У всьому світі 18 квітня відзначають День пам’яток і визначних місць. 1982 року в ООН придумали таке свято, щоб громадськість різних країн ознайомлювалася з культурною спадщиною, розуміла, що ця спадщина нестала і вразлива, а відтак, докладала зусилля до її збереження для наступних поколінь.
А тим часом в Кам`янці-Подільському:
А чи не відзначити цей день нам, любителям архітектури, зібравшись біля млина Ірафа, пам’ятки місцевого значення №3-Хм, яку занесено до реєстрів ще у вересні 1982 року? Ой, його ж розвалили 2017-го.
Може, погуляємо біля казарм фортеці? Страшнувато: на частині споруди цієї зими повністю впали дахи, та й уся вона давно перебуває в аварійному стані. Тоді підемо до башти Баторія, найвищої з усіх, що стояли по периметру Старого міста? Хіба з пляшкою валеріани, інакше серцю боляче дивитися на решето, котре колись було дахом.
Який куточок Старого міста не обери, середньовічної казки не побачиш. Хоча на території Національного історико-архітектурного заповідника (цей статус розповсюджується на весь півострів) будувати нове заборонено законом, скрізь бачимо новобуди, котрі дуже погано мімікрують під умовну «старовину» і нагадують забудову кварталів циганських баронів у молдовських Сороках. Навіть сакральна архітектура неприємно дивує: біля історичного факультету котрий рік стоїть дерев’яна каплиця у формах, характерних для російської Півночі, з шатровим дахом і московською «цибулинкою».
Подільська архітектурна школа? Ні, не чули. Кижі та Соловки нам за орієнтир.
Коли навіть НІАЗ під керівництвом Василя Фенцура, прямий обов’язок котрого - захищати кам’янецькі пам’ятки, не справляється зі своїм завданням, що можемо зробити ми, прості містяни?
