Дослідження оборонних споруд на території подільського воєводства має свою давню історію[1]. Але практично усі ці роботи не вносять нічого нового до джерельної бази досліджуваних об’єктів. Візьмемо для прикладу лише Кам’янець — столицю подільського воєводства, „квітку на камені”, „аntemurale christianum”, то виявиться що для вивчення кам’янецького замку та оборонних споруд XV-XVII ст. дослідники переважно користується лише двома джерелами.
--
--
Насамперед це „Описи подільських замків 1494 р.” видані Михайлом Грушевським[2] та „Реєстр всього збудованого довкола та усередині замку Кам’янецького...” 1544 р. виданий Александром Яблоновським[3]. Така ситуація призводить до того, що відбуваються „повторні відкриття” вже відомих і збережених джерел, як то з „Описом ... 1494 р.”[4]. Що не може дивувати, адже є достатньо неопублікованих джерел, котрі можуть значно збагатити наші знання як про цей час так і про згадувані у назві статті об’єкти. Прикрим є те, що авторка хоч і зазначила, що опис виданий М. Грушевським, але у посиланні на місце зберігання припустилася помилки[5].
Можемо лише зазначити, що у своєму видавничому проекті публікації джерел з Варшавського архіву, Грушевський згадує інвентарі до українських староств і вважає їхнє видання одним з пріоритетних, зазначаючи: „Далеко цікавіші для нас матеріали місцеві: сюди можна віднести поборові реєстри ріжних категорій і з поодиноких земель і повітів. Далі реєстри доходу (regesta proventuum) поодиноких староств і держав; до сеї категорії близько приходять, з одного боку інвентарі староств... ; сі інвентарі, зложені то при переході держави від одного державця до другого, часом — як наслідок ревізії, в’яжуться з люстраціями...”[6]. У проспекті видання джерел до українсько-руської історії 1894 р. у нього під першим пунктом зазначено „Збірник люстрацій і інвентарів Руського воєводства в XVI в.”, а під третім „Найдавніші акти землі Подільської (з архівів: Варшавського Головного і Скарбового (Казенної палати), Київського, Львівського і т. ін.) — XV і XVI”[7].
Проведені мною пошуки у Варшавському архіві давніх актів дозволяють ствердити, що кількість збережених на сьогодні джерел про оборонні споруди на теренах подільського воєводства у XVI-XVII ст. є чималою. Насамперед це стосується низки інвентарів кам’янецького генерального староства, котрі містять детальні описи замків у Кам’янці та Летичеві. Окремою позицію слід виділити опис барського староства, яке мало окремий статус від решти староств як на території Подільського воєводства так і Корони Польської в цілому у зазначений нами період[8]. Щодо замку в Червоногроді, то як свідчать дослідники люстрації, це староство не ревізувалося упродовж XVI-XVII ст. через величезні суми, які королівський скарб заборгував ще з XV ст. його державцям, а саме Бучацьким, Язловецьким, Творовським[9].
Пропонований нижче опис кам’янецького та летичівського замків є складовою частиною Інвентарю кам’янецького староства складеного у 1613 р.[10] Поява цього документу пов’язано передусім з актом прийняття староства новим королівським намісником Валентієм Александром Калиновським після смерті попереднього старости, Якуба Потоцького. Така традиція складання інвентарів сягає свого коріння у першу половину XVI ст., коли фіксується перший зі збережених документів, що датований 1543 р.: „Regestr[um] seu inventarz Castri Camenecen[si] post morte Magnifici olim Ieorgy Iaslowyeczky Capitanei decessi: Circa Institucionem generosy Mathie Wlodek in vigilia Anuntiationis gloriosissimie virginis Marie ... Anno Domimy Millesimo quingentesimo quadragessimo tercio”[11], коли Мацей Влодек з Германова розпочинає свою майже тридцятилітню кар’єру генерального кам’янецького старости.
Власне інвентар кам’янецького староства 1613 р. зберігається у Головному архіві давніх актів, у зібранні „Архів Коронного Скарбу” відділ 56 (римська нумерація), сигнатура К-4/I під назвою „Інвентар та люстрація староств Кам’янецького та Летичівського”. Написаний на паперових листках розміром 20´30 см. Нова нумерація від 38 по 75 була зроблена очевидно у XIX ст. під час упорядкування фондів Коронного Скарбу. Стара нумерація від 295 до 332 вочевидь походить з другої половини XVII-XVIII ст.[12]. Рукопис писаний каліграфічним почерком, характерним для першої половини XVII ст. був пізніше редагований, що видно з правок зроблених тією ж рукою писаря.
Документ складається з двох частин — господарської та умовно фортифікаційної. Насамперед вміщено описи міста Кам’янця, міського озброєння, прибутковості міського фільварку та сіл приписаних до міста, серед яких старі старостинські володіння як Довжок, Кептинці, Кубачівка, Пугачівка, Підгороддя (тепер Підзамче), Татариски та ін., наприкінці розділу зазначені суми кам’янецької оренди. Наступна частина присвячена Летичову та селам належним до нього. Тут привертаю увагу підрозділ „Села шляхетські”. Завершує господарську частину суми прибутків з обох староств.
Друга частина присвячена оборонним спорудам, вона публікується у цій розвідці та складається з наступних частин: „Zamek Kamieniecki: pzygrogek, dzieciniec, budynek w posrodku dziecinca, armata zamku kamienieckiego, słudzy zamkowi. Zamek Latyczowski: kuchnia zamkowa, staynie zamkowe, armata zamku latyczowskiego, słudzy zamku tego”.
Інформативна цінність цього джерела надзвичайно висока. Насамперед це детальний аналіз усіх споруд замків у Кам’янці та Летичів з описом усім приміщень та усього що є в середні. Особлива увага при складанні інвентаря приділялася стану споруд, а також наявності металевих деталей, як то скоб, замків, завісів, ґрат тощо. З інвентарю ми дізнаємося про назви кожної з веж кам’янецького замку, котрі зазнали певних змін у порівнянні з описом 1544 р. Достеменно знаємо про місце зберігання книг кам’янецького гродського суду, котрі на превеликий жаль не збереглися за період XVI — початок XVII ст. Про годинник, який вже на 1613 р. потребував ремонту та багато іншого.
Варто зазначити, що після люстраційних акцій 1564, 1569, 1570 р., жодна люстрації, яка б стосувалася кам’янецького, не говорячи вже про летичівське староство, не була опублікована[13]. Ми й досі перебуваємо у полоні археографії середини і другої половини XIX ст., незважаючи на той факт, що у науковому середовищі вже давно існують і постійно модернізуються правила публікації документів такого типу[14].
Окремої згадки заслуговує опис споруд в середні замку, котрий ілюструє наявність двох культових споруд, а саме католицького костьолу та православної церкви та склепу де був похований ка’янецький староста Миколай Потоцький: „... Kosciołek Katholicki murowany; na ktory sławny pamieci Jan Potocki Woiewoda Braczławski Starosta Kamieniecki, fundował ze młyna pod zamkiem złotych sto na kazdy rok y dziesiecine z folwarki zamkowego nadał ... Podle niego zaras sklep murowany, w ktorym Mikołaia Potockiego Starosty Kamienieckiego ciało lezy... Dali podle tego sklepu Cerkiew Ruska od Xiązat Kuryatowicow fundatorow pierwszych miasta Kamienieckiego, zktorych ieden wteyze Cerkwi lezy: ta Cerkiew z drzewa debowego zbudowana nie prawie vetustate temporis nie naruszona, od tego czasu iako ią ieszcze zbudowano...”. Отже маємо достатньо інформації для подальших досліджень на території замку, котрі значно збагатять наші уявлення про цю оборонну споруду. Ці дослідження є першочерговими з огляду на те, що на території замку не збереглося жодної споруду з цього часу.
Наступна, не менш важлива інформація стосується замкового мосту. Серед переглянутих інвентарів кам’янецького староства де міститься опис замку і оборонних споруд, найбільш детальний опис мосту (зважаючи на призначення джерела) міститься саме в цьому інвентарі: „Most od miasta do Zamku na filarach przes
wielmoznego P[ana] Jana Potockiego Staroste Kamienieckiego zmurowany, po bokach na cztery łokcie mur wyniesiony”. Отже можемо припустити, що замковий міст упродовж 1588-1611 рр. був перебудований або модернізований і набув того вигляду, котрий бачив ревізор. Це не означає, що саме Ян Потоцький був будівничим цього мосту. Адже міст, що з’єднував замок з містом, мав би існувати ще з кінця XIV ст.
Тому уся дискусія, котра з пристрастями вирує упродовж останніх 10 років[1], щодо походження замкового мосту в Кам’янці, повинна в першу чергу зосередитися на пошуку та вивченні писемних джерел, а не побудові складних логічних конструкцій, котрі ґрунтуються на доволі сумнівних та цілком фантастичних теоріях. Свідченням цього може бути той факт, що ніхто з дослідників Кам’янця не звернув свою увагу на публікацію Янушем Куртикою найстаршого документа для кам’янецьких францисканців з 1400 та 1402 р., що містить першу писемну згадка про замковий міст[2]. І хоча цей документ відомий в історіографії ще з другої половини XIX ст. завдяки публікації його в додатках праці Митрофана Сімашкевича, але зважаючи на дуже слабку якість та фрагментарність передачі тексту (зокрема без згадки про міст) він залишався малопридатним для використання[3].
Насамкінець про правила публікації. Текст документа писаний старопольською мовою з численними вкрапленнями ранньомодерної латини. При передачі тексту збережено орфографію та пунктуацію джерела. Скорочення розкрити в квадратних дужках. Не претендуючи на якусь вичерпність, мушу зазначити певні складності в опрацюванні джерел цієї доби. Насамперед відсутність уніфікації у написанні слів. Це стосується як порядку літер у слові так і написання з великої чи малої літери. Наступною проблемою є розчленування самого тексту на речення та абзаци, що у свою чергу сильно ускладнює сприйняття тексту непідготовленим читачем. Наостанок це специфічна термінологія джерела на позначення будівельних споруд. Тому для з’ясування того чи того слова, відсилаємо у пергу чергу до фундаментального словника польської мови Самуеля Богуміла Лінде[4] та сучасного тлумачного словника польської мови за редакцією Вітольда Дорошевського[5].
---
[1] Див. численні публікації І. Винокура, М. Петрова та О. Пламенцької.
[2] Kurtyka J. Najstarsze dokumenty dla franciszkanów kamienieckich z lat 1400 i 1402 // Roczniki historyczne. — Poznan, 2001. — Rocznik LXVII. — S. 163. Див. також міркування автора про дискусію на тему мосту. — S. 161-162.
[3] Симашкевич М. Римское католичество и его иерархия в Подолии. — Каменец-Подольск, 1872. — С. 458-459.
[4] Linde S. B. Słownik języka polskiego. — Warszawa, 1807-1814. — T. I-VI.
[5] Słownik języka polskiego / Pod red. Witolda Doroszewskiego. — Warszawa, 1997. — T. 1-11.
[1] Серед головних праць див.: Сецинский Е. Город Каменец-Подольський. Историческое описание. — К., 1895. — 248 с.; Сіцінський Є. Оборонні замки Західнього Поділля XIV-XVII ст. (історично-археологічні нариси). — К., 1928. — 98 с.; Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. Szkic historyczny. — Kijów, 1915. — 130 s.
[2] Грушевський М. Опис подільських замків 1494 р. // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 1895. — T. VII. — С. 1-18; перевидання див.: Грушевський М. Опис Подільських замків 1494 р. // Грушевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. — Львів, 2003. — Т. 5: Серія „Історичні студії та розвідки (1888-1896)”. — С. 68-83. Див. також коментарі П. Кулаковського: Там само. — С. 421-427.
[3] Jabłonowski A. Zamek Kamieniecki u schyłku pierwszej połowy XVI wieku // Przegłąd Bibliograficzno-Archeologiczny. Dwutygodnik illustrowany, poświęcony bibliografii, archeologii, numiznatyce, heraldyce, historyi, sztukom pięknym i literaturze. — Warszawa, 1882. — T. III. S. 11-30.
[4] „Опис кам’янецького замку 1494 р., складений латинською мовою, опублікував М. Грушевський ще у 1895 р. Нам пощастило знайти його оригінал в Архіві Давніх Актів у Варшаві”. Див.: Пламеницька О. Кам’янець-Подільський. — К., 2004. — С. 130.
[5] Правильна архівна позиція цього документу: Archiwum Głowne Akt Dawnych. — Archiwum Skarbu Koronnego. — Dział LIV. — Sygnatura 19. — K. 4-16 v., а не К. 9-12, як на зазначено у Пламеницької на стр. 247.
[6] Грушевський М. Архів Скарбу Коронного в Варшаві. Замітка археографічна // Грушевський М. С. Твори: У 50 т. — Т. 5. — С. 33-34.
[7] Грушевський М. Про видання джерел до історії українсько-руської. Записка до філологічного відділу Наукового товариства ім. Шевченка // Грушевський М. С. Твори: У 50 т. — Т. 5. — С. 30.
[8] Повністю цей та решта інвентарів подільських староств з XVI-XVII ст. готуються до друку окремим виданням.
[9] Див.: Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст. Матеріали до реєстру рукописних та друкованих текстів / Уклала Р. Майборода. — К., 1999. — 316 с., а також картосхему у статті Геннадія Боряка: Боряк Г. Ревізії та люстрації українських староств кінця XV — середини XVI ст. (в аспекті історико-географічної джерельної цінності) // Географічний фактор в історичному процесі. — К., 1990. — С. 148-149.
[10] AGAD. — ASK. — Dz. LVI. — Sygn. K-4/I „Inwentarz i Lustracje starostw: Kamieniec Podolskiego i Latyczowskiego”. — K. 37a-75.
[11] Див.: AGAD. — ASK. — Dz. I. — Sygn. 45. — K. 124-146.
[12] У виданні подається подвійна нумерація.
[13] Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст. — С. 221-222, 239.
[14] Chłapowski K., Dygdała J. Prace edytorskie nad lustracjami dóbr królewskich XVI-XVIII w. po półwieczu // Studia źródłoznawcze. — Warszawa, 2005. — T. XLIII. — S. 161-171.
