Згідно з переписом 1938 року, в Кам’янці-Подільському проживало 13 796 євреїв (38 % населення). Близько 4-5 тисячам з них вдалося евакуюватися з міста до його окупації. Водночас кількість єврейського населення зросла за рахунок депортованих з Угорщини, біженців із Галичини, а також людей, пригнаних із навколишніх сіл та містечок.
Гетто в Кам’янці-Подільському було організоване 20 липня 1941 року. Його розташували в центрі Старого міста – районі, переважно заселеному місцевими євреями. Ще на початку ХХ ст. майже всі будинки на площі Польський ринок, за винятком двох, перебували у власності єврейських родин. Місто входило до зони відповідальності 444-ї охоронної дивізії вермахту, командиром якої був генерал-лейтенант Вільгельм Русвурм. 28 липня командування дивізії надіслало телефонограму головнокомандувачу групи армій «Південь» генералу Карлу фон Рокесу з метою переконати угорську владу припинити депортації та повернути вже висланих євреїв.
Через три дні штаб 183-ї німецької комендатури в Кам’янці-Подільському повідомив командування 444-ї дивізії про прибуття близько 3000 євреїв, депортованих з Угорщини, утримання яких пов’язане зі значними труднощами. Було наголошено на ризику спалахів епідемій та висловлено прохання негайно депортувати угорських євреїв.
З 1 серпня влада в місті остаточно перейшла до німців. Вони не бачили можливості годувати десятки тисяч депортованих з Угорщини за рахунок місцевих запасів, що викликало напруження у відносинах між союзними угорською та німецькою арміями.
Міський військовий комендант підполковник Йозеф Мейлер видав розпорядження, в якому визначався статус «єврея» та встановлювався обов’язок для всіх євреїв віком від 10 років носити шестикутну зірку Давида на правому рукаві вище ліктя.
На початку серпня в місті почала діяти підконтрольна німцям місцева Єврейська рада. У серпні в Старому місті відбулися погроми – багатьох євреїв повісили, і їхні тіла ще кілька днів залишалися на шибеницях.
Депортація євреїв з Угорщини була припинена 9 серпня завдяки спротиву німецької військової адміністрації. Близько 2-3 тисяч висланих було повернено до Угорщини.
Того ж дня міський військовий комендант видав наказ, згідно з яким усі євреї повинні були переселитися до гетто в Старому місті. Дозволялося брати із собою не більше 20 кг особистих речей на людину. Неєврейське населення було виселене, район відгороджено і взято під контроль озброєної української поліції.
Крім того, німці створили ще два гетто – на Новому плані та на Польських фільварках, де розміщувалися єврейські майстри.
13 серпня Кам’янець-Подільська міська комендатура знову звернулася до штабу 444-ї охоронної дивізії з проханням ухвалити рішення щодо прибулих євреїв, «що є особливо небажаним тягарем для міста».
У серпні 1941 року сюди прибули есесівці під командуванням одіозного обергруппенфюрера СС Фрідріха Еккельна. Саме тут вони вперше застосували так званий «метод укладання сардин» – спосіб масових страт, коли людей примушували лягати шарами в ямі, щоб умістити в ній удвічі чи навіть утричі більше жертв.
Згодом цей варварський метод стане «класичним» для айнзац- і зондеркоманд та пошириться по всій Європі. 
Єврейське гетто в Кам'янці-Подільському було створено в Старому місті, куди примусово переселили все єврейське населення.
Розстріли проводилися в північній частині міста, на місці, де зараз розташований парк «Родинний» у мікрорайоні Жовтневий.
Саме ця місцевість отримала назву «долина смерті», адже саме тут відбулися наймасовіші розстріли.
У «долині смерті» нацисти розстріляли тисячі депортованих євреїв з Угорщини та Словаччини, а також численних єврейських мешканців Кам’янця й Поділля.
Протягом трьох днів, 26–28 серпня 1941 року, загалом у Кам’янці-Подільському було знищено близько 24 тисяч осіб. 
Але трагедія на цьому не завершилася. Влітку 1942 року нацисти стратили близько 800 дітей та людей похилого віку, а восени того ж року ще приблизно 4 тисячі мешканців гетто. У лютому 1943 року останніх євреїв Кам’янця-Подільського було знищено.
Загалом за час окупації місто втратило близько 30 тисяч євреїв - більше про гетто і розстріли Євреїв
Ці події стали однією з перших і наймасштабніших акцій Голокосту на території України та залишили в історії Кам’янця-Подільського криваву сторінку, яку неможливо забути.
