Польоти на повітряних кулях – це не тільки романтичні прогулянки небом, а й динамічний спорт. І якщо здебільшого образ пілота-аеронавта пов’язаний з добрим чарівником, який здійснює мрії, даруючи небо, то спортсмен-повітроплавець покликаний змагатися з собі подібними за право називатися чемпіоном серед чарівників.
З 6 по 9 жовтня найкращі повітроплавці України мали нагоду поборотися за титул переможця Фіналу Кубка з повітроплавання “Золота Омега 2015”, що відбувся у мальовничому Кам’янець-Подільську. Претендентами на перемогу стали одинадцять команд з різних областей нашої країни, а це значить, що небо над містом було особливо святковим – у ньому пропливали цілі зграї різнобарвних аеростатів.
Регулюючи висоту, кожен пілот намагався налагодити діалог з повітряними потоками, адже саме вітер визначає точність проходження спортивного завдання та загальну кількість очок. І якщо в польоті вітер переважно допомагав дістатися поставлених цілей, то на старті та під час посадки з ним необхідно було відчайдушно боротися. Наповнюючи аеростати гарячим повітрям, спортсмени були вимушені підігрівати оболонку до критичних температур – тканина починала диміти й ледь не загоралась. Деякі посадки теж супроводжувались грандіозими викидами адреналіну – гальмівний шлях аеростатів учасників змагань коливався в районі ста метрів. Сильний вітер був категоричним противником м’яких приземлень: корзини залишали за собою довжелезні канави, загрібали всередину масу грунту й рослинності. Але саме завдяки складним погоднім умовам цьогорічний Чемпіонат став одною великою пригодою, наповненою екстримом та динамікою. Так, катати непідготовлених пасажирів з вищою за 5 м/c швидкістю вітру небезпечно, проте у спорті іноді доводиться серйозно ризикувати.
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/1444688559_kyli3.jpg|-->
<!--MEnd-->
Ризикували пілоти у кількох видах завдань з досить екстравагантними назвами. Наприклад, «Вальс сумнівів»: спортивний директор визначає кілька реальних (розташованих на землі і здалеку помітних) та віртуальних (уявних, «підвішених» на певній висоті) цілей. І чим краще наближається спортсмен у своєму сумнівному танці до цих мішеней, тим більше отримує очок. Успіх тут залежить від уміння вдало балансувати між двома орієнтирами.
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/1444688553_kyli4.jpg|-->
<!--MEnd-->
Ще одне, не менш цікаве завдання, називається «Заєць і пси»: одного з учасників призначають зайцем, він стартує першим і тікає. Учасники-пси мають притримуватись заячого курсу, намагаючись на різних висотах ловити супроводжуючі повітряні потоки. У заданому місці куля-заєць приземляється й розкладає мішень, до якої треба втрапити викинутим за борт маркером. Найкмітливіший «пес» може влучити прямо до «заячого» кошика, поки ціль розкладається. Це своєрідний апогей професіоналізму, що високо цінується і щедро винагороджується очками.
Умовами завдань були передбачені як індивідуальні, так і загальні старти. Останні виглядали особливо захоплюючими: більше десятка величезних різнобарвних надувних створінь майже одночасно здіймалися в небо. Вітер підхоплював всю цю чарівну зграю і проносив над полями, замковими мурами, мостами й каньйонами. На кілька днів жителі та гості Кам’янець-Подільська опинилися всередині справжньої казки: повітряні кулі можна було спостерігати практично з будь-якої точки міста.
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/1444688506_kyli1.jpg|-->
<!--MEnd-->
Завершилась спортивна частина вечірнім світінням аеростатів та нагородженням переможців. (Результати тут) Славу призерів між собою розділили Роман Савчук, Владислав Клименко та Валентин Щенявський (відповідно 1, 2 та 3 місця). Саме ці пілоти гордо носитимуть звання найкращих спортсменів-повітроплавців аж до наступного року, поки вміння, досвід та судді не визначать нових чемпіонів.
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/1444688520_kyli2.jpg|-->
<!--MEnd-->
Організаторам хотілось би побажати подальшої наполегливості та нових свіжих ідей. Адже тільки креативність та бажання рухатися вперед може бути основою інтеграції українського повітроплавання у світове. І тоді над нашими містами майорітимуть не десятки, а сотні й тисячі повітряних куль. Чи не про це ми мріємо? Правильно, про це!
___
Авторство - Ірина Батащук.
Фото нічного світіння аеростату - Оксана Григоренко, аеростати над замком - Петро Ігнатьєв
