«Атлас» Кам'янця-Подільського 1842р. видали в часи губернаторства Карла Фліге. Автором був губернський землемір Георгій (Єжи) Щуревський.
Східну сторону міста він пропонував розбудовувати шаховою структурою кварталів та поєднати з островом нарешті ще й передмістя – Руські та Польські фільварки й Біланівку. Забудовувати обидва фільварки та Біланівку планувалося регулярною сіткою кварталів, що покінчило б з плутаною системою вулиць і вуличок, яка існувала там до того часу. Поблизу до поштових трактів, які перерізали Польські та Руські фільварки, було запропоновано облаштувати майдани, а на них звести церкви.
Ця частина плану була втілена – згадайте спроєктовану архітектором В.Васільєвим Покровську церкву на початку вул.Франка та Георгіївську (колишній планетарій) на Польських.
Пов’язати місто з його фільварками було ідеєю якщо не революційною, то давно визрілою.
До того часу вся комунікація між островом-метрополією і його сателітами на іншому березі ріки здійснювалася лише за допомогою Замкового мосту та збудованого росіянами 1793 р. Дерев’яного мосту біля Польської брами.
(Після спорудження Новопланівського Дерев’яний почали називати Старим). На Руські фільварки не вів жоден міст. Та й існуючі два були не найсучаснішими. Замковий, котрий народ вперто називав Турецьким, був катастрофічно вузьким. Дерев’яний був – ну, власне! – дерев’яним, і майже щовесни нищився розливами на Смотричі.
Тож головним урбаністичним завданням для міста 1842 р. було планування та будівництво нового мосту. Або й мостів. Саме так вирішив Георгій Щуревський – і запланував у «Атласі» зведення відразу двох, обох кам’яних. Один планувався з боку Польських фільварків, інший – навпроти Гунських криниць.
