Герб “Погоня” 18 ст., знаходиться в інтер’єрі будинку (палаці) Чорторийських (16-19 ст.), що на вул. Зарванська, 13.
В історичній літературі кінця 19 ст. будинок відомий під назваю «палац генералів подільських земель”. Герб розміщений над каміном, виконаний з каменю пісковика.
Герб “Погоня” являє собою зображення озброєного вершника в шоломі. В правій руці шабля, піднесена догори. Герб зображено на щиті, увінчаному короною. У нижній частині щита зображено емблему Поділля – сонце.
Класичне зображення являє собою зображення озброєного срібного лицаря на срібному коні, розташоване на червоному полі. Вершник тримає в піднятій правій руці меч, в лівій — срібний, червоний або синій щит із золотим двораменним хрестом ]або «стовпами Гедиміна».
На виникнення герба «Погоня» і закріплення його на древніх землях Великого князівства Литовського вплинув ряд факторів, кожен з яких окремо не був вирішальними:
- вплив загальноєвропейської геральдичної традиції відображення феодала на печатках феодальних ієрархів;
- ототожнення герба «Погоня» з фігурою захисника Вітчизни;
- вплив християнських культів — св. Димитрія Солунського і св. Юрія Змієборця, адаптація останніх до місцевої традиції і формування
- культу власних покровителів. Поєднання і персоніфікація в гербі фігур св. Бориса і Гліба з близького минулого і язичницького Ярила з глибших шарів.
У Середні Віки вершник вважався уособленням великого князя литовського, а також означав «Погоню» — військове ополчення, коли після відбиття облоги міста, всі війська і мешканці землі гналася за ворогом. Звідси герб отримав свою назву. Великий князь литовський Ягайло в своїй (латинській) грамоті від 20 лютого 1387 року писав: «… за стародавнім звичаєм, переслідування ворога є обов'язком кожного чоловіка в нашому краї; таке посполите ополчення заради вигнання ворога з нашої Литовське землі по-народному називається „Погоня“ (pogonia)»]
В 1918 році «Погоня» ненадовго стала емблемою відродженої білоруської держави — Білоруської народної республіки. Комуністична влада не використовувала «Погоню» як державний символ.
У міжвоєнний час «Погоня» вживалася в західній Білорусі на гербах Віленського, Поліського, Підляського та Новогрудківського воєводств.
Під час німецької окупації за часів Другої світової війни «Погоня» разом з іншими національними символами була повернута до вжитку білоруським урядом (Білоруською Центральною Радою).
Перед розпадом Радянського Союзу «Погоня» разом з біло-червоно-білим прапором стала символом національного відродження Білорусі. Також «Погоня» була прийнята як символ Білоруського Народного Фронту. В 1991 році «Погоня» затверджена як державний герб незалежної Республіки Білорусь.
1995 року, після ініційованого президентом Білорусі Олександром Лукашенком референдуму, «Погоня» позбавляється статусу державного герба, і потрапляє під негласну заборону. З того часу «Погоня» використовується демократичними силами як один з символів боротьби проти режиму О. Лукашенка.
Роди, які вели своє походження від Гедиміна (Олельковичі, Бельські, Сангушки, Чорторийські й інші), уживали «Погоню» або як династичний герб, або як частину династичного герба (Хованські, Голіцини, Куракіни, Трубецькі та багато інших.
По темі:
ГЕРБ ПОДІЛЛЯ СОНЦЕ
