Наближаємося до Кам'янця-Подільського-міста обласного підпорядкування.
Це одне з найдавніших міст Поділля. На його території виявлено залишки поселень часів трипільської культури, епохи пізньої бронзи та початку раннього залізного віку, черняхівської культури. У IX — X ст. Тут жили уличі і тиверці. На рубежі XI—XIII ст. Кам'янець-Подільський перетворюється на одне з феодальних міст Київської Русі.
У приміщенні середньої школи №8 на вулиці Шевченка, 24, до 1917 р.була жіноча гімназія. Тут навчалася активна учасниця революційної народницької організації Кам'янець-Подільської комуни є. і. Розумовська. За свідченням сучасників, за свою сміливість, розум і незвичайну жіночу красу вона користувалася великим авторитетом серед молоді. Пізніше О.і. Розумовська поїхала до Одеси і поступила там до народницького гуртка Ф. в. Волховського, в якому брав участь відомий російський революціонер-народник А. і. Желябов.
У гімназії здобула освіту професійна революціонерка є.С. Шліхтер (1869-1943) — дружина видатного партійного і державного діяча України в. г. Шліхтера. На початку 90-х років вона проводила революційну роботу на Україні та Поволжі. У 1902 — 1905рр-член Київського комітету РСДРП. У 1906-1908рр. працювала в редакціях більшовицьких газет «пролетар» і «Вперед». За дорученням. І. Леніна здійснювала зв'язок з фінськими соціал-демократами.
З 28 березня по 3 квітня 1944 р., як про це свідчить меморіальна дошка, в приміщенні школи №8 знаходився штаб оборони міста. Завдяки чітко налагодженій роботі штабу, очолюваного генералом Е.А. Бєловим, стійкості, масовому героїзму радянських воїнів місто перетворилося на неприступну фортецю.
Значну допомогу визволителям Кам'янця-Подільського надавали місцеві жителі: ремонтували танки, автомобілі, стрілецьку зброю; жінки, діти, люди похилого віку доглядали поранених, ремонтували одяг і взуття бійців. Багато кам'янчан зі зброєю в руках стали на захист рідного міста.
У сквері ім. Котовського-могила командира 29-ї Унецької гвардійської мотострілецької бригади гвардії полковника С. М. Смирнова, який загинув у боях за місто в березні 1944 р.
У панораму міста прекрасно вписується парк імені В.і. Леніна, що простягнувся над каньйоном річки Смотрич. Площа парку - 13 га, заснований в кінці XIX століття. Розкішний зелений масив немов нависає над високими скелями, і це видовище справляє незабутнє враження. Парк добре упорядкований. Тут є Зелений театр, бібліотека, атракціони, дитячі майданчики; алеї прикрашені барвистими панно і стендами. Це чудове місце відпочинку трудящих.
У будинку №34 по вул.Шевченка в 1921-1922 рр містився повітовий партійний комітет, секретарем якого тоді був український радянський письменник, учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни.Ю. Кулик (1897-1941). Одночасно він редагував щоденну газету» Червона правда", а також очолював деканат факультету соціального виховання місцевого інституту народної освіти.
Поруч з цим будинком, в Лісопарку, встановлений чотиригранний обеліск. На його мармуровій плиті викарбувано напис:»синам пролетаріату, які загинули в боротьбі за владу Рад, Активним учасникам громадянської війни, які віддали своє життя за щастя і свободу народу, за світлі ідеали соціалізму і комунізму". Обеліск був відкритий в день святкування 5-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. Це був перший радянський пам'ятник у Кам'янці-Подільському.
Пам'ятник борцям за владу радий у Кам'янці-Подільському. Кам'янець-Подільський Державний педагогічний інститут ім. В. П. Затонського
Виходимо на вулицю Франка. На південь від неї, недалеко від нового мосту, в мальовничій місцевості над річкою Смотрич, розташована добре облаштована туристська база»Подолянка".Туристи мають можливість здійснити прогулянки по Смотричу і Дністру, на Кармалюкову гору, Хотинську фортецю та ін.
Заглянемо в міський ботанічний сад, який заснований в 1930 р його площа 29 га займають ділянки тропічних, оранжерейних рослин та ін всього в колекції ботанічного саду налічується майже 3000 видів рослин місцевих природних зон і інтродукованих з різних країн світу. Серед них туя гігантська, кедр річковий, сосна мексиканська, павловнія, птерокарія, Чекалкін горіх, гінкго та ін В оранжерейно-тепличних приміщеннях вирощується близько 900 видів рослин. Особливе враження справляє група кактусів мексиканського плоскогір'я. Ботанічний сад є не тільки окрасою міста, а й своєрідною базою для озеленення міст і сіл області, його співробітники проводять велику науково-дослідну роботу, підтримують тісні зв'язки з усіма ботанічними садами Радянського Союзу і багатьох країн світу.
Неподалік від Ботанічного саду-Палац піонерів. Він розташований в цікавому за своєю архітектурою будівлі, побудованому в стилі модерн. У Палаці піонерів працює багато гуртків, серед яких балетна студія і ляльковий театр. Близько тисячі юних кам'янчан виявляють тут свої обдарування.На розі вулиць Ленінградської і Чкалова-сквер танкістів. Тут на постаменті бойовий танк Т-34-пам'ятник гвардійцям-танкістам армії генерал-полковника Д.Д. Лелюшенко, які впали смертю хоробрих у боях за місто над Смотричем. Поруч-могила Невідомого солдата...
Площа ім. В. І. Леніна. На ній у 1970 р. споруджено пам'ятник засновнику першої у світі соціалістичної держави Володимиру Іллічу Леніну, його автори — народний художник УРСР Г.М. Кальченко, заслужені діячі мистецтв Української РСР А. Ю. Білостоцький, А. а. Супрун, архітектори Т. Г. Довженко, і. в. Медведовський.
На вулиці Московській, 67-державний педагогічний інститут ім. В. П. Затонського. На його чотирьох факультетах-фізико-математичному, історичному, філологічному, фізичного виховання та підготовки вчителів початкових класів — навчається близько 4 тисяч студентів. До послуг майбутніх педагогів чудові лабораторії, кабінети, стадіони, спортивно-оздоровчий табір і одна з найбільших в області бібліотек, налічує понад 620 тисяч томів. Відкрито музей історії інституту, музейні кімнати в.п. Затонського, і.Ю. Кулика, Н. А. Островського.
Педагогічний інститут протягом 1918-1920 рр.був університетом, у 1921-1930 — інститутом народної освіти, у 1930-1935 — інститутом соціального виховання, у 1939— 1941, 1945-1948 — вчительським інститутом.
У його стінах здобули освіту видатні українські художники. Серед них український радянський поет-байкар Н.П. Годованець (1893-1974), який навчався, а згодом, у період громадянської війни, був викладачем університету. Письменник жив, працював і помер у Кам'янці-Подільському.
У 1920 р.історико-філологічний факультет Кам'янець–Подільського університету закінчив український радянський музикознавець, фольклорист, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР М. А.Грінченко (1888-1942).
Протягом 1919-1923 рр.у Кам'янець-Подільському інституті народної освіти навчався український радянський письменник і. Д. Дніпровський (1895-1934). Він активно співпрацював у місцевій пресі, був одним із засновників в місті в січні 1923 р письменницької організації «Гарт».
Вулиця Чкалова. У будівлі нинішньої середньої школи №2 в роки тимчасової гітлерівської окупації знаходився штаб Кам'янець-Подільської підпільної молодіжної організації. Вона виникла у вересні 1941р., її очолювали В. і. Поворін і Д. Г. Мозолевський. На початку 1942 р.в організації налічувалося понад 60 осіб. Патріоти змонтували радіоприймач і слухали Москву, писали і поширювали антифашистські листівки, здійснювали сміливі диверсії в місті і на залізниці, в дні свят на громадських будівлях вивішували червоні прапори. 13 червня 1942 р. 52 підпільники були заарештовані і після страшних тортур розстріляні. Але і після цього антифашистська боротьба комсомольців і молоді міста не припинялася. Біля школи можна побачити палац Чарторийського.
На межі Нового і Старого міста розташована бібліотека ім. В. п. Затонського, яка в 1966 р відзначила свій столітній ювілей. До 1917 р.вона була єдиною в губернському центрі. Зараз у Кам'янці-Подільському діє 17 бібліотек.
А тепер пройдемо по Старому місту. Вулиця Володарського, 2 . Меморіальна дошка свідчить, що в цьому будинку з 28 березня по 2 квітня 1944 р.знаходився штаб 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу.
Вулиця Карла Маркса, 14.Це другий навчальний корпус педагогічного інституту імені. П. Затонського. Тут в 1833 р була заснована чоловіча гімназія. У жовтні 1846 р.її відвідав Т. Г. Шевченко, який прибув до Кам'янця як член Київської Археологічної комісії, збирав відомості про могили та урочища, народні перекази, записував історичні пісні та думи, робив замальовки архітектурних пам'яток. Про цю подорож Т.Г. Шевченко пізніше згадував у повісті «прогулянка із задоволенням і не без моралі». У Кам'янці поет познайомився з учителем гімназії Петром Чуйкевичем, одним з найбільш прогресивних представників місцевої інтелігенції. З особливою увагою слухав Шевченко перекази і легенди про Устима Кармалюка, які послужили йому матеріалом для повісті «Варнак».
Протягом 1864-1867 рр.в приміщенні гімназії жив і викладав російську мову і літературу видатний український філолог, член-кореспондент Петербурзької АН П. Г. Житецький (1837-1911).
У цьому ж будинку в родині вчителя малювання г.м. Подрамцева народилася видатна російська артистка м. г. Савіна (1854-1915).
Кам'янець-Подільська гімназія була одним із центрів народницького руху на Поділлі. У 1866 р.вчитель словесності А. Г. Романовський разом з вихованцями старших класів гімназії заснував «Кам'янець-Подільську комуну». У 1870 р.вона мала філії (народницькі групи) в селах Кам'янець-Подільського, Проскурівського, Старокостянтинівського та інших повітів. Керівники комуни брали участь у транспортуванні в Росію нелегальної політичної літератури.
У 1882 р.в гімназії створюється Подільська група таємної революційної народницької організації «Народна воля». До неї входили гімназисти, чиновники, офіцери, а також студенти інших міст. У квітні 1883 р жандармерія напала на слід групи і заарештувала її учасників.
У гімназії навчалося багато відомих діячів науки, культури і мистецтва. У 1866-1867 рр .тут здобував освіту революційний народник, російський письменник Г. а.Мачтет (1852-1901), автор улюбленої пісні В.і. Леніна «в неволі скатований люто» («замучений важкої неволею»).
На початку 900-х рр. в гімназії навчався м. Г.Козицький (1880-1920) — активний учасник революційної боротьби трудящих Поділля, Одеси, Петрограда.
Гімназія відкрила шлях у велику науку б.і. Збарському (1885-1954) — біохіміку, академіку АМН СРСР, Герою Соціалістичної Праці. Б. і. Збарський разом з професором академіком АН УРСР в.п. Воробйовим (1876-1937) брав участь у бальзамуванні тіла в. і. Леніна. У 1949 р.очолив групу радянських вчених, які бальзамували тіло г. м. Димитрова.
У роки навчання в гімназії розкрилися здібності майбутнього видатного математика, члена-кореспондента АН СРСР, заслуженого діяча науки РРФСР Н.Г. Чеботарьова (1894-1947).
Вулиця Музейна, 2. До 1917 р.тут було повітове училище. У 40-х роках XIX століття. у ньому навчався український фольклорист і етнограф, член Російського Географічного товариства А.і. Димінський (1829-1905). Протягом 1896-1897 рр.в училищі викладав російську мову видатний радянський письменник, академік АН СРСР С. М. Сергєєв–Ценський (1875-1958).
На центральній площі, 18, знаходиться друкарня імені В. і. Леніна. В її приміщенні 18 березня 1917 р.відбулося перше засідання Кам'янець-Подільської Ради робітничих і солдатських депутатів. У період громадянської війни і на початку 20-х років тут розміщувалися Редакція і друкарня газети «Більшовик», «сільська біднота», «Червона правда», «Известия», «Червоний кордон».
На місці середньої школи №1 до Великої Вітчизняної війни стояв будинок, в якому в кінці XIX — початку XX століття розташовувалася транспортна контора «Надія». Через цю контору в 1902-1903 рр.Кам'янець-Подільська група Ленінської газети «Іскра», очолювана активним учасником «Уральського робітничого Союзу» М. М. Кудріним (Смолін), переправляла з-за кордону в Росію марксистську літературу.
На площі Радянській, 4 з жовтня 1917 по березень 1918 р.перебувала Кам'янець-Подільська Рада робітничих і солдатських депутатів, яка 1 листопада 1917 р. проголосила встановлення в Кам'янці-Подільському Радянської влади.
У приміщенні, де зараз швейна фабрика, у січні-лютому 1918р.розташовувався штаб Кам'янець-Подільського загону Червоної гвардії. Загін відіграв важливу роль у встановленні та підтримці революційного порядку в місті. На початку березня 1918 р., під час відходу з Кам'янця-Подільського революційних частин 12 армійського корпусу 7-ї армії, загін виявив високу боєздатність і героїзм у боротьбі проти банд Центральної Ради та австро-німецьких окупантів.
Зі східного боку до площі примикає двоповерхова будівля російського магістрату (XVI ст), в якому з 1805 по 1865 р перебувала Кам'янець-Подільська духовна семінарія. У ній з 1849 по 1855 р.навчався видатний український поет-демократ С. в. Руданський (1834-1873). Написані ним ліричні вірші "Ти не моя«,» Мене забудь«, а пізніше» Повій, вітре, на Вкраїну" та інші стали народними піснями.
Руські ворота. Побудовані в 1527 р. в південно-східній частині міста на кошти російської (української) громади. Вони служили головним в'їздом в місто з півдня і представляли собою як би окрему фортецю з вісьмома вежами і кам'яними стінами, з бастіонами, з'єднаними між собою укріпленнями. Ворота перетинали русло Смотрича. Шлюзи в потрібний час закривалися, вода в річці піднімалася і затоплювала весь Каньйон навколо міста, роблячи його неприступним для ворога. На випадок тривоги в'їзд через ворота перекривалися гратами, які спускалися з другого поверху за допомогою спеціального механізму.
Проїзд у Старе місто через Руську браму. Польська брама-пам'ятка оборонного зодчества XVI-XVIII ст.
Польські ворота. Побудовані в 1548-1561гг. в північно-західній частині міста. Система оборонних споруд нагадує Російські ворота. В'їзд в Старе місто в XVI-XVIII ст. захищали п'ять веж, з'єднаних між собою стінами, які створювали оборонну лінію «з переломами» біля кожної вежі. Три вежі були розташовані на правому березі, а дві — на лівому. Русло Смотрича перетинала Стіна, що мала два шлюзи, якими в разі необхідності перекривали течію річки. Така композиція посилювала обороноздатність системи.
Кушнірська вежа-семиповерхова споруда, яка була ніби продовженням Польських воріт. Будівництво її завершено в 1585 р вежа грала велику роль в системі міських укріплень. Її висота давала можливість на випадок небезпеки добре обстрілювати пологий в цьому місці берег річки. Пізніше до вежі із західного боку прибудували проїзд-кам'яне склепіння, яке отримало назву вітряної брами. На початку XX століття поруч з ним у віковій стіні пробили другий проїзд і розширили дорогу.
На початку XIX століття частина укріплень біля вітряної брами були пристосовані для приміщення театру, в якому до 1918 р відбувалися вистави місцевих і приїжджих артистів.
У XVI столітті на центральній площі міста побудовано будівлю магістрату-ратуша. Це скромне, просте в архітектурному відношенні двоповерхова будівля. Над ратушею-велична вежа з арочними отворами вгорі. У 1754 р.під час реставрації прибудована парадні сходи з майданчиками на другому поверсі, звідки зачитувалися урядові розпорядження. На другому поверсі ратуші знаходилася адміністрація і відбувалися судові засідання, внизу діяла інквізиція. У листопаді 1818 і в лютому 1824 р. на площі під магістратом царські посіпаки катували народного героя Устима Кармалюка перед відправкою його до Сибіру на довічну каторгу. На вежі ратуші в 1884 р встановлено годинник з двома дзвонами, які відлив Львівський майстер Федір Полянський.
Великі пожежі сталися в Кам'янці в 1817 і 1850 рр., пошкодили будівлю магістрату, а наступні реставраційні роботи значно змінили його зовнішній вигляд. Останні відновлювальні роботи проводилися тут у 1952-1956 рр.
Домініканський костел побудований в XVI столітті. Захопивши у 1672 р. Кам'янець, турки перетворили костел на мечеть. Встановили в ньому проповідницьку кафедру, привезену зі Стамбула (тепер вона зберігається в історичному музеї-заповіднику). У 1737 р архітектор Ян де Вітте приступив до реконструкції костелу і монастирських приміщень. Капітально перебудовується дзвіниця, нарощується другий поверх монастиря, а поруч зводиться палац. Костел прикрашений вежею, фронтон прикрашається скульптурами, капітелями, карнизами, вся споруда обноситься огорожею з міцними кам'яними воротами. Домініканський костел-зразок гармонійного поєднання рис готики, ренесансу і бароко.
