Кам`янчанин - Володимир відав медалі свого діда новим українським героям, які захищають Україну.
Знаючи характер та світогляд свого покійного діда, думаю, що якби він був живий, то би сам віддав свої бойові нагороди новим українським героям, які захищають Україну", - розповідає історію свого діда - Володимир.
"Присяжнюк Іван Максимович, 1913 року народження, с.Збруч (колишня Ляшковиця) Кам`янець- одільського р-ну Хмельницької області. Мобілізований в кадрову армію в 1936 році, служив на Далекому Сході, Владивосток, оз.Ханка. В 1938 прийшов додому. Став першим шофером в колгоспі.
В 1939 році знову мобілізований, в 1940-41 - демобілізація. Потому знову мобілізація аж до 1945 року. Був шофером в артилерійському полку, за своєю полуторкою, а пізніше за ЗІС-5 тягав 76мм гармату. Воював хоробро і чесно, за що і отримав дві медалі "За Відвагу" і орден Вітчизняної війни. Хочу розповісти один епізод. Коли німці хотіли прорвати оборону, терміново була потрібна артилерійська підтримка, щоб зупинити танки, але цьому заважала річка, через яку був перекинутий міст для вузькоколійки, повна ширина якого була трішки вужча за ширину коліс вантажівки, тому ніхто з шоферів не ризикував їхати через нього. Дід наважився. Коли переїзджав, половина шин з кожної сторони звисала з мосту.
Обережно переїхав і єдиний з дивізіону доставив гармату разом з снарядами на передову, ще й розвернувся і задом подав гармату прямо на бойову позицію. Атаку відбили. За цей випадок дід отримав одну з медалей "За Відвагу"...
