Я так скажу. Коли я почала подорожувати у 1990-х, коли створила сайт у перший рік нового тисячоліття - я в житті б не могла подумати, що наші пам'ятки чекатиме таке майбутнє. Такі люди.
Перший травневий збір пам'яткоохоронців (реальних, а не на посадах) у Малієвецький обласний історико-культурний музей, котрий придумала і виплекала Анастасія Донець, був масштабним, дуже потужним і яскравим променем надії. Те, що сьогодні влаштувала Hanna Havryliv у Палац Розділ / Rozdil Palace - це сіквел, але вдвічі більший за складом учасників. Я людина слова, а не діла, я вмію показати, але не зробити. Я в шоці від того, скільки вже в країні робиться - від Тустані до Нової Каховки (тут так, минулий час поки), від Хуста і до Острожця.
Мої прогнози у пам'яткоохорончій сфері всі ті 20+ років мого активного подорожування були чорнішими за мій нік. Зараз я бачу, що ситуація змінюється. Ми все так само стоїмо на порозі майже повної втрати дерев'яної сакральної спадщини (спонсори занепаду нітрит титану, вагонка і штамповані цибулинки з Пром.юей), але у скількох палаців, вілл і замків таки з'являються господарі. Йосип Бартош і Ihor Skalskyy були піонерами - і їхній подвиг не відлякав, а надихнув десятки інших людей. Микола Бендюк паладіном захищає Острожчину і не боїться ні судів, нічого. Івона Лобан намагається врятувати Годовицю. І ще десятки таких героїв.
Так, я бачила Палац Розділ / Rozdil Palace ще з античними барельєфами на стінах, а зараз там напівруїна. Але я і Отроків бачила свинарником, і Вищеольчедаїв покинутим садком. Коротше, велетенська вдячність всім, хто був сьогодні в Роздолі - ви якісь титани, такі зустрічі дуже надихають, рада, що вдалося завдяки Насті і ко побачити вас хоч на кілька годин.
