Перша згадка про існування друкарні на теренах нашого краю датується 1588 роком та пов`язана з іменем великого поборника православ`я князя Василя Костянтина Острозького.
З його ініціативи, наприкінці XVI ст. було
засновано кілька друкарень, серед яких
одна у місті Костянтинові (нині Старокостянтинів).
Відомий вчений Іван Огієнко, провівши свого часу дослідження історії Костянтинівської друкарні, дійшов висновку — заснував її, на доручення князя Острозького, відомий друкар Іван Федоров із допомогою учня свого Гриня Івановича. Друкарня ця була власністю Федорова і по смерті його за борги перейшла до рук українських друкарів — Сенька Корунки та пасинка його Сачка Сеньковича Сідляра.
Десь у цьому замку і була перша друкарня
У лютому 1588го до Львова приїжджав відомий віденський друкар Кузьма Мамонич, і згадані друкарі — Корунка та Сідляр — продали йому своє право на Костянтинівську друкарню, про що й склали такий акт (подано в перекладі І.Огієнка): "Явившись особисто, чесні Сачко Сенькович Сідляр, з Підзамча львівського, і Сенько Корунка, звідтіль, заявили, шо вони свою атасну українську друкарню з усіма її знаряддями, яку вони мали в місті Костянтинові у високоповажного пана Костянтина князя Острозького, воєводи Київського, вони відступили й разом уступили повним і вічним правом поважному Кузьмі Мамоничу. громадянинові й радникові віденському, і актом теперішнім відступають і разом уступають, даючи йому повну вдасть на цю українську друкарню від вище згаданого світлого й високоповажного пана воєводи Київського, або від кожного іншого, що її має у своїй власті, зажадати й відібрати та перейняти, і повернути на свою користь по вподобі, і що вони вже зовсім нічого для себе у тій друкарні не задержують і не вилучають, але все право переносять на вище згаданого Кузьму Мамонича і його нащадків: 24 лютого 1588 року".
Більше відомостей про Костянтинівську друкарню немає. Не збереглося також і жодного видання цієї друкарні.
Іншу закладено в Панівцях, селі
неподалік Кам`янця-Подільського. У другій половині XVI ст. кам`янецький
староста Ян Потоцький збудував на скелі над Смотричем замок, який одразу став
відомим на усе Поділля, але не завдяки військовим подіям, а тим, що тут
влаштували свій релігійно-освітній осередок представники однієї з
протестантських течій — кальвіністи. У Панівецькому замку в 1590 році вони
заснували навчальний заклад — колегіум, який поміж собою називали академією.
Керівником закладу став Ян Зигрович, магістр філософії Краківського
університету. Згодом для потреб кальвіністів та академії Зигрович заснував в
Панівцях друкарню. Управителем її запросили друкаря з Вільна Вавжинця (Лавріна)
Малаховича, давши йому солідну платню — 4000 злотих на рік.
Скільки було видрукувано книг у Панівцях — сказати важко. На сьогодні відомо лише сім видань 1608 — 1611 років: дві книги латиною та п`ять — польською мовою, більшість із них — твори самого Яна Зигровича. Крім однієї, всі книги релігійного полемічного змісту. Серед них виділяється "Рароромре" — чи не найгостріший протипапський памфлет, із виданих в Речі Посполитій. Цей трактат (лютий 1611 року) став не лише останнім панівецьким виданням, але й останнім протестантським твором, надрукованим в Україні у XVII ст.
Приблизно так могли виглядати перші типографії на Поділлі.
Коли у квітні 1611 року помер Ян Потоцький, його родичікатолики наказали вдові Яна вигнати протестантів із Панівців. За цю справу взялися кам`янецькі єзуїти: вони розігнали колегіум, закрили друкарню та прилюдно спалили всі панівецькі видання на центральному майдані Кам`янця.
Після закриття Костянтинівської та Панівецької друкарень на
території теперішньої Хмельниччини тривалий час не було жодної друкарні. Й
лише у XVIII ст. вони починають з`являтися, причому масово: у 1788 році в Полонному заклав друкарню Шмуль Беркович, у 1790му — у Славуті з дозволу її
власника князя Сангушка відкрив друкарню Мошко Пинхасович, 1792го — почала
працювати друкарня графа Сцібор-Мархоцького у Міньківцях, у 1798 році — засновано
друкарню губернського правління в Кам`янці-Подільському...
Сергій ЄСЮНІН
