Цього року місто вперше побачило та відчуло ще одну красу - красу байкерського руху.
Більше сотні байкерів роз`їжджали на залізних конях, демонструючи культуру байкерства. - Ми з Вашою міською владою є співорганізаторами цього зльоту байкерів, - розповідає президент Львівського клубу байкерів Олександр ВИРОНОВ. - До Кам`янця-Подільського приїхали учасники з Німеччини, Білорусі та Росії. Україна ж була представлена такими містами, як Чернівці, Львів, Київ, Тернопіль, Борщів і Хмельницький.
Стосовно ж байкерства і самих байкерів, то, без перебільшення, це стиль життя. Хоча серед нас є й такі, котрі просто полюбляють швидкість з вітерцем. Що ж до мене, то за кермом я з 14 років. Спочатку купив мопед. Коли з нього виріс, придбав мотоцикл, згодом пересів на потужніший - «Урал», який довелося вдосконалити та модифікувати (радянський мотопром -кам`яний вік). Сьогодні ж ганяю на «Хонді», а на життя заробляю, працюючи в будівельній галузі. Також зі мною до Кам`янця приїхав і колега з доньками. Це, так би мовити, байкерська родина - УДАВ (батько Ігор) та доньки АНАКОНДА (Іра, 16 років) і КРІС (Христина, 15 років). Удома в них залишилася мама, яка підтримує таке захоплення, проте сама ще не наважилася осідлати мотоцикл. Маю ще двох дітей: старша донька - фотомодель, син - кухар, який з технікою «на Ви». - У нас усі рівні, - каже Ігор (він же УДАВ).
Підлих до себе не підпускаємо, а про гомосек-суалів і говорити годі. Байкерством займаюся недавно. У мене старенький «Дніпро», якого перебрав власними руками, у доньок - «Ява-250». Вони теж самі модернізували залізних коней.
У кожної людини є мрія, яку вона формує протягом життя. У нас мрія закладена генами, -розповідають дівчата.
Щоправда, коли мама побачила нас на байках, залишилася дуже незадоволеною таким екстремальним хобі. Однак згодом змирилася. Зрозуміла, що тут щирі, надійні, доброзичливі люди. Що ж до батька, думаємо, він не пошкодував, що в нього народилися дівчата. Адже допомагаємо батькові в гаражі - пораємося біля техніки... І справді, дивно, як ці милі створіння своїми рученятками перебирають мотор, крутять гайки. - Уявляєте, коли підходять хлопці та із захопленням заздрять нам і просять навчити керувати мотоциклом, - говорить КРІС. - Також ми поважні й серед самих байкерів, бо є єдиними дівчатами, які розуміються на техніці. Колінвали, розподілвали, зламані манікюри, посічене від вітру волосся, шкіряний «прикид» замість вишуканої сукні... - і це дві красуні, відмінниці, поліглотки (вільно володіють грецькою, англійською, німецькою, польською та болгарською мовами). - Байкерші повинні спочатку показати себе із середини, - каже АНАКОНДА, - вміти за себе постояти.
Ми комфортно почуваємося в чоловічому товаристві, - додає КРІС. - У буденно- му житті одягаємо маску та стаємо такі, як усі. З байкерами ми почуваємося у своїй тарілці. Приємно було познайомитися й з киянином ВІКТОРОМ, який лише вчора сів на крутий байк. Він з другом МАЛЬМУРОЮ (прізвисько) полюбляють баскетбол, але, дізнавшись про зібрання байкерів у Кам`янці, придбали мотоцикли і примчали сюди. Тут встигли і поганяти містом, і зіграти матч із кам`янецькими баскетболістами. Здебільшого вважають, що байкери - це непотріб суспільства, порушники спокою, нарко мани, гоміки, бешкетники.
Але поспілкувавшись з ними, переконалася в протилежному - милі, мужні, доброзичливі люди. Навіть було якось дивно, але з їхніх обвітрених, здавалося би, суворих очей випромінювалися особлива любов до життя та доброзичливість.
ПРОГРАМА БАЙК-ШОУ
20 квітня
17.00 - шикування мотоколони (Вірменська площа).
19.00 - святковий парад до Будинку культури. Переїзд разом з переможницею конкурсу «Міні-Міс України» на вул.Соборна. Товариське спілкування.
21.00 - рок-н-рол до ранку (На Валах у таборі байкєрів).
21 квітня
10.00 - парад (пр.Грушевського - мотобольний стадіон). Святковий проїзд колони містом.
14.00-21.00 - конкурси, шоу-програ-ма. Рок-н-рол до ранку (На Валаху таборі байкеріо).
22 квітня
12.00-18.00 - разважальна програма. Участь байкєрів у закритті фестивалю.
Подолянин 27.04.2007
