Митці

4 липня мало би виповнитися 80 років відомому археологу та історику Іону ВИНОКУРУ. Але, на жаль, чотири роки тому його не стало

Коли помер відомий науковець, ця сумна подія не пройшла непоміченою.

Винокура всі любили. Він був не лише провідним спеціалістом в археології, але й дуже доброю людиною. У 60-х роках врятував від заслання українського історика Михайла Брайчевського вісім місяців його переховував у Бакоті на Хмельниччині, згадує історик із Кам`янця-Подільського Хмельницької області Лев Баженов.

Досить відома приказка про те, що на дітях природа зазвичай відпочиває, до кам`янецької родини КЛЯПЕТУР, з Кам`янця-Подільського, не має жодного відношення. Дітей у цій сім`ї природа так же щедро обдарувала мистецьким талантом, як і батька Івана Михайловича, відомого у місті художника-монументаліста. Донька Олена нині є викладачем міської художньої школи, у вільний час створює картини на склі, син Сергій викладає образотворче мистецтво у КПНУ ім.Огієнка та висікає скульптури з каменю.

Про нього немає жодного рядка, навіть відсутні фото, ні в «Українській Радянській Енциклопедії», ні в «Енциклопедії Українознавства». І все ж, український зоолог Петро БУЧИНСЬКИЙ (1852-1927) залишив помітний слід і як дослідник природи, і як організатор природодослідників і природолюбів, і як педагог. Цього року 12лютого виповнилося ISO років з дня народження вченого, а 18 вересня мине 75 років з дня його смерті. Тож, е нагода поговорити про життєвий і творчий шлях Петра Миколайовича. Тим паче, що впродовж останнього десятиріччя подоляки активно згадали про свого славного земляка.

Архітектурне обличчя Кам`янця-Подільського складалося протягом багатьох століть. Будівництво в місті здійснювалось під керівництвом місцевих та іноземних фахівців. Якщо будівельна спадщина іноземців в деякій і мірі вивчена і висвітлена в - дореволюційній літературі про Кам`янець, ю цього, на жаль, не можна сказати про місцевих будівничих, творчість яких потребує особливо докладного вивчення.

1970 року в Кам`янці-Подільському було створено Міжобласну науково-реставраційну виробничу майстерню. Передбачалося значно збільшити обсяги реставраційних робіт і їх належало забезпечувати проектною документацією.

Є.Пламеницькій запропонували очолити науково-дослідний реставраційний відділ, який мав працювати над об`єктами Кам`янця-Подільського. Недовго вагаючись, у червні 1970 року вона перейшла працювати до Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління (1980 року його проектно-реставраційні відділи реорганізовано в інститут "Укрпроектреставрація").