У другій половині 19 століття у зв'язку з початком будівництва на новому плані саме ця частина території була призначена для забудови "богоугодними" установами.
Одним з найцікавіших будівель є головний корпус лікарні, розташований за огорожею в глибині двору, головний фасад якого виходить на вулицю Пушкінську.
Проект лікарні створив Подільський губернський архітектор М. Ф. Карчевський, а його реалізацією в 1864-1887 роках займався Е.Міквіц, який в 1862 році кілька допрацював проект. Комплекс був спроектований на території цілого кварталу як містобудівний ансамбль, ядром якого був головний корпус, побудований в стилі історизму.
На кінець 19-початок 20 століть лікарняне містечко мало двоповерхову повивальну школу з пансіонатом для учениць (зараз тут розміщується медичний технікум), приміщення санітарно-аналітичної лабораторії, Інфекційний корпус, пологовий будинок.
План першого поверху головного корпусу
Основний корпус міської лікарні розташований на вулиці Пушкінська, будинок 31, а все лікарняне містечко займає цілий квартал між вулицями Лесі Українки, Пушкінської, Героїв Небесної Сотні (Червоноармійської) і Огієнка.
План лікарняного містечка
Лікарняний квартал на плані 1930-х
Вид на головний корпус лікарні з боку Пушкінської вулиці в 1960-ті
Ось що писала газета" Прапор Жовтня " про лікарню в 1983 році:
"На початку 20-х років колектив лікарні проводить величезну роботу з оздоровлення трудящих і воїнів Червоної Армії, ліквідації епідемічних та інфекційних хвороб. В умовах боротьби з епідеміями холери, тифу, розрухою і голодом, при гострій нестачі медичних кадрів всі питання медичного обслуговування населення вирішувалися під безпосереднім управлінням повітового парткомітету, на чолі якого стояв видатний партійний діяч і.Ю. Кулик.
Під його контролем перебудовується робота лікарні в напрямку "переважного обслуговування пролетаріату перед нетрудовими верствами населення". Серед лікарів того періоду, які віддали багато сил і енергії організації і зміцненню нової соціалістичної системи охорони здоров'я, відзначаються А.Я. Боднар, я.М. Гольденрестер, і. А. Ільницький, Н. Я. Нікольська, А. а. Ціхоцький, В. О. Абламов, Л. С. Шрага. Працюючи в неймовірно важких умовах, помер на своєму посту головний лікар міської лікарні Олександр Васильович Галицький.
У 1924 році, незабаром після смерті В.і. Леніна, окружне відділення охорони здоров'я для увічнення його пам'яті підняв перед окрвиконкомом клопітання про присвоєння лікарні імені вождя Жовтневої революції. Незабаром ВУЦВК задовольнив це прохання.
У період перших п'ятирічок зміцнювалася матеріальна база лікарні, вона перетворюється в багатопрофільний лікувальний заклад. Тут вводяться нові методи діагностики та лікування захворювань. У 1927 році була відкрита поліклініка для робітників.
У 1930 році в лікарні імені Леніна починає роботу фізіотерапевтичний кабінет, розширюється клінічна лабораторія, діє рентгенологічна станція. Наприкінці того ж року на нараді дільничних лікарів було вирішено медичну допомогу "надавати соціалістичному сектору села, бідним верствам населення". Частина працівників лікарні виїжджає в села і бере участь у "большевицькій посівній кампанії, видає медико-санітарні сторінки при політвідділах МТС, веде підготовку значкістів "готовий до санітарної оборони".
У 1934 році був споруджений корпус під пологове відділення на 100 ліжок (тепер - хірургічний корпус), а в хірургічному відділенні виділені ортопедо-травматологічні місця. У цей період лікарня імені В.і. Леніна служила опорним пунктом шести науково-дослідних інститутів України.
У 1937 році Кам'янець-Подільський став обласним центром. 300-ліжкова міська лікарня починає виконувати функції обласної. У ній працювали 21 лікар, 74 людини середнього та 110 - молодшого медичного персоналу.
У 1941 році, незважаючи на те, що обласний центр був переведений до м.Проскурів (тепер - Хмельницький), лікарня імені В. і. Леніна залишалася однією з кращих на Поділлі.
Під час Великої Вітчизняної війни і тимчасової окупації міста гітлерівцями більшість лікарів і середніх медичних працівників були мобілізовані до лав Червоної Армії і пішли на фронт захищати Батьківщину, а ті, що змушені були залишитися на окупованій території, надавали населенню посильну медичну допомогу, допомагали підпільникам в їх боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.
У березні 1944 року, після звільнення міста від окупантів, територія лікарні була схожа на пустир, лежала в руїнах і згарищах. Збитки, завдані фашистами закладам охорони здоров'я Кам'янця-Подільського, перевищили 3 мільйони рублів, три чверті яких припало на міську лікарню. Але в дуже короткий термін лікарня, завдяки турботам партії і уряду, була введена в дію. У травні 1944 року в ній налічувалося 275 ліжок. 20 червня того ж року в приміщенні колишніх ясел відкрилася міська поліклініка."
А ось що пише про лікарняне містечко Туристичний путівник " Кам'янець-Подільський"
У зв'язку з початком будівництва на новому плані саме ця частина території була призначена для забудови "богоугодними" установами.
Одним з найцікавіших будівель є головний корпус лікарні, розташований за огорожею в глибині двору, головний фасад якого виходить на вулицю Пушкінську.
У 1934 році був побудований новий корпус під пологове відділення,
у 1963 році відкрита бальнеологічна водолікарня,
у 1967 році закінчено будівництво поліклініки (головний фасад виходить на вул.І. Огієнка).
У 1980 - і роки-побудований сучасний корпус хірургічного відділення.
На рубежі 19-20 століть у лікарні працювали талановиті лікарі-практики: К.Пшиборовський, Ю. Ролле, Д. Гогоцький, Е. Дерінг, Е. Фаренгольц.
Після Другої світової війни в лікарні працювали талановитий лікар-отоларинголог є. Ківільша, прізвище якого відоме далеко за межами міста, Заслужений лікар УРСР, свідок міжнародного Нюрнберзького процесу та хірург М. Комісаров, Заслужений лікар УРСР, Почесний громадянин м. Кам'янця-Подільського
Про головне фото: Вид на головний корпус лікарні з боку Пушкінської вулиці на рубежі 19-20 століть
Фото з фондів " російського державного історичного архіву "(РДІА) додано до статті " міська (земська) лікарня"
