Екскурсії Камянець Подільський
 
» » » Дмитро Мазій. Про Революцію Гідності

Дмитро Мазій. Про Революцію Гідності

           1 302     0   |  

Ось пройшов рік з початку Євромайдану та Революції Гідності і чи змінилось щось в свідомості населення України? Якщо ні, то що пішло не так і куди далі рухатись?

- Безперечно, змінилося щось. Зміни відчуваються вже зараз, хоча вони не такі, наприклад як планувалося, не то що планувалося, а як вважалося на початку. Коли люди вийшли на Майдан, коли люди приймали участь в тих подіях, які відбулися. Не думали вони, що, через там, наприклад, що через 5-6 місяців, багато ще питань лишаться відкритими і не буде відповідних зрушень. Але це нормальний такий процес, цілком природно, коли не все вдається не зразу, але під час певних дій і займає досить таки багато часу. Тому що, якщо врахувати особливо глобальність змін, тобто система, про яку йде мова, це ціла країна, де проживає більше 40-ка мільйонів чоловік і за якихось там, наприклад, декілька місяців, тижнів, системно її докорінно поміняти, навіть внаслідок загибелі багатьох людей, це досить таки фантастично. Щоб бути реалістом, то такі зрушення потребують набагато вищих…

 

Ось, але все одно зміни відбулись і їх видно навіть в повсякденному житті тим людям, які були далекі від подій, що відбувалися: від Майдану, від підтримки Майдану, поїздок в Київ, ось. Як деякі мої знайомі жартують, наприклад, от з’їздивши трасою на Чернівці от дорогу почали робити, пройшов Майдан через пару місяців, там яма золота. Може це смішно, може це співпадання, але все одно це має місце, ось. І на місцевому рівні, також зовсім інакше органи влади і силові структури зовсім по-інакшому стали відноситися до активних громадян, взагалі, і не так просто від них відмахнутися. Так, що заслуга тих людей, які загинули – це заслуга всіх тих, хто допомагав Майдану, приймав участь в цих подіях, в тому , що якраз ці зміни й відбулися. Але це, можна сказати, не початок ще був, можливо якихось 20%, попереду ще досить такий великий шлях, який треба буде проходити і треба бути готовим до змін. Насамперед, себе, а вже потім через власне таке світосприйняття змінюється оточуюче середовище. Люди, які з тобою спілкуються, помічають ці зміни в тобі і також починають змінюватися. Не одразу, знову ж таки, але зміни ці відбуваються.

- Я відомо, ти з побратимами одні із перших пішли добровольцями в складі 7-го Хмельницького батальйону територіальної оборони. Які твої думки щодо розвитку подій на сході України до чого готуватися нам?

 

- Так би мовити в моїй відправці на фронт. На фронті я поки ще не був, тому що ми стоїмо трошки в стороні від таких активних бойових дій. Але це все, як то кажуть, може бути тимчасово. Сьогодні – тихо, завтра може бути щось таке активне. Загалом, то як на даний якби, проміжок часу, враховуючи ситуацію, яка от зараз склалася, то взагалі для того, щоб Україні як державі, як нації, як народу достойно вийти з цієї ситуації потрібно все ж таки чітко зрозуміти, що іде війна, і треба бути готовим до цієї війни абсолютно всім. Ось не тільки тим, які, безпосередньо, там в окопах мерзнуть, щоб привозять їм харчі, там теплі речі і допомагають всілякими засобами технічними, але всім абсолютно, тобто в тилу, наприклад, в мирному житті повинна бути підготовка людей до можливої загостреної ситуації. Має бути військова підготовка, має бути медична підготовка. Мова не про те, щоб заборонити феєрверки і менше святкувати, заборонити позакривати дискотеки, бари, клуби, відмінити всі весілля і так далі. Мова про те, щоб суспільство має зрозуміти повністю з самого верху до самого низу, що йде війна і поки що немає ніяких таких вказівок на те, що вона закінчиться досить швидко.

 

Загалом, моя думка, що війна буде аскаліруватися далі, тобто буде збільшення обмінів, залучення людей до військових дій. Мабуть, буде збільшення площі територій на яких ведуться бойові дії. І саме таке серйозне випробування для України як держави все ще попереду. Тобто мова йде, насправді, досить треба чітко це усвідомити, про війну, за незалежність нашої країни після 23 років її існування. Можна сказати, що після 1991 року наша країна все-таки мирним шляхом отримала те, що вона отримала: територію, суверенітет, суверенність. І нарешті, настав момент, коли за це треба все платити. Ну от наші сусіди, вони вирішили перевірити нас на міцність. Тому що, ні для кого не секрет, що це саме війна Росії проти України. Хоч, вони прикидаються таким, наприклад, напівофіційним формуванням, там у вигляді, як вони його називають «ополчення», але чітко всі розуміють, хто більш-менш цікавився інформацією, що без постачання, без матеріального постачання, без зброї, без боєприпасів, такий затяжний конфлікт неможливий.

 

Участь Росії очевидна і крім підтримки, таких безпосередньо, напівофіційних формувань, Росія, безпосередньо, вже заходила на територію України регулярними військами. Але поки що відбулась така пауза, встановилася, і як вона буде далі в подальшому розвиватися, і зараз так це досить чітко незрозуміло, але я думаю все-таки найголовніше випробовування попереду ще. Тому треба готуватись просто до цього і не закривати те, наприклад, що якась антитерористична операція, нічого не відбувається, війни немає, в нас мирне життя, закривати очі і далі жити в такому ніби «доміку», де ти сховався і ніхто тебе не буде трогати. Все одно, кожен з нас, безпосередньо або опосередковано буде дотичним до конфлікту. Багато хто вже зараз дотичний, через те, що особисто там, або родичі, близькі приймають участь у подіях на Сході, або наприклад, підтримують грошами, теплими речами, ліками, їжею, взагалі різними способами, інформаційно. Але, те що зараз, є, я маю на увазі кількість тих людей, які задіяні, в порівняні з тим, що в майбутньому торкнеться багатьох українців – це небо і земля.

 

Я прогнозую, що в найближчому, набагато більше людей будуть змушені дізнатися про те, що таке війна. Знову ж таки кажу, як прямо, так і через родичів, близьких і т.д. Нас чекають часи, коли фактично в кожну родину прийде розуміння цього моменту. Можна сказати історично так, з пафосом, тому що я казав вже, насправді мова йде про війну за Незалежність. Тобто етап, який більшість країн світу пережили під час своєї історії. Просто в нас воно так склалося, що ми відстаєм, але це відставання «кожному своє», як то кажуть. Якщо, наприклад в Сполучених Штатах Америки цей етап пройшли десь в порядку 200 років тому, то для нашої країни це зараз відбувається.

 

Ось, фактично, основні події ще попереду і треба до них готуватися.

 Що насправді відбувається після революції Гідності?





------
оцінило: 0 люд.

File engine/modules/linkenso.php not found.
File engine/modules/linkenso.php not found.

Коментарі (0)

Залишити свій коментар:


Реклама на сайті Камянець-Подільський