7 серпня 1912 року у Кам’янці-Подільському (25 липня за старим стилем) на 71-му році життя перестало битись серце видатного хірурга Едмунда Федоровича Фаренгольца.
Едмунд Федорович Фаренгольц народився у 1840 році у Камʼянець-Подільському. Його батько, штабскапітан Федір Фаренгольц, у 1850 році придбав занедбане приміщення колишньої єзуїтської бурси, що знаходилась поблизу західного схилу Старого міста по вулиці Кузнечній. Він зніс стару споруду, а на її місці звів триповерховий будинок, де й минула юність Едмунда. Початкову освіту хлопець здобув у чоловічій гімназії.
У 1861 році він вступив на медичний факультет Київського університету імені святого Володимира. Після складання іспитів вступив у Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію, яку закінчив у 1863 році. Там він залишився для вдосконалення знань з хірургії. У 1870 році захистив докторську дисертацію і працював хірургом-асистентом у відомого професора Ігоря Корженевського, де набув великого хірургічного досвіду і майстерності.
У 1877 році його командирували на війну з Туреччиною. Там він працював консультантом в одному зі шпиталів і широко пропагував обробку ран спиртом. У 1878 році повернувся до Санкт-Петербурга, працював асистентом у професора М. Скліфосовського, який наполегливо вводив спосіб протигнильного лікування ран і ушкоджень за методом англійського хірурга Лістера.
Фаренгольц організував роботу хірургічного відділення Кам’янецької лікарні за методом Лістера, використовуючи його при операціях на органах черевної порожнини.
Він на практиці довів, що застосування карболової кислоти “дає нам право та сміливість проникати в найтаємніші порожнини людини, розтинати живіт, оглядати та обмацувати всіляке патологічне утворення, вилущувати його, обмивати та обчищати все величезне поле операції, а потім зашивати страшну рану з майже повною впевненістю в сприятливому наслідку операції”. Ці слова взяті з статті Фаренгольца, яку він опублікував у 1880 році в всеросійській газеті “Врач” під назвою “Из Каменецкой больницы”. У ній він ділився клінічним досвідом використання нового методу антисептики, пропагував запровадження “протигнильного лікування у повітових і міських лікарнях”.
Незабаром, завдяки впровадженню протигнильного лікування ран лістерівським методом в глибокій провінції, ім’я скромного хірурга Кам’янецької лікарні стало відоме у всій Російській імперії та за кордоном. Фактично, Фаренгольц став чи не першим лікарем, що сприяв впровадженню антисептики в Україні у 80-х роках ХІХ століття.
Проте, як часто буває, державні мужі не лише не підтримували талановитих діячів, а й інколи придушували їх ініціативи, які йшли у розріз з їхньою ідеологією. Так сталось й з Фаренгольцем. Едмунд Федорович засуджував низькопоклонство перед закордонною наукою вищих чинів імперії, що витрачали великі кошти на лікування у іноземних фахівців, забуваючи про розвиток вітчизняної медицини. Хірург бачив катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у містах і селах губернії та гостро критикував бездіяльність у цьому напрямку місцевих владних органів. Війшов в історію Кам'янця-Подільського побудувавши сходи, що отримали назву на його честь - сходи Фаренгольца.
Фаренгольца викликали незадоволення губернської адміністрації. У 1884 році лікаря звинуватили в “неохайному веденні лікарської справи та слабкому збереженні матеріальних інтересів казни” та змусили подати у відставку.
Але, талановитий хірург не залишився без роботи. Він очолив приватну лікарню та одночасно влаштувався лікарем у духовному жіночому училищі. У 1884 році спільно з кам’янецьким лікарем та істориком Йосипом Ролле Фаренгольц взяв активну участь в організації та будівництві безкоштовної лікарні для бідних, де до 1910 року проводив консультативні прийоми з хірургії та амбулаторні операції. До того ж, з 1895 року і до кінця свого життя Фаренгольц завідував Кам’янець-Подільським дитячим притулком.
Помер Фаренгольц 25 липня 1912 року на 71-му році життя. Його похорони перетворилися на величезну маніфестацію пошани генію медицини старої школи, одному з видатних хірургів
