Історія Старої фортеці в Кам’янці-Подільському неодноразово привертала увагу науковців, архітекторів, реставраторів, краєзнавців. Основну увагу дослідники приділяли історії башт, функціонуванню окремих укріплень комплексу фортеці та значимим історичним подіям. Мало вивченою залишається будівельна еволюція оборонних укріплень Старої фортеці.
ОБОРОННІ УКРІПЛЕННЯ XVII-XVIII СТ. ПІВДЕННОГО ДВОРУ СТАРОЇ ФОРТЕЦІ В КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ
Оборонні укріплення Південного двору фортеці розташовані у південно-східній частині фортеці, на скелястій терасі каньйону правого берега ріки Смотрич. Скелясті береги ріки мають висоту до 40м, з трьох сторін круто обриваються до ріки та невеликого потоку. Розташування укріплень на неприступній терасі за природними умовами вибиралось з думкою про особливу пильність: захист дороги на Хотин. Споруджувалися укріплення упродовж кількох будівельних періодів. Первісно вони складалися з двох башт, системи сухих оборонних ровів, валів та земляних окопів на заході.
Є. Сіцінський вважає, що Кам’янецьку фортецю збудовано одночасно із заснуванням міста, десь близько 1362 р.[14, с. 13]
Дослідник історії Поділля В. Гульдман вказував, що в 1494 р. на території фортеці зустрічаються сліди попередніх дерев’яних укріплень закладених литовськими князями. З південної сторони від Карвасар фортецю захищала скала каньйону р. Смотрич «над якою було дві башти, як і в північній частині: одна башта посередині всієї цієї лінії, а друга в її кінці – на заході, де начиналися земляні окопи (fossata castrensis), звані «Хотинськими»…» [2, с. 213].
В ході вивчення комплексу фортеці реставратор Є. Пламеницка дійшла висновку, що в кінці XIV ст. в результаті численних реконструкції, давній мурований замочок збільшився майже в шість разів. Його було розширено в північному та східному напрямках майже до скельного перешийку [11, с. 217].
В наступні століття на фортифікаційні укріпленням зверталася більша увага. На початку XVI ст. фортеці була перебудована на кам’яну [4, арк.5]. До середини XVI ст. зовнішніх дерев’яних укріплень в фортеці не залишилося. Про це відомо з опису 1544 р.
Важливою була реконструкція 1540-1544 рр., яка полягала в укріпленні мосту та фортечних мурів. Роботи були проведені нідерландським інженером Іобом Претфусом, який був придворним архітектором польського короля Сигізмунда І Старого [13, арк. 4].
Об’єктом дослідження цієї статті є Південний двір Старої фортеці, оборонний мур який веде від башти Папської формуючи ділянку по верхній кромці каньйону включно з баштою Мала Південна № 1.
Башта Мала Південна № 1 входить в комплекс оборонних споруд фортеці. В кінці XVII – середині XVIII ст. сформувалося укріплення, яке отримало назву Батарея св. Урсули. Цей об’єкт мало вивчений. Історик О.Яблоновський на основі опису 1544 р. зазначає: «під баштою Ковпак за валом і ровом знаходиться давня і дуже пошкоджена Мала башта…, вона знаходиться над самою скелею, в часи нападів призначена для охорони дороги, яка веде з Хотина» [17, арк. 1].
Топографічну еволюцію фортечного комплексу та оборонних укріплень можна простежити на основі описів 1494, 1544, 1572, 1613 рр. Також цінними є описи 1657, 1672, 1730, 1770, 1786, 1791 рр., які фрагментарно відтворюють реконструкцію стін, башт та внутрішньої забудови фортечних укріплень [10, с. 192]. У вказаних описах міститься інформація про південні ділянки фортеці.
Нові відомості в дослідження Південного двору вносять плани Кам’янця XVII-XIX ст. Одним з перших зображень, де можна простежити ділянку є план К. Томашевича. З нього видно, що окрім стін котрі з’єднували башти, був ще мур який проходив по верхній кромці каньйону. Між ним та стінами фортеці зображено рів. Як вказує Є. Сіцінський «такий самий завширшки, як і рови коло Нового замку» [14, с. 19]. Він також описав територію, зазначивши, що «коло цих башт [Папська, Ковпак, Ласька, Денна – авт.] збоку скелі йшла стіна, якої фундамент виведено було між цими баштами. Ця зовнішня стіна в 1544 р. будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до цих башт і взагалі до замку» [14, с. 19].
Нанесено оборонні мури Південного двору на плани Кам’янця 1684 р. (Якуба де Рубейса) та 1693 р. (французький план). Проте особливу увагу необхідно звернути на план міста 1713 р. На плані Бенедикта Ренарда 1713 р. в експлікації ділянка позначена як «Batterie de St. Ursule» (Батарея св. Урсули) [12, с. 165].
Одним з найбільш детальних планів є план Кам’янця 1773 р. Він інформує про Південний двір фортеці, який позначений в експлікації «n. Baterya Sw. Urazuli» (Батарея св. Урсули) [9, с. 377]. На онові нього можна простежити розташування бійниць на оборонному мурі батареї св. Урсули. Також видно заглиблення у вигляді рову перед баштами Папська та Ковпак.
З історичних джерел відомо, що у XVIII ст. оборонний мур з баштою Мала Південна № 1 після реконструкції та вдосконалення іменується батареєю св. Урсули. На даний час невідомо чому батарея отримала таку назву. Свята Урсула – католицька свята, героїня християнської агіографічної легенди яка загинула від нападу гунів вході паломницької ходи [16, с. 551].
Т. Новак зазначає, що батарея св. Урсули була зведена в 20-х роках XVIII ст. під час другого етапу будівельних робіт з покращення обороноздатності міста, які проводив англієць за походженням, полковник артилерії війська польського Анджей Арчибальд Гловер де Глейден. В 1706 р. його призначено керівником військово-інженерних робіт у Кам’янці, надано чин майора. З його іменем пов’язано будівництво першої кам’янецької гарматної майстерні (людвисарні), проведення ремонтних робіт з реконструкції Старої фортеці, підсилення Руської і Польської брам. Під кінець епохи Арчибальда Гловера в Кам`янці розпочинають роботу відомі військові інженери – Ян де Вітте та Християн Дальке [3].
У 1760-х рр. вході робіт на батареї св. Урсули вал було зруйновано, рів засипано. Також надбудовано оборонні мури, які перекрили залишки стін Малої південної башти [17, арк. 20].
Сучасна польська дослідниця історії Кам’янця-Подільського XVIII ст. Рената Круль-Мазур зазначає, що насправді батарея св. Урсули була зведена 1707 р. Вона вважає, що до складу укріплень батареї входила також башта Мала, до якої був хід (див. план міста 1790-1803 рр.) через сторожовий рів від башти Папської яка розташовувалася над урвищем Довжоцького струмка. Вона використовувалася для контролю за старою Хотинською дорогою та Карвасарами [15, с. 156-162].
Детальніше вивчити дане питання допомагає датований 11 липням 1761 р. план міста. В числі фортифікацій на замковому мисі привертає увагу укріплення на нижній південній терасі фортеці, назване «батарея св. Урсули під літерою «С», а також мур під літерою «D», яким батарею з’єднано з Новою фортецею. Мур датовано 1761 р. В зв’язку з цим доречно згадати інформацію О.Прусевича про пам’ятну плиту з написом «1761 року коштом Подільського воєводства», колись вмуровану над брамкою у південному мурі батареї св. Урсули [11, с. 444].
Оборонні укріплення сучасного Південного двору функціонально пов’язані з баштою Папською. З планів міста відомо, що з башти до Південного двору вів хід, а отже внутрішній двір фортеці був пов`язаний із зовнішніми південними укріпленнями, які забезпечували захист Хотинської дороги.
Загалом у XVIII ст. в Кам’янці-Подільському відбулося ряд перебудов основних фортифікаційних укріплень міста. Значних змін зазнали фортечні укріплення. Рови Нової фортеці не раз поглиблювалися у скелі, зводилися кам’яні склепіння і відкоси, земляні вали, будувався реконструювався міст, що сполучав Нову фортецю із Старою. У Старій фортеці ремонтувалися покриття башт. Остаточно в сучасному вигляді формувалися Південний (батарея св. Урсули) та Північний двори. Не раз проводилися роботи на Замковому мості тощо [5].
В. Гульман характеризуючи башту Папську, вказує що вона споруджена на міцному фундаменті. Розміщений біля башти рів в кінці ХІХ ст. робили ширшим та глибшим: «в глибину до 7 ліктів [близько 4,2 м.], в довжину 20 ліктів [близько 12 м.], в ширину також 20 ліктів» [2, с. 215]. Для цього руйнували скалу, скидали рештки землі і дрібного каменю в каньйон, а придатний великий камінь використовували для будівництва стін. Після закінчення робіт рів проходив повз башти Папська та Ковпак. Роботи на цій ділянці завершувалися. Рів мав з’єднати башту Папську з баштою Ковпак [2, с. 215]. В цей час біля Папської башти біля скали на валу був встановлений копер – пристрій для забивання паль. Копер використовували як пристрій для піднімання з каньйону р. Смотрич до фортеці деревини, води, піску, вапна та інших будівельних матеріалів.
Необхідно також звернути увагу на артилерійську оборону південних ділянок фортеці. В описі Кам’янецького замку за 1494 р. зазначається, що на території фортеці розміщувалося 11 гармат. Одна з них розміщувала в південних ділянках фортеці. Вона була «на зразок мотири, лежить без ложа…, що навпроти поля» [7, с. 611]. В середині XVI ст. оборону фортеці забезпечували 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебузів, 50 банників, 20 мушкетів двоколісних коротких [14, с. 17]. В 1752 р. артилерія Кам’янця-Подільського нараховувала 155 одиниць (40 мортир та 115) різного калібру. На батареї Св. Урсули нараховувалося 6 гармат [14, с. 94]. Т. Новак звернув увагу на те, що в 1778 р. на батареї св. Урсули стояли три залізних 2-фунтових, дві залізних 3-фунтових, одна залізна та дві бронзові 6-фунтові гармати, а також одна залізна 12-фунтова [18, с. 94].
В 1970-х рр. у зв’язку з реставраційними роботами на Південному дворі фортеці і відновленням його східної оборонної стіни закрили існуючий прохід на Південний двір. Одночасно проводилися відновлювальні роботи в основі Папської башти, які дали можливість розкрити існуючий раніше підземних хід, котрий пов’язував головний двір фортеці з Південним двором [1, арк.6-7]. Обміри 1970-х рр. свідчать, що перепад між входом до тайника і виходом становив майже 12 м. На відміну від давнього виходу на нижню терасу, зробленого в оборонному мурі при башті Папській у рівні переходу талуса у вертикальну площину муру, новий склепінчастий хід-тайник був підземним і, повертаючи під прямим кутом під Східним казематом, виходив у рівні поверхні нижньої тераси (батареї св. Урсули). На думку О.Племеницької вибір місця для ходу зумовила, очевидно, наявність під скелею, над якою височіла башта Папська, природного джерела [11, с. ].
Реставратор Є. Пламеницька проводила дослідження на нижній терасі фортеці (батарея Св. Урсули), яка у ХХ ст. отримала назву Південний двір. Було досліджено ділянку на зламі найбільш виступаючої частини муру на краю скелі. На цій ділянці проведено археологічне вивчення тристінної вежі Мала Південна № 1. Було встановлено, що башта пройшла декілька будівельних етапів [11, с. 120-122]. Башта Мала Південна № 1 до кінця XVIII ст. увійшла в систему оборонних мурів Південного двору фортеці. На дуку Є.Пламеницької «башта була частково засипана і в ній було влаштовано приміщення з кам’яним мощенням і вогнищем» [8, арк.19-20].
У 1980-х рр. в ході дослідження Малої Південної башти № 1 було виявлено бійницю, розкрита в південній стіні башти на глибині 1,6 м від кам’яної відмостки. Вона представляє собою камеру з розтрубом щік направлених назовні. ЇЇ внутрішній проріз має висоту 0,56 м, і в ширину 0,20 м. [17, арк. 18]
При проведенні протиаварійних робіт в 2015 р. по консервації східного оборонного муру Південного двору фортеці було виявлено, що товщина муру сягає понад 4 м. Розпочинається він у підніжжя Папської башти. Із Заходу до нього примикає сухий рів, який проходить вздовж башт Папська та Ковпак.
Було розкрито 2 бійниці. Розтруб щік обох бійниць направлені до супротивника. Перша бійниця від башти Папської: ширина зовнішнього розтрубу щік становить близько 1,3 м., висота – 0,7 м.; ширина шийки бійниці складає близько 0,30 м, висота близько 0,5 м. Ширина зовнішнього розтрубу щік другої бійниці становить близько 1,25 м., висота – 0,7 м.. Ширина шийки бійниці складає близько 0,35 м, висота близько 0,6 м.
Бійниці призначалася для ведення вогню з гармат [6, с. 42-43]. Можна припустити, що в бійницях розміщувалися короткі гармати які стріляли картеччю для контролю підступів території каньйону поблизу Замкового мосту. Вони мають розтруб щік направлений до супротивника. Таке розширення бійниць назовні значно полегшувало наводку гарматних стволів. Переваги бійниць з розтрубом щік назовні були незаперечні. Їх зовнішні кути не заважали наведенню зброї, а стволи не виходили за межі зовнішнього краю муру. Це дозволило закласти товстий мур, який витримував обстріли противника з важкого озброєння. Головною перевагою бійниць з розтрубом щік назовні було збільшення поля зору гармашів і сектору повороту гармат.
Таким чином, вході проведеного дослідження на основі джерел та літератури простежено історію південних ділянок Старої фортеці. Очевидно ділянка функціонувала ще в ранній період Кам’янецької фортеці. Проте остаточний вигляд отримала впродовж XVIII-ХІХ ст. Виявлені бійниці в оборонному мурі в ході проведення реставраційних робіт на сьогодні законсервовано.
________
У статті розглянуто будівельну еволюцію укріплень Південного двору комплексу Старої фортеці. Вперше комплексно вивчається історія перебудов, реконструкції, згодом консерваційно-реставраційних робіт південних ділянок фортеці. Звернута увага на останні ремонтно-реставраційні роботи 2015 року вході яких було виявлено 2 нових бійниці оборонного муру Південного двору.
Ключові слова: Кам’янець-Подільський, фортифікація, бійниці, оборонний мур, батарея св. Урсули.
The article reviews the evolution of building fortifications Southern yard. It is a complex of the Old Fortress. Studied the history of construction, reconstruction, repair later southern areas of the fortress. Pay attention to the last repair 2015. During the repair was discovered 2 new loopholes Southern defense wall yard.
Key words: Kamianets-Podilsky, fortifications, battlements, defensive wall, the battery Ursula.
Список використаних джерел:
1. Башня Папская архитектурного ансамбля XIII-XVIII вв. – замка в г. Каменце-Подольском / Е.М.Пламеницькая. — К., 1974. Т.1: Пояснительная записка к первоочередным противоаварийным и ремонтно-реставрационным работам.
2. Гульдман В.К. Памятники старины Подолии: Материалы для составления ареол. карты Подол. губернии / В. К. Гульдман. — Каменец- Подольский, 1901.
3. Данілов І. Підполковник Гловер - фортифікатор та зброяр [Електронний ресурс] / Ігор Данілов. — Режим доступу: https://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/glover.html
4. К проекту реставрации памятника архитектуры башты «Дннной» и «Новой» крепости (замка) в гор. Каменец-Подольске / Т.М.Будянская. — Киев, 1947.
5.Кам’янець-Подільський [Електронний ресурс] / М.Б. Петров, І.В. Рибак // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007.
6. Липа К. Під захистом мурів / К. Липа. — К.: Наш час, 2007.
7. Опис Кам’янецького замку // Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець : (пізньоантичний – раньомодерний час) / Ольга Пламеницька. — Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2012.
8. Памятник архитектуры (охор.№703/1). Оборонительные стены замка Малая южная башня XIII-XVIII вв. г. Каменец-Подольский: предварительные работы / Е.М.Пламеницкая, А.Д.Тюпич. — К., — Т.2. — Кн.1. 1984.
9. Петров М. Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця XVII-XVIII ст. (Історіографі. Джерела). — Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. — С.377.
10. Петров М. Б. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках XV-XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління / М. Б. Петров. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012.
11. Пламеницька О. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець: (пізьоантичний – раньомодерний час) / Ольга Пламеницька. — Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2012.
12. Пламеницька О. План Кам’янця-Подільського Бенедикта Ренарда 1713 року в корпусі історичних планів міста: До 300-річчя створення / О. Пламеницька // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. – 2013. – Вип. 9.
13. Поточний архів відділу реставрації та реабілітації пам’яток архітектури НІАЗ «Кам’янець», Паспорт пам’ятки «Пам’ятка архітектури національного значення Башта Нова № 7 (Башта Нова Західна) 1542 р. охор. № 730/8 у комплексі Фортеці (Старого замку) м. Кам’янця-Подільського / [Я.Римар, Л.Горницька, І.Сьомочкін]. — Лвів, 2011
14. Сіцінський Є. Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст. (історико-археологічні нариси) / Є. Сіцінський. — Київ: [друк. Укр. Акад. Наук], 1928.
15. Старенький І. Бастіонно-батарейні укріплення Кам’янця-Подільського / І. Старенький // Археологія і фортифікація Середнього Подністров’я: зб. матер. ІІІ всеукр. наук.-практ. конф. – Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2013.
16. Урсула / О. Є. Нестерова // Міфи народів світу. – Т. 2. – М., 1992.
17. Фонди НІАЗ «Кам’янець», Науково-технічний архів, інв.№2987. Оборонительные стены замка Малая южная башня XIII-XVIII ст.: предварительные работы. Том ІІ, книга І. / [авт. кол.: Е.М.Пламеницкая, А.Д.Тюпич]. — К., 1984
18. Nowak T. Fortyfikacje i artyleria Kamienca Podolskiego w XVIII w. / T. Nowak // Studia i materialy do historii wojskowosci. – 1973. – T. XIX. – Cz. 1.
Додатки
Фрагмент італійського плану Кам’янця-Подільського Якуба де Рубейса 1684 р.
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/2016-02/1455006528_rybeys1684.jpg|-->
<!--MEnd-->
Фрагмент плану міста 1773 р. (літерою «n» позначено Батарею св. Урсули)
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/2016-02/1455006560_1773.jpg|-->
<!--MEnd-->
Фрагмент плану Південного двору фортеці (1790-1803 рр.)
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/2016-02/1455006496_pddvir.jpg|-->
<!--MEnd-->
План приміщень які примикали до Папської башти де показано хід на Південний двір фортеці (ХІХ ст.)
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/2016-02/1455006496_pddvir.jpg|-->
<!--MEnd-->
Відомості про авторів:
Кулішова Анна Анатоліївна, завідувач відділу реставрації та реабілітації пам’яток архітектури Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець»
Пагор Валентин Віталійович, молодший науковий співробітник Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець»
Адреса: м. Кам`янець-Подільський, вул. П’ятницька, 9; 32301, Україна
E-mail: pahor@mail.ru
Мобільний телефон: +380967751581 (Валентин)
