Під час Другої світової війни велика частина середньовічної житлової забудови в центральній частині була пошкоджена пожежею, а у повоєнні роки розібрана. Проект нової забудови, заради якої зруйнували навіть будинки XVI - XVIII століть, так і не був реалізований, а на місці колишніх середньовічних площ і вулиць залишилися пустирі.
Давнє житло, однак, розібрали не повністю - лише надземну частину.
Ці склепінчасті приміщення мали висоту три-чотири метри і площу від 15 до 50 квадратних метрів і дотепер перебувають у недоторканому вигляді. Всередині вони не засипані і, поєднуючись, утворюють складну систему підземних комунікацій.
Коли на пустирях, у скверах та на вулицях з'явилися перші провалля, цьому не надали особливого значення. Однак їх ставало дедалі більше: під землею відбувалися процеси, які руйнували могутні склепіння. Сприяло цьому нагромадження талих вод, вібрація від руху автотранспорту тощо.
Постали питання: де розташовуються підземні приміщення, скільки їх, які вони?
Дістатися до підвалів не могли, адже входи були засипані, а місць їх розташування не знали. Допомогли старі плани міста, архівні матеріали XIX століття, передвоєнні інвентаризаційні креслення розібраних будинків. Вивчення цих джерел показало, що під старим містом існує ще одне - підземне. Уявіть собі: кожний із середньовічних будинків мав від одного до шести підземних приміщень! Будинки в центральній частині міста стояли впритул, отже під землею утворювався майже суцільний ряд підвалів. За попередніми підрахунками їх понад 200!
Дослідження київських реставраторів загострили проблему. Адже за архітектурно-археологічними дослідженнями більшість підвалів була датована XIV - XV століттям, а деякі їх частини- навіть кінцем XIII. Такі давні кам'яні житла на Україні виявили вперше. Та найбільш сенсаційним було відкриття в межах давніх підвалів решток дерев'яного житла XII-XIII століть. Тобто ровесника забудови давньоруського Києва і Новгорода!
Для спеціалістів-істориків архітектури - ці знахідки неоціненні: залишки дерев'яного та кам'яного середньовічного житлового будівництва дають уявлення про планувальну структуру міста, його архітектуру. Йдеться про унікальні знахідки, які вимагають всебічного дослідження науковців.
Особливе значення відкриттів у Кам'янці-Подільському полягає ще й в тому, що вони - вже вкотре! - спростовують твердження буржуазних істориків XIX століття про те, що місто начебто виникло тільки у XIV столітті, тобто в період експансії на Україну литовських та польських феодалів, які довгий час змагалися за ствердження пріоритету на Поділлі. Тому й будівництво в Кам'янці пов'язували із західноєвропейськими впливами.
Ця версія стійко трималася в історіографії до початку 60-х років, допоки дослідження, проведені в Кам'янець-Подільському замку, підтвердили його давньоруське (XI століття) походження. Після цього версія "впливів" похитнулася, але деякі історики й донині за звичкою датують замок XIV і навіть XVI століттям.
Отож давньоруські житла XII - XIII століть, знайдені в самому центрі Старого міста, ще раз підтверджують: Кам'янець - давньоруський!
Дослідження середньовічного житла та його підземних ярусів, що майже не зазнали перебудови від часу виникнення, дають можливість визначити справжні масштаби і хронологію міста, простежити його еволюцію, дістати нові дані про початок кам'яного житлового будівництва, яке ще недавно пов'язували з XVI століттям.
Поряд з вивченням давньої забудови Кам'янця постає не менш пекуча проблема - зберегти й відновити пам'ятки середньовіччя. Поки що підвали, хоча й перебувають у межах заповідника союзного значення - Старого міста, не мають статусу пам'яток архітектури. Через це виникла навіть ідея знищити їх і звільнити територію для нового будівництва!
Втрата житлової забудови як історичного оточення монументальних пам'яток архітектури в Кам'янці-Подільському порушила б цілісність ансамблю міста, зникла б його композиційна єдність. З огляду на це київські реставратори запропонували відновити житлову забудову на основі її залишків - підвалів - за допомогою архівних матеріалів та креслень. Методика ця не нова, її багато разів використовували, коли відновлювали знищені війною містобудівні ансамблі або пам'ятки. Так, у Петергофі у повоєнні роки реставрували пам'ятники російського класицизму, у Пушкіні - споруди XVIII - XIX століть і т. д. Цей перелік доповнюють давні будівлі під Новгородом і Псковом, відбудований П'ятницький храм у Чернігові, замок в Олеську, неподалік Львова.
Щоб зберегти унікальний історичний ансамбль Старого міста у Кам'янці-Подільському, науковці-реставратори теоретично обгрунтували і практично довели можливість таких робіт. На Центральній (колишній Ринковій) площі вже поставили два відновлених будинки. Перші поверхи та підвали мають пристосувати під невеличкі магазини й кафе, другий і третій - під сучасне житло.
Використання історичних підвалів для таких цілей розв'язує проблему харчування і торгівлі в заповіднику. Затишні й загадкові приміщення - це готові магазини, художні салони, майстерні народних умільців, навіть невеликі виставкові приміщення. Використання підземного фонду дає економічну вигоду. Заповідник дістає кілька тисяч квадратних метрів додаткової корисної площі, а водночас і фундаменти для будинків, що відновлюватимуться. А це - сотні впорядкованих квартир у центрі міста. Отже збереження підземного фонду Кам'янця-Подільського має не тільки історичне, а й економічне та соціальне значення.
"Наука і суспільство", №11, 1987 р.
Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА, архітектор.
Реконструкції Є. М. Пламеницької, фото і малюнки автора.
