У 1919 році москальські вбивці поневоливши Україну зуміли перетворити її населення на рабів, та так, що навіть на 20 році незалежності раби вшановують своїх катів!
Дивитись відео Виставка ретро-світлин Кам'янця-Подільського:
Як називаються люди, що служать загарбникам свого народу? Я підібрав такі слова: підлабузники, підлизи, зрадики, шмаркачі, засранці...
А як називаються ті - хто ставить памятники своїм поневолювачам?
І ці люди будуть зараз нашу державу! Що з цього виходить бачите самі.
---------------
26 березня 2013 року в Кам`янці-Подільському, на противагу зібранню представників коміністичного режиму, 0 15.30 в холі готелю «7 Днів» відбулося відкриття фотовиставки «Реальне обличчя Другої світової війни», яку організував громадсько-політичний рух «Гідність» та Клуб української інтелігенції за підтримки історико-просвітницького товариства «Меморіал» і фотографа Олега Іліха. Світлини для експозиції (в день 69-річниці визволення міста від німецько-фашистських загарбників) були відібрані з приватних архівів. Більшість із них досі ніхто не бачив.
Під час відкриття виставки перед присутніми виступили Едуард Крилов, Валерій Нестеренко, Володимир Дорошенко та інші.
Виступаючі вважають, що погляд на події Другої світової війни багато в чому спотворені радянською пропагандою і вимагають переоцінки. Зокрема, досі неоднозначними є погляди на роль тих, хто боровся і з німцями, і з радянськими військами, на тих, хто боровся за національну ідею. Виникали дискусії на тему: чи варто вважати День визволення міста святом, а чи навпаки – визнати його скорботним днем. Багато йшлося про національну ідею.
А тим часом нащадки поневолювачів продовжують вшановувати радянських окупантів.
По завершенню свята міський голова з бюрократом Рогалем відвідав двох ветеранів, які визволяли місто від фашистських загарбників – Павла Тихонова та Іллю Чеботарьова.
Ось це і все на що можуть розраховуувати ветерани!
Колишній молодший офіцер Вермахту має пенсію в 2500 євро. До цього додається безкоштовний проїзд в громадському транспорті, пільги з оплати оренди житла, безкоштовне медичне обслуговування з можливістю дворазової безкоштовної госпіталізації протягом року. Якщо німецький ветеран побував у полоні, сума пенсії підвищується до 2800 євро, а кількість безкоштовних госпіталізацій не обмежена. «Вищі чини» отримують пенсію понад 3 тис. євро. За даними Deutsche Welle, середня заробітна плата в Німеччині складає 3 тис. євро, хоча на час економічної кризи вона дещо знизилася. (джерело)
Цікаві факти про Кам`янець:
Дослідник Валерій Дорошенко: «Той період історії найспотвореніший радянською пропагандою. Це стосується й періоду окупації Кам’янця під час Другої світової війни. Багато замовчувань і перекручувань фактів є і донині. Перед відступом із міста працівники НКВС залишили гори трупів на хуторі Загальського та у п’яти тюрмах свого відомства. Вони підпалили нафтобазу, заготзерно, підірвали вокзал, залізничне депо, будинок Червоної Армії, порохові склади, два прогони Новопланівського мосту. Радянська пропаганда створила чимало міфів про підпілля. Школярам досі розповідають про «комсомольський подвиг» Вілена Поворіна, а чи стосувався він комсомолу? Першими в місто вступили угорські частини, і майже одразу провід Організації українських націоналістів створив місцеве самоврядування. Старостою міста став український націоналіст Кібець, секретарем — Поворіна — дружина репресованого НКВС чоловіка. До керівництва містом входили також ОУНівці. Саме з представників ОУН було створено перше ядро кам’янецького руху опору, що діяв аж до травня 1942-го. Першими в квітні 1942 року заарештували Кібця, Поворіну та її сина Вілена. 25 травня німці розстріляли 150 осіб — викладачів, студентів, місцеву адміністрацію.
— 26 березня 1944-го в Кам’янці одна окупація змінила іншу, — каже педагог-пенсіонер Едуард Крилов. — Саме СРСР був серед розпалювачів Другої світової війни, про це свідчать історики. Перемога над фашизмом далася українцям ціною мільйонних жертв, чи ж доречно говорити про свято, такі дати — це дні скорботи. І фашисти, й «червоні» нищили наші міста, не рахуючись із населенням. Радянська влада, як і фашисти, вивозила молодих сильних людей на примусові роботи до Сибіру та на Донбас.
Видавець Мирослав Мошак звертає увагу на те, що значна частина будівель у заповідному Старому місті, особливо храмів, була знищена не фашистами, і навіть не під час війни, а вже в 50-ті роки за вказівкою радянської влади.
