Садиба Кості Солухи розташована в історичному середовищі Нового плану міста Кам’янця-Подільського, формування якого припало на рубіж ХІХ-ХХ століть. На проектних планах міста другої половини ХІХ ст. фіксується поквартальна розпланувальна структура території міста з трасуванням головних вулиць.
Однією з таких була Петербурзька (Друга Петербурзька, Петроградська, Петровського, Німецька, Ленінградська, нині Лесі Українки), що простяглась з півночі на південь та вулиця Чумака (Висока, 26 Бакинських комісарів, нині Ю.Сіцінського), що перетинала її зі сходу на захід. На перехресті вулиць Лесі Українки і Ю.Сіцінського, формуючи південно-східний кут кварталу, розташована досліджувана садиба. Будинок зведено на початку ХХ ст. у північно-східному куті ділянки та формує червону лінію забудови вулиці Петербурзької. Історична адреса відповідає №70 по вул. Петербурзькій (згідно з планом 1935р.) (Рис.2), сьогодні – вул. Лесі Українки №58.
Будинок Кості Солухи
Перш за все садиба є цікавою для кам’янчан, подолян, істориків, науковців тим, що тут з початку століття і до останніх днів свого життя проживав Кость Солуха (17.05.1861р.- 1922р.). Лікар Костянтин Григорович був одним із засновників та незмінним керівником Подільського товариства «Просвіта» (офіційно товариство внесене в реєстр 21.04.1906р.), подвижником українського національного руху на Поділлі.
На плані міста Кам’янця-Подільського 1873 року чітко локалізовано квартал в межах вулиць Малої Бульварної та Другої Петербурзької, в якому під №5 виділено досліджувану ділянку. На даний період ділянка ще не була забудованою.
Архівні джерела дають можливість простежити історію будинку починаючи з 1900 року. З Виписки із кріпосної книги Кам’янець-Подільського Нотарільного архіву по третій частині м.Кам’янця за 1914р. відомо, що колезький радник Костянтин Григорович Солуха подарував своїй дружині Анні Георгіївній Солусі придбане нерухоме майно на Новому плані на вул. Петроградській під №78. Площа садиби становила 624 кв.сажні (2840,5 кв.м.) на якій знаходились одноповерховий цегляний будинок з іншими будівлями та службами. Садиба з півночі межувала з садибою колишнього Газера, з півдня – з вул. Високою, зі сходу – з Петроградською вулицею, з заходу– з садибою Сліпака.(Рис.3).
У своєму будинку К.Г.Солуха проживав з сім’єю та водночас провадив приватну практику, як один із найпрогресивніших лікарів Поділля, котрий мав найсміливіші методи лікування важко хворих на туберкульоз (став застосовувати пневмоторакс, 1915р.) та мав власний спосіб лікування від плямистого тифу, що давав мінімум смертності.
На початку 1920-х років садибу націоналізували. У 1922р. Анна Солуха звернулась до голови Кам’янецького виконкому з проханням про повернення будинку з садибою.
Уже в листопаді 1922р. нерухоме майно, що було у власності Солухи Анни Георгіївни, повернуто власниці.
Коли 1922 року в краю поширилася епідемія тифу, Солуха взяв на себе непосильне завдання в боротьбі з цією пошестю, рятуючи життя землякам. Але свого життя не зберіг. Він сам заразився тифом і помер.
Після смерті свого чоловіка Костянтина Григоровича Солухи (1922 року) Анна Солуха із малолітніми дітьми проживала у будинку ще 10 років. На початку 1933р. А.Г. Солуха продала садибу, розділивши її на дві рівних частини між Калуцькою П.З. та Комарніцькою Є.М., що є зафіксовано на плані садиби. У Списку домоволодінь Кам’янця на 1935р. подана інформація, що по вул.Петровського,70 проживало кілька власників Комарницький Е.Н, Шафирштейн Гітля в рівних долях з Левін Хайлею володіли іншою частиною будинку.
Після Другої світової війни будинок зберігся неушкодженим і до 1985 року не зазнав значних змін. (Рис.4). До реконструкції у 2010р. він був одноповерховим, покритий трисхилим дахом з металу. Головний вхід відбувався з вул. Л.Українки та акцентований фронтоном напівциркульної форми, тимпан декорований барельєфом з рослинним орнаментом. Обабіч входу влаштовано по два віконних прорізи оздоблених профільованими обрамленнями, тягнутими в тиньку. Кути будинку та вхід оздоблені рустом. Фриз східного фасаду прикрашений кронштейнами. Інші фасади мають слабо виражений декор. Скляний ліхтар, що освітлював сходову клітку при північній стіні, ще до початку 2000-х років був накритий рубероїдом.
У 2010р. проведено реконструкцію будинку. За останнє десятиріччя будинок значно розбудований в західному напрямку та над північною частиною надбудовано другий поверх таким чином, що він частково нависає над західним та північним фасадами, влаштовано додаткові входи. У наш час на першому поверсі будинку окрім житла знаходиться приватна аптека та туристична агенція.(Рис.6). Частина садиби з фруктовим садом, що прилягала з південного боку до будинку, в радянський період (прибл.1979-і роки) була забудована п’ятиповерховим будинком (вул.Сіцінського,7).
За матеріалами дослідження зав. відділу наукової та культурно-освітньої діяльності НІАЗ Кам'янець - Л.І.Свінціцької
