Кожний кам’янчанин, що був у Старому місті бачив навпроти кафе «Мрія козака» - пам’ятник радянським воїнам, але не всі знають, що там лежить лише 4 воїна, а під ними братська могила українців – політв’язнів.
Про це стало відомо завдяки нашому співвітчизнику Едуарду Сікорі, який збирав свідчення кам’янчан в воєнні та післявоєнні часи. Ось уривки з свідчень:
«В Кам`янець-Подільську тюрму на другий день почали привозити в закритих машинах перших арештованих українців з Ори-нинського, Староушицького, Довжоцького, Смотрицькиго районів і сотні селян з близьких сіл. Таким чином, за кілька днів у тюрмі Старого міста було зібрано багато тисяч в`язнів... По Шевченківській вулиці в будинку НКВД сидять озброєні до зубів кати. Вони чекають втішних звісток з фронту, але їх немає. Є тільки те, що більшовицькі війська несуть великі втрати і відступають. Кати шаліють ще дужче. Страх перед лицем смерті штовхає варварів на небачені насильства та звірства над людьми. Вони вивозять арештованих на хутір Загальського на схід від Кам `янця і розстрілюють там масово.
Коли до міста вступили союзні війська, родичі заарештованих почали обшукувати тюрму. Довгий час не було наслідків. Нарешті випадково знайшли великий понурий підвал над скалою, що виходить вікнами на Польські фільварки і вмурований вглиб на 6 метрів. В ньому лежало 20 обвуглених трупів. Руки їм скручено дротом, а вони самі облиті гасом, обвиті ватою і спалені так, що пізнати нікого не вдалося. Кілька днів вони лежали на подвір "ї для огляду населення. Потім мадярське командування і міська управа зайнялися похороном небіжчиків.
Дошка з прізвищами на пам`ятнику.
В сквері біля тюрми викопали братську могилу і жертви, поміщені в гробах, перенесли сюди. Військовий мадярський священик при великому здвигові народу відслужив панахиду, солдати віддали військові почесті, і труни повільно опустилися в могилу». Тобто уже після повернення Кам’янця Червоноармійці поверх могили політв’язнів похоронили ще і вбитих солдат-червоноармійців.
