Захоплення турками Кам'янця-Подільського

Насамперед зазначимо, що існують різноманітні думки щодо історії Кам`янця-Подільського. За припущенням істориків, це місто є одним з найдавніших, яке згадується ще географом II ст. н. е. Птоломеєм. Воно мало назву «Петрідава», яка походить від латинського «Petra», що означає скеля.

Уперше Кам`янець з`являється на історичній арені у другій поло­вині XIV ст. — про його заснування в той час розповідають литовсько-руські літописи. Бурхливі події, пов`язані з цим містом, починаються у XV ст., коли за Кам`янець-Подільський ведеться боротьба між Литовською державою та Польщею, яка закінчується приєднанням Західного Поділля до Польщі як воєводства з головним містом - Кам`янцем. Відтоді це місто стало королівським і належало до Польщі протягом трьох з половиною століть, за винятком турецького панування у 1672-1699 pp.

Наголосимо, що в турецьких джерелах Кам`янець-Подільський4 локалізується саме на території України. Старий Кам`янець стоїть на острові, оточеному каньйоном ріки Смотрич за 20 км на північний схід від Хотина. На відміну від фортеці Хотин, Кам`янець-Подільський був здобутий турками-османами лише у другій половині XVII ст.

У згаданих джерелах сказано про те, що 4 червня 1672 р. турецький султан Мегмед IV почав похід проти Польщі. Османським військом командував великий візир (тур. Sadrazam) Кьопрюлюзаде Фазил Агмед-паша. Ця армія, перейшовши р. Прут у районі м. Ясси (в Румунії), а р. Дністер у м. Хотин, опинилася біля фортеці Кам`янець-По­дільський. Це було найважливіше зі стратегічного погляду місто Польського королівства на території України. Його облога розпочалася 18 серпня 1672 р. і тривала 9 днів. 27 серпня польський гарнізон капітулював. Уважалося, що фортеця протримається 2 місяці, тому її падіння на 9-й день спричинило паніку у Варшаві. 2 вересня, в п`ятницю, у Кам`янці-Подільському було проведено урочисте читання Корану на честь перемоги Мегмеда IV. Сім церков переробили на мечеті. Володарем Кам`янця-Подільського призначили бейлербея Дніпровського (Ozi, Ozii) регіону візира Галіля-пашу. Згодом у вересні було взято ще частину Поділля, яке також увійшло до складу Османської держави. Відомий поет XVII ст. Небі Юсіф навіть присвятив цьому походові свій літопис під назвою «Катапісе Fetihnamesi» («Здобуття Кам`янця»). Згідно з Карловецькою (тур. Karfolca) угодою від 26 жовтня 1699 p., Кам`янець та Поділля разом з Україною перейшли до Польської держави. Однак поляки, хоча й оточили фортецю, взяти її так і не змогли. Цього разу турецьке панування у Кам`янець-Подільському продовжувалося 26 років і 5 місяців.

План фортифікаційних споруд м. Кам`янця, складений турецькими картографами османською мовою (XVII-XVIII ст.)

1. Річка, що оточує місто

2. Млин

3. Хати

4. Хати, мешканці яких переважно є службовцями

6. Тутешні церкви, які стали мечетями

5. Варош - це житловий масив, який розташований за межею зам­ку (чи фортеці), де переважно мешкає християнське населення

7. Польська брама Вароша

8. Руська брама Вароша

9. Млин

10. Фортеця-замок

11. Приміщення для боєприпасів

12. Укріплення (місце для розташування гармат)

13. Рів-укріплення

14. Рів

15. Місце розташування гармат оборонця Назіма-паші

16. Рів-укріплення

18. Шлях (укріплення), званий «Сичан» (у перекладі українською означає «щур»). Коли це укріплення було здобуте, через нього всту­пили до Вароша.

19. Місце-фланг, вкотре Самсунджи- (Сари-) паші (?)

20. Вода (чи річка), що оточує [місто]

-IV-

20. Вода (тобто річка), що оточує [місто] ззовні

21. Місце розташування гармат оборонця Сагиба-паші

22. Так зване місце-фланг головного «Загирджи» (османською мовою — головний кінолог для службових та мисливських собак або посадова особа — офіцер спеціального загону яничарів)

23. Рів-укріплення

24. Рови-укріплення

25. Рови-укріплення

26. Місце-фланг «Єнічері Агаси»

27. Гармати «Візирі Азам» (з османської мови перекладається як «Прем`єр-міністр»)

28. Місце розташування гармат оборонця Назіма-паші

29. Шлях, званий «Сичан»

30. Рови-укріплення

31. Місце-фланг Самсунджи- (Сари-) паші

32. Рів

Такою була хронологія подій, пов`язаних із здобуттям Кам`янець-Подільського замку.

Цікавим фактом є те, що вплив турецької мови на українську мав місце ще до здобуття турками Кам`янця. Багато українців володіли турецькою — звідси, мабуть, і безліч тюркізмів в українській мові, які вживаються і нині: філіжанка, джезва, килим, майдан, башлик, гайда, торба, чабан, байбак, чумак тощо. У Кам`янець-Подільському історичному краєзнавчому музеї зберігаються залишки турецьких по­ховань, надгробні пам`ятки, священна книга Коран, молитовний килимок та ін. Як стверджують українські дослідники, саме у XVI-XVII ст. відбувся помітний взаємовплив двох культур.

Незважаючи на те, що турецький період в історії Кам`янця виявився нетривалим, тут збереглося чимало споруд культурного та військового значення, які були побудовані турками і сьогодні викликають велику зацікавленість, навіть становлять неабияку культурну цінність для українських і турецьких вчених. Варто зауважити, що це українське місто своїм географічним розташуванням, природно-кліматичними умовами, архітектурними пам`ятками різних культур та дивовижною красою і досі чарує світ.

Література:

1 Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: историческое описание. — Киев, 1895. - С. 6-7.

2 Там же. — С. 19.

3 Там же.

4 Kamanice — назва, яку турки дали цьому місту (Podolya Kamanicesi).

5 Kamanice // Turk Ansiklopedisi. - Ankara, 1974. - Cilt XXI. — S. 172-173.