приблизно десь в цей час і з’являється перша будівля Ратуші (не підтверджено)
1432 - підтвердження раніше отриманих та додаткові привілеї Магдебурзького права місто отримало році згідно вірчі грамоти польського короля Владислава II Ягайла (1351 – 1434). 1434 Кам‘янець стає королівським містом, набуваючи ще більше прав, в наслідок чого будівля магістрату стає центром не лише міста, але і округи, притуливши під своїм дахом розділені польський, російський і вірменський магістрати.
1672 – 1699 – У місті панували Турки. 1699 за умовами Карловецького миру, в Кам‘янець повертається польська влада, знову оселившись в стінах будівлі магістрату.
1753 рік. Встановлення годинника. Виготовлений львівським майстром дзвонових справ Теодором (Федором) Полянським з срібла і міді спочатку для Домініканського костелу, два дзвони виявилися вельми доречними до головного годинника Кам‘янець-Подільського.
1754 - Повторна масштабна реконструкція будівлі, проведена на кошти воєводства, залишила на пам‘ятній плиті фасаду про цю подію пам‘ятний напис і герб міста – сяюче золоте сонце з дванадцятьма променями.
1817 і 1850 - Після пожеж років будівлю Ратуші знову реставрують, змінюючи стиль будівлі в дусі часу, але залишаючи призначення – магістрат – зосередження адміністративної (рада) і правовий (суд) влади міста, яке зберігається аж до 1870 року.
1870 рік - Новим призначенням колишньої будівлі магістрату стає виконання функцій поліцейського управління з камерами попереднього ув‘язнення у підвальній частині.
1941 – 1945 - будівля Ратуші була зруйнована, зовнішні стіни пошкоджені, дзвони скинуті.
1952 – 1956 роках відновлено вигляд будинку.
1967 році, будівлю колишнього Польського магістрату передають історичному музею-заповіднику Кам‘янець-Подільського, який розташовує в його залах художній відділ, що демонструє на першому поверсі твори майстрів Поділля, а на другому – всесвітньо визнаних творців живопису.
1981 році - чергова реконструкція будівлі Ратуші , під час якої на рівні четвертого ярусу дзвіниці був виявлений циферблат годинника, який від початку прикрашав башту.
2001 відкрито експозицію "Суд середньовічного Кам‘янця” в розчищених підвалах, де демонструвалися приховані від очей обивателя закуліси судочинства тих років.
2004 на другому поверсі відкривають експозицію "Музею історії Магдебурзького права”, де у відновленому залі магістрату можна дізнатися про права та привілеї, якими наділявся Кам‘янець при його отриманні, і "Музею грошей”, який включає експонати багатою нумізматичної колекції від монет І століття н.е. до бонн (аналог паперових купюр) 1921 року.
Магдебурзьке право прийшло в Україну ще за часів короля Данила Галицького й охопило всю тодішню українську етнічну землю від Сянока аж до Чернігова, Ніжина, Стародуба, Полтави, Козельця, Новгорода-Сіверського. Повне або часткове магдебурзьке право мали понад 400 міст і містечок лише на землях Західної України. Воно доповнювалось або замінювалось Литовським Статутом, українським міським, зокрема Холмським, правом, місцевими традиціями та звичаями тощо. У містах і містечках проживало понад 15 % населення, а їх вплив поширювався на всю територію країни.
|
На етнічних українських землях першими здобули самоврядування за німецьким правом: 1292 Новий Сонч 1324 Володимир-Волинський 1339 Сянок |
ПОВНЕ магдебурзьке право мали лише окремі міста: 1356 Львів 1374 Кам’янець-Подільський 1494 Київ |
Неповне право не дуже різнилося від повного, зокрема міста на неповному праві мали окремого, незалежного від міської ради війта або старосту.
Магдебурзьке право надавалося українським містам Галицьким князем, Великим князем Литовським або Королем Польським і оформлювалося так званими магдебурзькими грамотами, які по суті являли собою те саме, що і хартії західноєвропейських середньовічних міст.
В 1374 році князь Юрій Коріатович, бажаючи якнайшвидше заселити Кам`янець, відвів для міста двісті ланів землі зі звільненням поселенців на 20 років від платежів за цю землю і з призначив їм на наступний період податку до двадцяти широких грошів з лану, надав право самостійного суду перед рицарями; на випадок суперечок між князем, землянином чи дворянином з одного боку і міщанином з другого призначався суд сумісний - із воєводи і війта; на користь війта надходила лише третя частина судових мит і штрафів, а решта, дві третини, направлялась на потреби міста, так само як прибутки із суконних, взуттєвих, хлібних, м`ясних лавок, лазень тощо.
влаштування міського самоуправління; регулювання міських прибутків і витрат (існують свідчення про регламентацію витрат на озброєння, укріплення фортець, ополчення тощо); регламентація цехової діяльності; регламентування гаранти порядку в розвитку торгівлі (порядок, час проведення ярмарків, регламентація торгівлі в місті), карбувати
монету Костянтина.
Існує думка, що повний обсяг магдебурзького права був наданий Кам`янцю-Подільському в 1432 році.
Структура магдебурзького права в Кам’янці-Подільському 14-18ст.
Міська рада: у західноукраїнських містах та Кам’янці-Подільському вона була найвищим органом міського самоврядування. У Маґдебурзі міська рада виникла після створення посади війта та колегії лавників. Спочатку вона діяла як дорадчий орган при війтові. До її повноважень належало управління містом і міським господарством.
Община вибирала війта і лавників (засідателів), з яких поповнювалася рада.
Лавники: мешканці міста, що були удостоєні права стати радниками.
Володимирський-Буданов твердить, що скабінат (лава) мав в різних містах різну кількість лавників. У Кам`янці він, як правило, складався з 11 осіб. Основною діяльністю лави вважають розгляд кримінальних справ, причому іноді й на етапі слідства вона також затверджувала заповіти й проводила поділ майна.
Радники (Консули): половина членів ради мала бути з католиків, решта - з православних
Рада займалася завідуванням міським майном, роздавала міські землі, укладала контракти на оренду міського майна, затверджувала укладання різних договорів, проводила поточні витрати та інші різноманітні громадські справи, розглядала позови, вагомі кримінальні справи, принаймні раз на тиждень або завжди в разі потреби збиратися на ратуші, щоб радитися про добро громади й запобігти шкодам, залагоджувати й розсуджувати всякі суперечки... перекупників, що порушують розпорядження радників та їх ухвали, карати винних.
За маґдебурзьким правом, радниками могли бути "люди мудрі, добрі, що досягли визначеного віку, принаймні 25, у місті осілі, не дуже багаті та не дуже бідні, але середнього достатку. Особливо мають бути законнонароджені, мешкаючи у власних будинках та законослухняні (доброї слави), вірити в Бога, справедливість і правду поважати, хамства і злості не терпіти, таємниць міських не видавати, у словах і вчинках сталі, на ласощі не заздрісні, подарунків не приймати, не пияки та двоєженці, не зраджений у шлюбі та не зрадивши своєї дружини, бо згода будує, а незгода руйнує. Не міг бути радником чоловік не сповна розуму, снобрід. Також не міг бути чоловік іншого права та досягнувши 90 років”
Бургомістр (обирався почергово з радників): мав ключі від брам, ратуші й міської каси. Бургомістр надавав міське право, контролював збір податків і використання коштів міського бюджету. Разом із радниками здійснював попередній розгляд справ, які пізніше передавали війтівсько-лавничому суду.
Війт - у Кам`янця був виборний: він був постійним членом ради і головою колегії лавників,обирався він з консулів і міг залишатися війтом на кілька років одразу. Війт керував у війтівсько-лавничому судді, який займався питаннями захисту законності в місті.
Ктітори - курували питання шкіл, церков і взагалі установ суспільного значення .
Загальні міські вибори проводились 24 лютого в день св.Матвія (за римо-католицьким календарем).
Староста – за польських часів виконував роль представника короля в місті.
До речі в Кам’янці-Подільському знаходилось генеральне староство, адм.-терит. одиниця королівських володінь (королівщин) на території Подільського воєводства. Утворене 29 вересня 1442 р. силою привілею короля Владислава III для Теодорика з Бучача, згідно з яким кам’янецьке староство, в силу свого стратегічного і прикордонного статусу, ставало генеральним (Capitaneatus Podoliae generalis).
У Кам’янці-Подільському, що керувався львівським правом, міська рада складалась у різні роки з 11 або 9 і менше радників. Міська рада Кам’янця-Подільського, як і Львова, доповнювала себе самостійно, хоча М. Владимирський- Буданов зазначав, що у протоколах новообраних радників не існувало привілеїв, які б встановлювали порядок їх обрання [3, с. 184].
У Кам’янці-Подільському рада, на відміну від Львова, не розділялася на 2 частини, а працювала в повному складі. Радниками у цьому місті могли бути також лише лавники. Половина радників мала складатись із католиків, інша – з православних, але на практиці цього не завжди дотримувалися: 1703 р. серед них були лише 3 українці [3, с. 187].
Широкі повноваження ради та її незалежність від общини призвели до цілого ряду зловживань. Саме це призвело до заснування Стефаном Баторієм у 1577 р. у Кам`янці "ізби гминної" ("ради сорока мужів", "квадрачинтовірату"). Установа, що засновувалась у Кам`янці нараховувала у різний час від 24 до 15 членів і тому найчастіше називалась "радою двадцяти чотирьох". На чолі "ради 24-х" стояв регент (маршал). кам`янецьких судових актів суд був фактично органом, який здійснював самоуправління кам`янецьких вірмен. Інколи цей суд називається магістратом, але це поняття більш ширше і включає також раду "40 братів", членам і керівнику якої - маршалу було надано право контролювати дії суддів і війта. Війт і судді займалися питаннями захисту законності, а питаннями шкіл, церков і взагалі установ суспільного значення займались переважно ктітори. Вірменська колонія Кам`янця керувалася своїми національними законами.
З приєднанням Кам`янця до Російської імперії (1793 р.) було залишено міське самоуправління у такому вигляді, яке воно було в останні роки польського панування, тобто не було поділу на національності з окремими правами (вірмени були приєднані до польсько-руського самоврядування в 1785 р.). Згодом поступово вводилось загальноросійське міське управління. Органом суспільного управління після 1793 р. був магістрат, який разом з тим був і судовим місцем для міських жителів. Для перевірки міських повинностей було утворено особливі економічні комісії з 1805 р. До складу такої комісії (в 1826 р.) входили: губернатор, губернський предводитель дворянства, поліцмейстер, президент міста і депутати від жителів міста. Замість особливої економічної комісії згідно указу Сенату від 9 жовтня 1837 р. "Про перебудову міського управління в містах Кам`янець-Подільський, Житомир і Балта" вводився інститут міської думи. Організовувалася за зразком 6-гласної думи, що утворилася в Росії на підставі "Грамоти про права і вигоди містам", виданої урядом Катерини ІІ від 21 квітня 1785 р.
Історія магдебурзького права в Кам’янці у датах:
1374 - князь Юрій Коріатович, надає місту магдебурзьке право.
1432 - підтвердження раніше отриманих та отримання додаткових привілеї Магдебурзького права.
1793 - вводилось загальноросійське міське управління
1805 - утворено особливу економічну комісії.
1837 – вівся інститут Міської думи
1870 – нове міське положення
1893 – наступне міське положення
1917 – утворився губернський та повітовий комітет радянської влади
1919 – обрано міську Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів
7 грудня 1990 - Закон "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування".
Література:
О.Качковський Магдебурзьке право в Кам’янці-Подільському.
Visnyk of the Lviv University. Series Law. 2012. Issue 55. P. 67–73
Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польщі і в Литві : в 2 ч. / М. Владимирский–Буданов // Розвідки про міста і міщанство на Україні–Руси в XV– XVIII в. – Львів, 1903. – Ч. 1. – 180 с.
