Поки турки 27років були у Кам`янці, домініканський костьол був мечеттю. Перед тим, як розпочати мусульманські служби, за наказом Галіль-паші (намісника турецького султана на Поділлі) всі святині християнські (ікони,хрести та ін.) мали бути знищені. Все з храму винесли і спалили, а тільки одну ікону — ікону Матері Божої з Ісусом Христом на руках — не взяв вогонь, як турки не старались.
І тоді Галіль-пашою оволоділа така лють, що вхопив він свій ятаган (криву шаблю) і несамовито почав рубати цю ікону. Знищити повністю не зміг, але таки перерубав ікону навпіл, від`єднавши намальовану Діву Марію від сина її.
Та недовго раділи басурмани. Нечестивця тяжко покарав Господь: через 7 днів після наруги над святим образом у Галіль-паші загинула його дочка. Сталося це так: на місці, де була порубана ікона, провалилась земля - і дівчина, що йшла у колишній костьол, який став мечеттю, впала у цю велику яму. Хоч кинулись слуги їй на допомогу і витягли із ями дочку Галіль-паші, але спасти від смерті не змогли, тому що, коли падала, дівчинка вдарилась у стіну храму. Поховали її у дворі храму.
На честь коханої дочки, на пам`ять про неї наказав найкращим майстрам Голіль-паша зробити над Тімогилою пам`ятник «Фонтан сліз». Кожної хвилини капала одна сльоза — ці сльози фонтану ніби оплакували смерть дочки за злочин батька.
А порубану ікону, смертельно ризикуючи життям, один із християн спас, заховав. Згодом, після відступу турків із Кам`янця,ця ікона, майстерно відновлена, була повернута на своє місце на один із вівтарів цього християнського знову храму.
Чудотворна вірменська ікона Божої Матері
З різних джерелах подаються різні відомості про цю християнську святиню, розповідь про неї звучить, як легенда. Легенда, яка стосується історії вірменської старовинної ікони Божої Матері, відома у Кам`янці всім. В ній відображається трагічна доля вірмен міста під час турецької навали.
Була ця ікона Божої Матері дуже давня, і дехто відносить Ті до 10 століття. А в Кам`янець привезена була в 1380 році з Севастополя вірменами. Ікона знаходилась в Миколаївському храмі до турецької навали 1672 року.
Легенда свідчить, що під час турецького набігу ікона потрапила до рук невірних і була перевезена у Македонію, де в одному турецькому сімействі служила дошкою, на якій місили тісто. Кам`янецькі вірмени-купці, які заїхали в Македонію по своїх торговельних справах, викупили ікону і повернули її кам`нецьким черницям-деводкам у Львів. Після того, як турки покинули місто у 1699р., почалася підготовка до повернення чудотворної ікони у Кам`янець. У новому Миколаївському храмі ікона з 1767 року, до того знаходилась після повернення у Благовіщенському храмі. Коли Миколаївський храм був зруйнований атеїстами, то доля ікони лишилась невідомою.
1985 року під час реставрації дзвіниці Миколаївського храму, під кам`яними плитами підлоги, був знайдений скарб. Було знайдено біля 900 предметів: виробів з золота, срібла та коштовного каміння. Там же були знайдені вотиви — свідчення зцілення по молитві до Божої Матері.
Про чудотворність вірменської ікони Божої Матері свідчать, окрім згадок очевидців тих часів, ці вотиви, знайдені у скарбі. Вотиви — це предмети, які зображають частини людського тіла (ноги, руки, серця) виготовлені з дорогоцінних металів, які зараз знаходяться у експозиціях та фондах Кам`янець-Подільського історичного музея-заповідника.
Приходячи в храм і просячи про зцілення, люди залишали біля ікони вотиви, вірячи, що Божа Матір зцілить саме їх хвороби. Вотиви виготовляли з різних металів: заможні люди із золота, менш заможні із срібла та міді. Так люди століттями біля чудотворної вірменської ікони Божої Матері по її молитвам зцілювали тіло і душу.
А багато людей і зараз моляться і сподіваються на чудо зцілення!
Кажуть, що вірменська ікона Божої Матері зараз таємно зберігається у одного з колекціонерів у Києві. Коли в Кам`янці відбудують 5 храмів, зруйнованих в 30-х роках 20 століття, то Матір Божа явиться колекціонеру і скаже йому: «Поверни мій чудотворний образ у місто Кам`янець!»
Отаке сучасне продовження легенди-бувальщини про цю святиню міста над Смотрием.
