Камянець-Подільський » Історія » Події минулого » Кам'янець і Хотин на рукописних планах XVII —XVIII ст.

Кам'янець і Хотин на рукописних планах XVII —XVIII ст.

  • 6 573
  • 0 0
    (Оцінок: 0)
без картинки
Кам'янець і Хотин на рукописних планах XVII —XVIII ст.

У західноєвропейських архівах і бібліотеках, поряд з друкованими матеріалами до історії картографії в Україні, зберігається немало рукописних, у т. ч. щодо Поділля. В цій публікації йдеться, головно, про рукописні документи з Мадрида і Парижа, котрі порівнюються з кількома варшавськими, а також з мідеритами Кам`янця-Подільського (далі — Кам`янець) Кипріяна Томашевича3, Дж. Дж. Россі, Н. де Фера та ін. Принагідно подається коротка інформація про деякі джерела, друковані чи рукописні, з інших книгосховищ та архівів, які стосуються історії відображення міст-фортець Кам`янця та Хотина на мапах XVII —XVIII ст.

І. Плани Кам`янця належать у західноєвропейських колекціях до числа чи не найбільш поширених серед креслеників українських населених пунктів XVIII ст., що пояснюється важливим стратегічним розташуванням цього містафортеці, яке було на стику політичних інтересів сусідних держав і релігійних впливів (тогочасний Кам`янець — один із форпостів християнства супроти експансії ісламу). Більшість з них анонімні, часто без дати. Саме тому велике зацікавлення викликають три датовані картографічні документи Боннлеве першої чверті XVIII ст. з Національної бібліотеки у Мадриді, які були укладені в час нових активних фортифікаційних робіт у Кам`янці.

1.1. Боннлеве (Bonnelevay, Bonne Levay) — особа, донині історикам не відома. На жаль, авторові не вдалося розшукати більше того, що сам Боннлеве розповів про себе у назвах своїх картографічних праць.

За прізвищем — він радше французького походження, може, навіть дворянського (Le sieur de), хоча декілька граматичних помилок у легендах аналізованих тут документів аж ніяк не свідчать про глибоке знання рідної мови. За фахом — офіцер артилерії (major de l`artillerie) та воєнний інженер (з 1720 р. — головний інженер) на службі польського короля. Зокрема, принаймні у 1720 p., йому довірено, судячи з назви твору, керівництво фортифікаційними роботами у Кам`янці, де він зняв план укріплень Старого міста і його двох замків (1720 p.), виконавши перед цим карту його околиць (1715 p.). Боннлеве також накреслив план Хотина (1720 p.).

1.2. «Карта околиць Кам`янця, виконана сером де Боннлеве,

 

(Рис.1)

інженером і офіцером10 артилерії Польського королівства, року 1715» («ТаЬІе des environs de /Kaminiec", faite par le /Sr. de Bonnelevay ingenieur /et major de l`artillerie du /Royaume de Pologne, en /l`annee 1715»). Лінійне мірило: 2 000 туазів (eschelle de 2 000 toises) [~ 6 см], [бл. 1/64,666]. Б. к. c. і б. л. Формат: 35(h) х 41,5 см. Північ — справа вгорі. Рукопис на папері. Техніка виконання — розведене чорне чорнило. Об`єкти акварельовано.

Мапа (рис. 1) охоплює досить великий простір — від лісистих окраїн Волощини (pars valachias) до поселень поза р. Мукша, однак вона не переобтяжена ні об`єктами, ні топонімами13. Лісові зони зображено у вигляді груп відтіньованих дерев.

Кам`янець на карті — це важливий дорожний вузол. Він сполучений з іншими населеними пунктами, в т. ч. із замкамифортецями Жванець (із розгалуженням на Брагу), Хотин, Кудринці та Окопи (через Ісаківці, а далі — на Дзвенигород). Одна дорога веде через Гуменці, інша — через річку Мукша і далі біля Кульчіївців на південний схід. Дороги позначено двома суцільними еквідістантними між собою лініями (від Кам`янця до Рихти), двома пунктирними лініями (від ф. Кудринці на північ, оминувши Дзвинячку зі сходу) або ж мішано — суцільною та пунктирною (від Рихти до ф. Кудринці). Дорога з Кам`янця на Рихту — Кудринці відгалужується в бік н. п. Оринин, від якого через річку Жванчик іде далі на північ.

П`ять наявних гідронімів класифіковано за їхньою значущістю відповідними латинськими синонімами до слова «ріка»: tira14 sive niester fluvius (Дністер), (його 4 притоки:) Zbrux rivus (Збруч), Svanicos15 rivus (Жванчик), Smotrix fluvius (Смотрич) і muksza rivulus (Мукша).

По лівому побережжю Дністра, напрям течії якого позначено стрілкою, тягнуться землі, підвладні Речі Посполитій (Limites Роїопіаг), а по правому — Волощини. Складний рисунок ріки (як, частково, і її приток) надто спрощено і співвідношення віддалей між ними не завжди дотримано17.

Поодинокі населені пункти показано стилізованим рисунком хати яснорожевого кольору. Що ж до укріплень, то вони репрезентовані різними символами того ж кольору.

Уздовж ріки Дністер, по лівому березі, бачимо 13 поселень, які розподілені таким чином:

З н. п. і 1 замок (Окопи, див. далі), вище гирла р. Збруч, а саме: Білівці (bielouce), Трубчин18 (trupczin) і Дзвенигород (svinigrod);

1 н. п. — між pp. Збруч і Жванчик — Ісаківці20;

7 н. п. — між pp. Жванчик і Смотрич, а саме: Брага (braha), Бабшин (babczin), Гринчук (hrynczuk)22, Малинівці (malince), Сокіл (Sokol),

Цвіклівці (cvviklovvce)23, н. п. без назви, розташований між ф. Жванець і берегом Дністра;

1 н. п. — зліва від гирла Смотрича — Устя (uscie чи uscia).

Інші поселення зафіксовані переважно вздовж чотирьох приток Дністра:

5 н. п. — на р. Збручі. Вверх по лівому березі нанесено топонім «окор» на місці нинішнього с. Збруч24. На протилежному ж березі (у найвужчому місці між руслами Збруча і Дністра) нарисовано видовжений полігон як символ (не названого тут) укріплення з 6 вежами і літерою «а» всередині, що відповідає ф. Окопи. У верхів`ї ріки, на тому ж правому березі Збруча, є н. п. Боришківці (Boryskouce) та Кудринці (kudriniec). Поряд з умовним позначенням Кудринців фігурує також символ замкуфортеці нерегулярної форми. Окрім зазначених, на лівому березі знаходимо ще два н. п.: Вітківці (voykovvce)2s та Завалля (zavvale);

8 чи 9 н. п. — на р. Жванчик, серед яких один — це замокфортеця Жванець (svaniets?)3" чи його руїни (бо у 1620 та 1653 pp. він був сильно пошкоджений, а у 1673 і 1684 pp. — майже вщент зруйнований). Цей замок на певній відстані від Дністра зображений схематично, у вигляді нечіткого пентагону з 5 кутовими баштами31, в котрий можна вписати п`ятикутну зірку. Вище по лівому березі Жванчика розташовано такі н. п.: Ластівці (lastovvce), Княгинин (Kniehinin)32, Кадиївці (kadiovvce)33, Ріпинці (rzapince), Оринин (horonin). На правому березі, крім згаданого безіменного, відображено лише два села — Рихта (richty)35 та Лісківці (Laskovvce чи Zaskovvce);

10 н. п. — на р. Смотрич, а саме, починаючи від гирла (і не рахуючи згадане Устя), на правому березі: Панівці36 (paniouvce), Зубрівка? (kubassovvka чи kubaczowka), Смотрич? (tartarziska чи tamtarziska), Кам`янець (Kaminiek), Зінківці (zinkovvce), Пудлівці (pudlouvce чи pudlouvic). Голосків (holoszkovv), Думанів (tvmiany чи trmiany); на лівому — 2 н. п. без назви (вище Кам`янця);

З н. п. — на р. Мукша (дещо віддалені від ріки). З них на лівобережжі: Баговиця (Bahovvica) та Колубаївці (Kotubaiovvce), а на правобережжі: Гуменці (humience)4".

На значній відстані від рік маємо ще 13 н. п., у т. ч.:

1 н. п. — між pp. Дністер і Збруч (на правобережжі Збруча) — Дзвинячка (Zvviniacz)41;

2 н. п. — між pp. Збруч і Жванчик — СлобідкаРихтівська? (поbodka)42 та Залісся Перше43 (fridkovvce);

6 н. п. — між pp. Жванчик і Смотрич — Гаврилівці (chaurilowсе)44, Руда (ruda), Шутнівці? (szitniouvce), Ходорівці (chodorovvce)45, Островчани (ostrovvczynce), Жабинці? (Zodince чи Zabince)46, Довжок (dlusec чи dluzec);

1 н. п. — між pp. Смотрич і Мукша — Вербка (vverbka);

З н. п. — на схід від р. Мукша (на лівобережжі, крім двох згаданих) — Кульчіївці (Kulczajovvce), Калиня (Kalina), Боришківці (Воryukovvce).

На правому березі Дністра, бідному на топоніми, відображено тільки 2 н. п.: Хотин (cotczin) і ще один — не названий (Пригородок?, Чернівецької обл.), навпроти ф. Окопи. Пунктирною лінією47 показано зовнішні укріплення (з трьох сторін) міста і фортець. Подвійною пунктирною лінією позначено польову дорогу (не зафіксовану на плані 1720 p.), що веде з Хотинаміста на Жванець попри сільськогосподарські угіддя понад Дністром.

Ці угіддя, як й інші 13 зон сільськогосподарських культур і рослинності, які розкинулися між Дністром і Мукшею, символізовано здебільшого заштрихованими прямокутниками з домінуючим зеленим кольором. Кожній зоні відповідає свій розмір прямокутника, нахил, густота штрихування та його забарвлення.

Перш ніж розглядати план Кам`янця 1720 р. Боннлеве у порівнянні з іншими, зупинимося на деяких більш ранніх картографічних документах містафортеці, а також на двох пізніших рукописних планах — бл. 1735 та 1761 pp.

II.1. «Схематична воєнна карта «Міста Кам`янець» з його близькими околицями» («Сагіе militaire schematique de «La ville de Kamenies» et ses proches environs»)48. Рукописний кольоровий планкарта (далі — план) Кам`янця із фортифікаціями часу облоги у серпні 1672 р. Б. д. [1672 р.] 49, б. н., б. л., б. м.; 60.8(h) х 43,1 см. Написи виконано двома мовами — оттоманською50 (давньою «турецькою») в коранській («арабській») транслітерації та французькою (переклад).

На передньому плані схематично представлені укріплення Старої фортеці (La forteresse) та Нового замку, без врахування їхніх реальних контурів і пропорцій щодо розмірів міста (рис. 2). Вони розмежовані порівняно великим простором. Довга дорога, що їх сполучає, веде до Старої фортеці через одну із західних башт з підйомним мостом, а звідти, через прохід у Червоній башті та через довгий п`ятиарочний Замковий міст52, до самого міста.

 

(Рис.2)

Стара фортеця має форму пентагона (квадрат і рівнобічний трикутник без спільної сторони), у вершинах якого та посередині трьох сторін прямокутника стоять башти, з`єднані між собою фортечними стінами. Єдина будівля всередині — це докладно відтворена культова споруда великого розміру, видовжена з північного заходу на південний схід, з чотирма похилими червоними дахами і примурованою вежею (мінаретом?). Томашевич (1673 р.) подає на цьому місці костел Св. Станіслава53, «перетворений на мечеть» (рис. 3).

 

(Рис.3)

На території Нової фортеці спрощено показано бастіонні укріплення, дві позиції з гарматами, «житла гарнізону» (Logements de la garnison), а також «траншеї» на передньому плані. На час облоги 1672 p., котра і відображена на плані, головні сили захисників (серед яких підрозділи чернігівського хорунжого ротмістра Я. Мислішевського) були зосереджені у Новій фортеці.

Основний удар противника спрямовано проти «ровів малого форту» (fosses du petit fort). На плані зазначено дві позиції артилерії: праворуч — «Батарея Великого візира» (Bat[t]erie du Grand Visir), a ліворуч — «Перша батарея кеммакама Мустафипаші на початку облоги» (Premiere bat|t|erie du /Kaimmakam Mustafa Pacha /au commencement du Siege), котра, «після взяття54 малого форту» (La bat[t]erie du Kaimmakam /Mustafa Pacha apres la /prise de petit fort), була переміщена на ліве крило, напроти Старої фортеці (її захищали драгуни Володиєвського та сердюки полковника Мотовила). Таким чином, на одному й тому ж плані зафіксовано переміщення одного й того ж об`єкта в просторі та часі. (На правому крилі, з іншого (південного) боку Старої фортеці, розташовано «батарею Пашіфаворита» (La Baterie de Mussaip Pacha /c`est a dire le Pacha favori») та «пост яничарів...» (Le poste des Jenissaires [Janissaires]...).

Позиція П. Дорошенка, союзника турків, на плані не позначена, напевно, тому, що козакам була відведена інша роль — обороняти тили на Орининських полях, зокрема у напрямку Цвікловців.

На плані добре видно складну систему підкопів — підземних траншей (Tranches), кожна з яких названа «дорогою мишей» (le Chemin des Souris). Дві розгалужені лінії (зі спільним ходом між ними) спрямовані під краї рогача, а дві інші, флангові й ще довші, тягнуться на певній відстані з двох боків замків5``.

Надто широке русло ріки з розливом у районі Замкового мосту наводить на думку, що йдеться про момент затоплення каньйону під час облоги, яке здійснювалося за допомогою гідротехнічної системи шлюзів Руської та Лядської брам, щоб унеможливити штурм міста зі сторони двох нижніх доріг (не показаних на плані). Саме тому, як уже згадано, головний удар було скеровано проти фортець.

Згідно з планом, Старе місто на півострові у формі овала оточено високою мурованою стіною, з 12 баштами. 13та вежа стоїть на лівому березі Смотрича, напроти Лядських воріт. На тому ж березі видно 13 майже однотипних будівель, включаючи водяний млин. Вони накриті ясночервоною дахівкою так само, як і всі інші споруди, зокрема «Міські будинки, у великій кількості і в доброму стані» (Maisons de la ville qui sont en grand nombre, et en bon ordre) у південній частині міста.

Щоб показати вхід до міста (до речі, єдиний на плані) через Замковий міст, автор цього кресленика залишив широкий розрив між двома крайніми вежами, названими тут помилково «брамою зі сторони Польщі» (porte du coste de la Pologne) та «брамою, яка виходить у бік Росії» («Porte qui regarde la Russie»). Цей простір, аж до головної батареї міста («Великої» — у Боннлеве 1720 p.), яка увінчана малюнком гармат захисників, є не заповненим, як і центр та більша частина

міста навколо нього. Концентричний ряд майже однотипних будівель уздовж міських стін закінчується біля Лядських воріт групою споруд на зразок кварталу, зі символом мінарету і написом: «Церкви, котрі були перетворені на мечеті» (Eglises qui ont este changees en Mosquees).

На плані зображено три млини у формі будиночка, які супроводжуються словом «Моиііп» (млин), без вказівки на їх належність чи призначення. Один з них (той, що на південь від Замкового мосту, на лівому березі ріки), відсутній на планах Фера, Боннлеве та Я. де Вітте.

ІІ.2. «Кам`янець — могутній захисник усього християнства» («KAMIENIEC Totius CHRISTIANITATIS quondam non Postponendum Propugnaculu[m]»). Рукописний чорнобілий планкарта (далі — план) Кам`янця із фортифікаціями. Т. Новак датує цей документ приблизно 1684 р. і вважає його «рукописною копією з т. зв. римського плану611, присвяченого Якубові Собеському». Однак, на переконання автора цієї статті, насправді саме «римський» мідерит (тобто т. зв. мідерит Россі) був виконаний за варшавським рукописом, а не навпаки. Тож аналізований нами план можна датувати найпізніше 1684 роком. Міркування щодо цього (як і щодо самого мідериту) будуть викладені далі.

План 1684 р. (рис. 3 — 5) виконано без лінійки і циркуля, вправною рукою, напрактикованою в техніці рисунку, зокрема у нанесенні штрихових ліній, а також тіней (у т. ч. від дерев, що підсилює ефект об`ємності). Безперечно, що цей рукописний план відчув на собі (хоча й набагато менше, ніж мідерит Фера) вплив роботи Томашевича 1673 p., про що свідчить тотожне зображення деяких об`єктів, наприклад, Лядської брами, трьох західних башт, порохового млина, Кушнірської башти та міських воріт при ній. Зображення Чорної башти у тому вигляді, який вона мала до зруйнування, вказує, що варшавський документ не укладався безпосередньо на місцевості і що його анонімний автор користав з інших картографічних джерел — зперед серпня 1672 р. (тобто до часу, коли ця башта була підірвана).

Перспективний вид фортець подано на передньому плані, без дотримання масштабних співвідношень. Старе місто схематично поділено вулицями на квартали, але культові та цивільні споруди в них не відображено. До системи східних фортифікацій входять три башти (Гончарна, Різницька та Кравецька), безіменні, як й інші, в т. ч. дві63 вежі на лівому березі Смотрича, напроти Лядських воріт.

Інтригуючими є дві інші башти: одна — при Старому мості зі сторони міста, якої немає на інших описаних тут документах, а друга — праворуч від входу до Старого замку — ціла64 Чорна башта65, котра, як зазначено, ще у серпні 1672 р. була висаджена в повітря.

До експлікації (Explicatio Notarum; латинською мовою, під літерами від А до N) винесено, зокрема, міську браму (L. Porta Civitatis) біля Кушнірської башти (Стефана Баторія) та млини (всього — 5, з яких пороховий — під окремою позицією66). Серед об`єктів, не введених до експлікації, чітко вирізняються, крім згаданих, дороги67; р. Смотрич з островами68 і з притокою (через яку перекинуто місток); сільськогосподарські ділянки69 в каньоні; тридільна церква Здвиження на Карвасарах.

П.З. Мідерит під заголовком «Кам`янець» («КАМІЕШЕС»), який в історії картографії часто називають «римським» або «планом Рубеіса» (і, навіть, Рубенса71), був виконаний 1684 р. (привілей папи датовано 20 липня того ж року) під псевдонімом Йоганна Якуба Рубеіса72, котрим підписався колоритний представник італійського друкарства Джованні Джакомо Россі (Giovanni Giacomo de Rossi; 1649/50— 1691).

Умілий гравер і спритний видавець історичних і мистецьких73 творів, Россі керував «лабораторією» (гравернею та друкарнею) при «Храмі Св. Марії» у Римі74, де, зокрема, крім розрізнених карт і планів, були підготовлені і декілька разів перевидані76 такі важливі картографічні документи, як: «Географічний Меркурій»77 [1669—1703] і «Театр війни проти турків» (1687 —1691). Останній, у виданні78 1687 p., містить аналізований тут план Кам`янця з присвятою79, котра відсутня на плані 1684 р.

Россі реалізував італійський варіант80 французькомовних карт Ґ. Сансона, на яких, до речі, він зберіг за Центральною Україною назву «землі Козаків» (або «України») і відсунув територію «Окраїни» далі на схід, між «Малою Татарією» та «Рязанським князівством»81.

ІІ.4. Датування варшавського рукописного плану [1684 p.] викликає певні труднощі. Ось деякі міркування щодо того, що цей рукопис невідомого автора не є копією з мідериту Россі 1684 р.

Анонім подає тільки одну легенду латинською мовою у простій пентагональній рамці, нижче середини аркуша, ліворуч від зображення, залишивши симетрично до нього порожній простір (у районі Карвасарів), який, правдоподібно, призначався для іншої експлікації. Оскільки сам план виконано досить ретельно, то цей незаповнений простір наводить на думку, що автор, не знаючи, в якій країні, а отже, якою мовою, буде опублікована його робота, залишив це місце для майбутньої легендиперекладу з лівої латинської експлікації. Що, власне, і здійснив видавець Россі, помістивши туди італомовний еквівалент і обвівши обидві легенди бароковою рамкою.

Порівнюючи латинські тексти двох експлікацій, Россі й аноніма, легко констатувати, що вони не тотожні між собою82. Більш коректним є текст легенди на мідериті, де враховано правки рукописного плану.

Відображені (вгорі) на рукописному плані «урвисті скали» Россі замінив витонченим картушем з назвою плану («Катіепіес») і присвятою. Ця назва на мідериті, доповнена (внизу) географічними відомостями, була більш звичною для західноєвропейського читача, ніж дещо помпезний титр рукопису. Якби ж анонім копіював з мідериту і йому було складно перерисувати цей трохи витіюватий картуш, мав би, що значно логічніше з його боку, помістити на тому місці, скажімо, прямокутну рамку (для своєї назви плану), а не відтворювати там відсутню у Россі частину рельєфу. Дивно було б також, з боку аноніма, оминути згадану компактну географічну довідку про Кам`янець, яка явно становила певний інтерес для уявного замовника її копії у Речі Посполитій. Нарешті, якби анонім копіював з мідериту, то малоймовірно, щоб він забув змалювати умовне стилізоване зображення географічного орієнтиру та деякі інші деталі на плані Россі. В кожному разі, навіть припустивши, що анонім міг щось просто обминути, відтворюючи мідерит Россі, навряд чи повіримо в те, що він вносив зміни або додавав при цьому щось «від себе» (як начебто випливає з уже сказаного)85. Отже, порівняння варшавського плану з мідеритом Россі 1684 р. говорить про те, що останній був створений за цим рукописом, котрий, у такому разі, можна датувати не пізніше 1684 p. (1684 p.).

11.5. Інші плани Кам`янця, виконані наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст., під впливом друків Томашевича, Россі та Фера. Серед цих документів: панорама містафортеці, що її Якоб Сандрарт включив до свого історикогеографічного «Опису... Польського королівства...» (1687 р.)86; вид з пташиного польоту на фортеці та місто «Кам`янецьПодільський» — мідерит, виданий 1693 р. в Амстердамі П`єром Морт`є87 (1661 — 171 1); такий самий вид, опублікований спадкоємцями Маттеуса Меріана Старшого88 у черговому «Театрі Європи» 1698 p.; відомий план Г. Боденера (після 1697 p.), який передруковувався до середини XVIII ст., в т. ч. й іншими видавцями, зокрема Йоганном Штрідбеком Молодшим (fl772)89; панорамний вид фортеці та міста у публікаціях (після 1699 р.) Пітера ван дер Аа9() (f 1730 p.), а також недатований мідерит першої половини XVIII ст. «Кам`янецьПодільський — головне місто краю Верхнє Поділля»91.

Габрієль Боденер (1634—1727) та Габрієль II Боденер (1664 — 1758) у своїх атласах92 подали низку карт і планів України, в т. ч. «Кам`янець на Поділлі, котрий звичайно називають Кам`янцемПодільським» («Катіпіек in Podolien Insgemein Kaminieck Podolsky genand»)93. Цей планкарту виконано в такому ж ракурсі, що й мідерити Томашевича та Фера, але, зрозуміло, з експлікацією, топонімами і короткими історичними відомостями про місто німецькою мовою. Назва плану стала певним еталоном серед картографів. її зберігає (але вже під своїм іменем), наприклад, гравер і видавець Ґ. X. Кіліан94, з яким співпрацювали обидва Боденери (так само як, до речі, і з географом і картографом Й. У. Мюл(л)ером (1633— 1715)95.

Дж. А. РіцціЗанноні9Л, укладаючи свої детальні мапи Польщі й України (і їхніх кордонів з Оттоманською та Російською імперіями), особливо цікавився найновішими геодезичними вимірами й астрономічними спостереженнями, придатними для точного визначення географічних координат поселень і, зокрема, Кам`янця97. Він віддає належне «зйомкам інженера Боплана», «велика карта» Подолії котрого не тільки не застаріла, а й послужила мірилом вартості його власного досвіду картографування й опису цього краю98.

Важливими планами Кам`янця є креслення військових інженерів та архітекторів — А. А. Ґловера, про діяльність якого між 1710 і 1725 pp. уже згадувалося; X. Дальке, коменданта Кам`янця (1750—1763), котрий починаючи з 1737 р. керував реконструкцією укріплень, зокрема вірменського (1746 р.) та турецьких бастіонів (1753 p.); Боннлеве (1720 p.); Станіслава Завадського (1743—1806), автора ряду мілітарних і цивільних споруд, у т. ч. й у Варшаві та Кам`янці; Я. де Вітте, виконавця плану бл. 1735 p.; а також невідомого автора плану 1761 р. (два останні кресленики зберігаються у Національній бібліотеці у Варшаві99).

ІІ.6. «План Кам`янця-Подільського» Яна де Вітте100 («PLANТА /KAMIENCA PODOLSKIEGO. [внизу:] /Deli[neavit] Jan Witt...»), бл. 1735 p. (далі — план бл. 1735 p.). Рукописний планкарта основних укріплень Старого міста, фортець та їхніх околиць101. Його загальна схема та обриси окремих об`єктів дещо нагадують план Боннлеве 1720 p., не кажучи вже про той самий незаповнений простір у центрі Старого міста (A. Miasto Kamieniec) та деякі інші нюанси. Вітте доповнює, однак, свій план новими об`єктами, подає ширшу експлікацію102, масштабну шкалу та географічний орієнтир. Він деталізує «фортифікації Нового замку» (С. Zamek Nowey Defensyi) та окремі елементи ландшафту103, чи не найбільше уваги приділяючи розташуванню батарей (в експлікації їм відведено 11 позицій з 24). Водночас на кресленику не представлено ряд об`єктів, які фігурують у Боннлеве 1720 р. (деякі острови, млини, греблі та дороги), про що мова піде далі.

П.7. «План Кам`янця на Поділлі...» («PLAN /von /KAMIENIEC / in / PODOLIEN /[внизу зліва:] Dessine par Sigismundt Corporal v. O. b. Hillers C.»)104. Під експлікацією — місце укладення і дата: «Іп Kaminiec den 11 ten July 1761 Аппо». Це рукописний кольоровий планкарта105 Старого міста, фортець та околиць106. Схід — угорі. На відміну від документів 1720 та бл. 1735 pp., центр Старого міста заповнений тут досить густо. Одночасно доволі докладно відображені фортифікаційні споруди, включаючи новозбудовані107 та реставровані. Вміщено довгу108 експлікацію німецькою мовою (25 + 24 позицій), де наведено чимало нових релігійних і воєнних об`єктів, іноді з датою спорудження109 або з конкретизацією їхнього призначення110. Деякі об`єкти охарактеризовані за їхнім станом1" на час створення плану.

Культові споруди названо виключно за їхньою належністю, головно, релігійною, а не за іменами святих (що переважає, наприклад, у Томашевича і Фера): кармеліти112 (с. Die Carmeliter), єзуїти (d. Die Jesuiter); руські церкви (е. Russische Kirchen); вірменські церкви (f. Armenische Kirchen); домініканський чоловічий та жіночий монастирі (і. Dominicaner Miinchen. Kloster; 1. Dominicaner Nonnen. Kloster); монастир тринітаріїв (к. Trinitarien Kloster); францисканський чоловічий монастир (m. Franciscaner Miinchen. Kloster). Ряд храмів в експлікації об`єднано також за національною належністю113, в т. ч. руською. Серед зображених, але не винесених до експлікації, маємо, зокрема, одну з найдавніших уніатських святинь міста — ИоанноПредтеченську церкву114.

III. «План Кам`янця на Поділлі, знятого й уфортифікованого сером де Боннлеве, інженером і офіцером артилерії Польського королівства. — [За] його стан[ом] 1720 р.» («Ріап de Kaminiec115 /en Роdolie, Leve et fortifie /par Le sieur de Bonnelevay, /Ingenieur et Major de IVArtillerie du Royaume /de Pologne, — Son /Estat en 1720»). Рукопис на папері (тією ж рукою, що й мапа 1715 p.). Техніка виконання — розведене чорне чорнило; об`єкти — частково акварельовані.

Орієнтація не вказана. Північ — справа вгорі. Мірило лінійне: 100 туазів (eschelle de 100 t[oise]s) ~ 4 CM. БЛ. 1/4,850. Розмір: 54(h) х 41 см. Експлікація, яка розкриває зміст букв, цифр та умовних знаків, використаних на плані, поміщена внизу, разом з назвою документа, у горизонтальному прямокутному картуші, поділеному на 5 квадратів. З відомостей у назві дізнаємося, що Боннлеве не тільки виконував зйомки на місцевості (leve), але й керував якимись фортифікаційними роботами (et fortifie), отже, його ім`я варто доєднати до числа інших військових спеціалістів, котрі працювали у містіфортеці.

Основна увага автора зосереджена на докладному воєнноінженерному плані двох фортець і Старого міста. У зв`язку з цим, центр Старого міста (під літерою «А») залишено фактично пустим (подібно вчинить і Вітте на своєму плані бл. 1735 p.). У системі східних фортифікацій міста вирізняються три вже згадані башти. Вхід до міста зі сторони Старої фортеці охороняє важлива Червона башта (перед Замковим мостом), яка на планах <1684, бл. 1735 і 1761 pp. уведена до експлікації.

Стара фортеця, археологічна історія котрої сягає щонайменше116 кінця X ст., представлена у Боннлеве фортифікаційними укріпленнями у формі витягнутого багатокутника, з 8 баштами на кожному розі, з`єднаними фортечними стінами та бастіонами, але без жодної споруди в самій фортеці. Серед башт (для яких в експлікації прийнято умовний знак — кружечок) виділено три (позначені квадратиками): Біла (Лядська, XVI ст.), Кармелюкова (Папська, 1503—1513 pp.) та Східна (Колодязна — єдина, що введена до експлікації, див. L).

Нова фортеця, півбастіони якої у вигляді гострих кутів («рогів») виступають у бік поля, була зведена 1621 p. Т. Шомбергом за взірцем голландських бастіонних укріплень. Модернізована з часом, вона має свої особливості, з огляду на рельєф місцевості. Загалом план Боннлеве досить реально відображає тогочасний стан цього аванпосту.

Ріка Смотрич (Smotrix riviere) акварельована зеленим кольором різних відтінків (найінтенсивніший — уздовж її правого берега). Вона огинає місто майже колом, полишаючи вхід до нього на захист фортеці. Ця завужена частина прорита двома проходами«каналами»"7 попід Замковим мостом, заповненими водою ріки. Контури меандру на карті 1715 р. та плані 1720 р. Боннлеве і на мідеритах Н. де Фера, на перший погляд, майже збігаються, якщо взяти до уваги, що на мідеритах маємо справу із «дзеркальним відображенням»"8.

Поза каньоном ріки, на сході та півдні, в т. ч. й у районі не згаданих автором Карвасарів, можна помітити зони сільськогосподарських культур і рослинності, показані, як і на мапі 1715 р. та плані Хотина 1720 p., переважно прямокутниками, заштрихованими лініями різного нахилу та забарвлення, з домінуючим зеленуватим тоном.

Дороги позначено двома суцільними еквідістантними між собою лініями або — подекуди — двома пунктирними. Одна з них, у Старому місті, веде по правому березі Смотрича, навколо міста, поза міськими валами та стінами, від Лядських"4 аж до Руських воріт і розгалужується недалеко від останніх у бік Замкового мосту, до кількох оборонних об`єктів у південній та південносхідній частині міста, а також до центру міста (обриваючись на підступах до нього). Через Руську браму, вздовж правого берега ріки, ця дорога виходить поза місто, розгалужуючись далі на декілька шляхів у південнозахідному напрямку. На час повені чи штучного120 затоплення каньйону нижні дороги не функціонували. Інша дорога, головна, проминувши Замковий міст, незабаром поділяється на дві, одна з яких тягнеться до Старої фортеці, а друга — вздовж замків121, на Підзамче і далі122.

Розглянемо експлікацію123 планкарти докладніше:

A. Місто Кам`янець (ville de Kaminiec).

B. Велика батарея міста (grande baterie de la ville)124.

C. Лядська брама або вхід вод (porte de Pologne ou entree des eaux)125.

D. Руська брама або вихід вод (porte de russie ou sortie des eaux)126.

E. Батарея (Св.) Діви (baterie de la vierge)127.

F. Вежа батареї (tour de batteri)128.

G. Арсенал (l`arsenal)129.

H. Людвисарня (fonderie)130.

I. Міст (pont)131.

K. Старий замок (vieux chateau)132. L. Колодязна башта (tour du puits)133. M. Рогате укріплення (ouvrage a [a] corne)134. N. Високі стіни, де відсутні скелі (murailles, au defaut du rocher). О. Яри, заповнені водою тільки у час випадання дощу (ravins, n`ayant de l`eau que quand il pleut)135. Знаки (marques):

ллллл Скелі непрохідні136 (rochers /inpraticables [impraticables]). //////// Виступ грунту над скелею (elevation du terrain audessus du rocher).

Кам`яна кладка (macon[n]erie).

° Башти1`7 (tours). •й Млини (moulins)138.

Крім згаданих об`єктів, доцільно назвати і деякі інші, відображені на плані Боннлеве, але не введені ним до експлікації. Це, зокрема, ряд фортифікацій на території двох замків і Старого міста, в т. ч. у системах Лядських і Руських воріт, східних (там, де Вітте помістив батареї Св. Григорія та Св. Станіслава), західних (між людвисарнею та Замковим мостом та ін.) і південних139 укріплень на півострові, а також Вірменський бастіон14" і бастіони Нової фортеці.

 

IV. Рукописна Карта кордонів між Московщиною й Османською державою [бл. 1750 p.] з Національної бібліотеки у Мадриді стосується теми цієї статті тому, що вона містить (у картуші) план Кам`янця. Мапа охоплює майже всю територію України з Кримом (розтягнутим з півдня на північ) і частково сусідні країни (простір відповідає сучасній карті В. Кубійовича й А. Жуковського, але на півночі він дещо обрізаний). Зображення нанесено гуашшю: порівняно густа гідрографічна мережа — охрою, рельєф та ліси — зеленою з відтінками, а кордони (між Річчю Посполитою, Росією та Туреччиною) — червоною та зеленою фарбами. Нечисленні топоніми142 держав, країв і поселень (останні символізовані прямокутничками) писано, як і дві назви (карти та плану в рамці), червоним чорнилом.

 

(Рис. 4)

  Карта кордонів між Московщиною й Османською державою

 

Лінія кордону тягнеться вздовж лівого берега Дністра, потім круто повертає на північний схід у напрямку до місця злиття pp. Снивода і Бог (Південний Буг), звідки ще крутіше — до Дніпра, і далі по його правому березі, з петлею на захід вище Києва. Інша границя йде від гирла Дніпра по його лівому березі і десь напроти Кодака повертає паралельно до р. Самара (її притока — р. Вовча — не показана) спочатку на північний схід, а потім на південний схід у напрямку гирла Дону, не доходячи до нього. На правому березі Дніпра бачимо Нову Січ.

План Кам`янця декоровано бароковою рамкою. Це популярний вид з пташиного польоту на район фортець і Старого міста. Детальний рисунок останнього нагадує мідерити Томашевича та Фера, чого не можна сказати про замки, які дещо губляться у відображеному ландшафті місцевості на заході, зокрема домінуючого річища Смотрича. Складається враження, що анонімний автор не надавав особливої уваги показу фортифікацій. На Карвасарах, як і в інших місцях поза укріпленнями, накреслено прямокутні ділянки сільськогосподарських угідь, однак церкву, на відміну від праць Томашевича і Фера, в цьому районі не зафіксовано.

Розташування плану Кам`янця на полі карти свідчить про важливість містафортеці у турецькій політиці XVII —XVIII ст. Зрозуміло, що Західна Європа теж зі свого боку виявляла не менше зацікавленості144 до одного з найважливіших форпостів християнства на шляху мусульманської експансії, стежачи уважно, зокрема, за діяннями Порти на

Поділлі. Воєнне відомство Франції, наприклад, особливо цікавилося картами кордонів, які проходили по нашій території (та відповідними описами). Морські служби також не залишались осторонь і придбані ними або укладені чи скопійовані їхніми картографами мапи та плани зберігаються нині у фондах Національного архіву, Національної бібліотеки та Архіву морської служби Франції. В останньому один з таких (рукописних) документів становить кольоровий топографічний «План кордону між Польщею, Московщиною і Татарським [ханством] 1752»|46, який проходив і по території Уманщини (Humanszczyna) в напрямку Дністра. Інший — це гідрографічна карта XVIII ст. (оттоманською мовою) південнозахідної та південної частин України з Кримом, з нанесеними кордонами147. Разом з аналізованою тут картою вони можуть прислужитися до теми Великого кордону148.

V.I. «План фортеці Хотин»149 [1739 p.] з Архіву наземних армій Франції (AHA) відображає Нову земляну фортецю, Старий кам`яний замокфортецю та їхні околиці, включаючи лівий берег Дністра. Це — великоформатний рукописний планкарта (далі — план AHA [1739 p.]) в семи кольорах, на якому, окрім іншого, досить детально представлено внутрішній простір Нової фортеці, розкреслений на численні «сектори». Орієнтація та ж, що й у Боннлеве (1720 p.), а саме: північ — справа вгорі.

Експлікація (німецькою мовою) складається лише з 12 позиційлітер, які дають загальне уявлення, головно, про наявні фортифікації:

A. Головна фортеця (Die Haupt Vestung). Або Нова фортеця.

B. Замок150. Старий замок, або Стара фортеця.

C. Будинок коменданта151.

D. Пороховий погріб і котел (Pulver Keller u Kessel)152.

E. Магазини. 2 шт. біля Південного бастіону.

F. Вилазки і міни (Die Ausfaelle u Minen)153.

G. Казарми. 7 шт. між будинком коменданта (С) і фортечною стіною.

H. Освячена церква (Die geweijchte [geweihchte] Kirche)154.

I. Будинок паші (Des Bacha Hauss)155.

K. Фонтан156 і криниця (Die Fontaine u. Brun[n]en).

L. Два човникові мости (Zwei Schiff Briicken).

M. Редут, зведений на польській стороні для прикриття обидвох мостів157 (Die zur Bedeckung beyder Briicken auf Polnischer Seiten verfertigte Redoute).

AHA зберігає ще й інші плани Хотина, в т. ч. рукописні158. Серед них — рукописний «Мемуар про Хотин, переданий до Директорії...» у грудні 1798 р. інженером мостів і доріг, майбутнім генералом, бароном ЮзефомФеліксом Лазовським (Лозовським; 1759— 1812), що супроводжується анонімним «Планом фортеці Хотин».

 

(Рис.5)

План Хотина.

 

V.2. Рукописний «План Хотина, недавно уфортифікованого турками на кордоні Польщі. Знято сером де Бонн Леве, головним інженером і офіцером артилерії Польського королівства, року 1720» («РІап de Choczin — /nouvellement fortifie par /Les Turcs sur La frontiere /de Pologne. Leve par /Le Sr. de Bonne Levay, /Ingenieur en Chef /et major de L`artillerie /du Royaume de Pologne /en L`annee 1720») 16°. Назва та експлікація подані разом у майже прямокутній вертикальній рамці, зліва, поділеній, у зв`язку з цим, на дві частини. Справа — географічний орієнтир: стрілка, спрямована на схід, отже, північ — справа вгорі.

Рукопис кольоровий, виконаний на папері тією ж рукою, що й мала 1715 р. і план Кам`янця 1720 р. Техніка виконання: розведене чорнило, чорне і рожеве; об`єкти частково акварельовані.

Планкарта (далі — «план»), без сумніву, був укладений з воєнною метою. З його назви випливає, що з`явився він після зйомок автором Кам`янця, того самого 1720 p., бо Боннлеве (чи Бонн Леве) називає себе вже воєнним «головним інженером», тимчасом як на попередніх двох документах він фігурує як звичайний.

У той період, нагадаємо, з 1711 по 1739 pp. у Хотині орудували турки, котрі силами місцевого населення і за проектами французьких інженерів161 звели Нову фортецю. Саме цій новозведеній земляній фортеці і відведено центральне місце у кресленику. її форма далеко не прямокутна, як і на плані AHA [1739 p.]. Останній, однак, відтворює обриси валів і бастіонів більш реально, ніж надто геометризований рисунок Боннлеве, виконаний у традиційній манері.

На плані Боннлеве зображено (але не названо) всі 7 бастіонів Нової фортеці, в т. ч. «кутовий» — на північний схід від Південносхідного бастіону, там, де на сучасних реконструкціях фігурують ворота`62. Автор чітко зазначає у валах три проходи для воріт, але не називає їх. Це Ясські, Бендерські та Північні (?)163 ворота. Вздовж валів, з внутрішньої сторони, тягнуться стіни (?) з шістьома проходами напроти бастіонів (крім Південнозахідного і Південносхідного) і в`їзними воротами цитаделі.

Водночас Боннлеве представляє Стару (кам`яну) фортецю, рельєф місцевості та саме місто, поділене на регулярні сектори, де забудова умовно показана рожевими смужками, всередині яких зеленуватим кольором імітовано городи правильної форми, з фруктовими деревами. Головна магістраль, яка простягається з півдня на північ, перетинається під кутом чотирма другорядними вулицями східнозахідного напрямку. Присадибні сади згруповано і на південь від фортець, у загороді, на правому березі Дністра.

Зони сільськогосподарських культур і рослинності відображені, як й на мапі 1715 р. та на плані Кам`янця 1720 p., у вигляді великих прямокутників, штрихованих лініями різного нахилу та забарвлення з превалюючим зеленим кольором. Ці зони розташовані на обох берегах Дністра (Niestre sive Tira fleuve): на лівому164 — на висотах (h), а на правому — на північ і південь від фортець. Лісова смуга починається на захід від міста.

Легенда165, хоч і досить скупа, дає загальне уявлення про нанесені об`єкти:

A. Старий замок (ancien chateau). Або Стара фортеця (також Кам`яна фортеця, Кам`яний замок чи цитадель), з фортифікаціями (червоним кольором), але без комендантського палацу та Східної вежі166. Цей замокфортеця, зведений у середині XIII ст. місцевим населенням під керівництвом генуезьких майстрів на кошти Данила Галицького, було розширено в XIV —XV ст., але вже в XVII ст. він поступово втрачає своє стратегічне значення, ставши легкою мішенню для нової далекобійної артилерії з позицією на задністровських горбахвисотах (див. далі літеру «h»), які домінували над ним167.

B. Нова фортифікація (nouvelle fortification). Тобто Нова фортеця, яку називають ще Земляною або Головною (поч. XVIII ст.). Як стверджує сама назва, Боннлеве відображає тут (як і в Старому замку) воєнноінженерні укріплення (за винятком об`єктів «і» та «k»). Виступаючі бастіони з`єднані земляними валами, що підсилені кам`яною стіною (на плані — червона лінія).

C. Місто «дерев`яне», недавно збудоване, де [мешкають] купці (ville de bois nouvellement /bastie ou sont Les /marchants). Про славні ярмарки, котрі віддавна влаштовувались у ньому, оповідає вже «Хотинське Євангеліє» XIV ст. Воно не було, однак, застраховане від пожеж.

D. Частоколи у пів фута168 діаметром і десять футів висотою, які обіймають місто (palissades d`un pied de diametre et dix — /pieds d`hauteur, qui /enferment la ville). На карті ці дерев`яні стіни тягнуться від Північносхідного до Південносхідного бастіону (обидва над Дністром), охоплюючи, таким чином, ззовні не тільки місто, але й фортеці та сектор згаданих прибережних садів. Через три проходи у цій стіні ведуть дороги, з яких дві названо (див. «f» та «g»).

E. Яри (Ravins). Див. «і».

f. Дорога на Жванець (chemin de svaniets).

g. Дорога на Кам`янець, віддалений на два льє (chemin de caminiak /distant du deux lieiis). У тому місці, де ця дорога перетинає Дністер, на плані AHA [1739 p.] знаходимо два наведені «човникові мости».

h. Висоти, які домінують над фортецею, розміщеною на схилі. Південні, східні та західні земляні вали, як їх видно з долин (hauteurs qui com[m]andent /dans [sic] la forteresse estant [etant] /sitiiee sur un penchant. /Les remparts du midi, /d`orient et d`occident estant /vus de[s] ravins).

i. Джерела (fontaines). У чотирьох з них, розташованих між Новою фортецею та містом, беруть початок струмочки, які згодом творять один струмок з глибокою долиною169 (легке коротке штрихування з двох боків змієподібної лінії), котрий, поминувши вал (на середині між Південнозахідним і Західним бастіонами), пересікає територію Нової фортеці і через Кам`янецькі водні ворота вливається до Дністра. П`яте джерело (криниця?) — майже в центрі південної половини території Нової фортеці. На плані AHA [1739 p.] цей струмок, на якому вже бачимо споруджені містки (два назовні Нової фортеці, а один — всередині), нанесено синім кольором і його русло має таку саму форму, що/й у Боннлеве.

к. Будинок паші... (maison du Bacha /[Одне слово нерозбірливе]) Ця будівля у формі перевернутої літери «П» виділяється своїм значним розміром та яскравим кольором символа. Окрім того, не кажучи вже, що це єдина цивільна споруда, відображена на території фортець170.

Розглянуті чотири рукописні документи з іспанської книгозбірні не вичерпують тематику її картографічної україніки.

V.3. Національна бібліотека в Мадриді (НБМ), як кожна поважна книгозбірня, акумулює велику кількість матеріалів до історії слов`ян. Картографічний фонд171 НБМ зберігає давні колекції документів, придбані, зокрема, королем Філіпом V у Франції, морським капітаном Мендозою (Jose Mendoza Rios) в Англії та політиком Лопесом (Garat Lopez). Україніка репрезентована на численних друкованих (переважно в атласах) та декількох рукописних мапах, серед яких, крім аналізованих, варто назвати ще такі три документи: «План атаки, яку здійснили турки в Кінбурні 12 жовтня 1787 [частиною своєї ескадри]»; «План фортеці Очаків [яку Потьомкін відібрав у турків у 1788 р.]» та «Карта Буковинського округу»172.

V.4. Інші бібліотеки, у котрих є документи до картографічної україніки, часто також мають карти чи плани Хотина173. У фондах Британської бібліотеки в Лондоні, скажімо, числиться чотири рукописних плани цього містафортеці, з яких три анонімні174 (з 1769 p.), а четвертий — недатований «План Хотина» належить Данилові Дебоскету175 (XVIIT ст.).

Національна бібліотека Мальти, в одному із збірних атласів давніх планів і карт, посідає «Справжній план битви польської армії з турками під Хотином... [виданий] 11 листопада 1673 р. в Римі ... Франческо Колліньоном» («VERO DISEGNO DELLA BATAGLIA DATA DALL`ARMI POLACCHE AL TURCO SOTTO /СНОСІМ ... 11 di Nouembre 1673. in Roma da fran.co Collignon, Рагіопе»)176 [XVII ст.].

Цікава збірка 9 топографічних карт і планів під умовною назвою «Війна між Росією та Туреччиною 1769 р.» («Guerre entre la Russie et laTurquie 1769») зберігається у бібліотеці Арсеналу в Парижі. Серед них:

№ VI. «План фортеці Хотин у Молдавії, з околицями до 300 туазів навколо, знятий після взяття цього плацдарму у 1769 р.» («Ріап /de la forteresse de Choczim en Moldavie, /avec les environs de 300 toises a la ronde, leve apres la prise de cette place en 1769»)177.

№ VIII. «План фортеці Хотин у Молдавії, зі спаленими передмістями та околицями до 300 верст навколо, ... знятий після взяття цього плацдарму у 1769 р.» («Ріап de la Forteresse de Choczim en Moldavie, /avec les Fauxbourg brules et les environs de 3 Werstes /a la ronde repre

 

sentant le Retranchement ennemi, les tranchees /et les batteries des deux cotes du Dnester, leve apres la prise de /cette Forteresse en 1769»)l7S.

Пошук рукописних мап і планів наших славних містфортець Кам`янцяПодільського та Хотина у книгосховищах і архівах Європи, як взагалі картографічної україніки, наразі перебуває на початковому етапі. Тож було б передчасно робити тут певні узагальнення та висновки.


------

Прокоментуй Цей Пост:

Схожі Новини