Кам'янець-Подільський » Новини » Буденне життя » Лист-звернення працівників Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області щодо вирішення проблеми оплати праці

Лист-звернення працівників Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області щодо вирішення проблеми оплати праці

  • 5 428
  • 2
  • 0 0
    (Оцінок: 0)
без картинки
Лист-звернення працівників Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області щодо вирішення проблеми оплати праці

 

Президенту України В.Ф. Януковичу,

вул. Банкова, 11, м. Київ-220,01220

 

 

 

Депутатам Верховної ради України,

вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008

 

 

Прем’єр-міністру України та міністрам

Кабінету Міністрів України, 

вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008

 

 

Голові державної судової адміністрації України,

вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021

 

 

Голові Верховного Суду України,

вул. П. Орлика, 4-а, м. Київ, 01024

 

КОЛЕКТИВНЕ    ЗВЕРНЕННЯ

 

            Шановні адресати, згідно статті 40 Конституції України до Вас звертаються працівники Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з метою об’єктивного, справедливого, законного вирішення проблеми оплати нашої праці.


У час економічної скрути та невпинного подорожчання продуктів харчування, товарів та послуг, що необхідні для життя кожної людини, ми, працівники суду як третьої гілки державної влади в Україні, виконуємо роботу, без якої є неможливим здійснення правосуддя суддями, несемо на собі тягар посадових обов’язків та відповідальності, отримуючи за свою нелегку працю мізерну платню, що аж ніяк не співвідноситься з тим навантаженням, яке нам доводиться терпіти.

 

            Оплата нашої праці є прямим порушенням декількох положень Конституції України:

1)  відповідно до ч.1 ст. 43 кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або  на  яку вільно погоджується;

2)  згідно ч. 4 ст. 43 кожен має право на належні, безпечні і здорові  умови  праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;

3)  відповідно до ст. 48 кожен має право на достатній життєвий  рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

4) відповідно до ст. 47 кожен має право на житло. Держава  створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

 

При прийомі на роботу нам доводилося проходити суворий конкурсний відбір, до нас ставилися високі вимоги як професійного, так і етичного плану, ми приймали присягу державного службовця, свідомо погоджуючись на певні службові обмеження, позбавивши себе права на страйк як засіб боротьби з ігноруванням наших законних вимог, маючи надію на належну оплату нашої праці, покликаної на забезпечення практичної реалізації функцій судової системи держави. Наші сподівання не були наївними мріями, вони ґрунтувалися на глибокому переконанні, що держава не знехтує вимогами власного законодавства, не поставить нас на межу бідності.

Безумовно, ми не ставимо себе у один ряд з суддями, адже у них абсолютно інший ступінь повноважень та відповідальності, однак логічно, що відправлення правосуддя суддею не вбачається можливим, якщо не буде секретаря судового засідання, помічника. Документообігом, кадровою, обліковою, статистичною, архівною, судово-розпорядчою роботою не можуть займатися судді в силу свого високого статусу, але це не є підставою для того, щоб вважати працю відповідних працівників апарату суду незначною чи такою, що не підлягає достойній оплаті. Проблема оплати праці суддів не раз обговорювалася на найвищому рівні і знайшла своє вирішення при прийнятті нового закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року. Критичне становище оплати нашої праці у зазначеному законі проігноровано, наче нам не потрібно жити, належним чином забезпечувати свої родини, наче ми маємо право отримувати доходи від іншої праці чи суміщати посади.

 

За останні роки ми втомилися наголошувати на положенні ст. 11 Закону України «Про державну службу», що закріплює право на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці, яке не один рік порушується у нашому суді.

По 8 годин щодня ми працюємо за комп’ютерами, основна маса яких є вже технологічно та морально застарілими і піддають нас шкідливому опроміненню, оскільки через відсутність відповідного приміщення ми змушені по троє у кабінетах площею 6-8 квадратних метрів здійснювати роботу з використанням зазначеної техніки. Щороку у пік опалювального сезону ми марнуємо своє здоров`я у кабінетах, де температура вище 11-13 градусів Цельсію не піднімається, нагрівачі неможливо використовувати, бо стара проводка часів розквіту СРСР не витримує найменших навантажень. Наші прагнення служити Україні, використовуючи свої знання, досвід, інтелектуальні можливості не знаходять належної підтримки з боку держави, нас з року в рік годують марними обіцянками про реформи, позитивні зміни, але щоразу стає лише гірше.

Такі обставини змусили нас пристосовуватися до жахливих умов праці, ми майже змирилися з ними, попри власні проблеми ми певною мірою жаліємо нашу державу, яка все ніяк не осилить закони сучасного ринкового життя та політичної мудрості. Тому залишили питання забезпечення нам належним умов праці на совісті відповідних органів державної влади, однак питання оплати нашої праці ми не підняти просто не маємо права.

Бо хочемо гідно жити, хочемо мати можливість своєю працею заробити собі на житло, а не жити у батьків чи скитатися по орендованих квартирах за фінансової підтримки рідних, хочемо більше ніколи не відмовляти своїм дітям у найнеобхіднішому, хочемо бути гордими з того, що ми працюємо на благо Батьківщини. Ми не вимагаємо необґрунтовано високої винагороди, але й не просимо подачок, ми маємо право на гідну оплату високовідповідальної, кваліфікованої, спрямованої на виконання функції держави праці.

 

Згідно ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА - це законодавчо  встановлений розмір заробітної плати за просту,  некваліфіковану працю, нижче якого  не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Більшість працівників нашого суду високоосвічені, мають юридичну освіту. Чи не суперечить здоровому глузду, справедливості та закону той факт, що наші посадові оклади (консультантів, секретарів суду, секретарів судового засідання, судових розпорядників) встановлено на рівні мінімальної заробітної плати?! Невже наша праця, на Вашу думку, така проста і некваліфікована, що ми маємо отримувати заробітну плату, на яку не погоджуються навіть прості робітники, що не мають ні освіти, ні досвіду роботи?!! Навіщо ж нам у нормативно-правових актах виставлено такі високі вимоги щодо освіти, досвіду, несумісності та обмеження у отриманні додаткових доходів? Вже не кажучи про те, що на руки ми отримуємо суму окладу з вирахуванням податків та зборів.

 

Якщо у першому півріччі 2010 року ми ще отримували премію у певному нестабільному процентному відношенні до окладу, то у липні-серпні нам доводилося жити на принизливо низькі зарплати, що лише на пару десятків гривень перевищували прожитковий мінімум. Як прожити на 900 гривень на місяць, якщо:

-  продукти харчування та першої необхілності дорожчають щодня?

- оренда найгіршої 1-кімнатної квартири коштує 1200 грн./міс. без врахування комунальних платежів?

- пара більш-менш пристойних черевиків, які витримають хоча б один сезон, коштує 800-1000 грн., пара зимових чобіт – 1300 – 1800 грн.?

- весняно-осінній верхній одяг коштує від 1600 грн., зимовий верхній одяг – від 2700 грн. і вище?..

Таких вражаючих принизливих порівнянь можна навести безліч.

А що робити тим із нас, у кого інший з подружжя теж працює у суді?

Нам жити у лісі в шалаші, харчуватися корінцями, щоб хоча б мати змогу одягнути себе у осінньо-зимовий період?!.

            Крім елементарних людських власних потреб, ми ще й маємо родини, дітей, яких треба утримувати та забезпечувати, хтось має проблеми зі здоров’ям, що вимагає у наш час величезних коштів на лікування.

Чому наші життя, здоров’я та потреби у державі, на яку ми працюємо, нікому не цікаві?

Чому на державному рівні піднімають питання оплати праці працівників культури, лікарів, вчителів, військовослужбовців, а ми залишаємося осторонь? Чи ми не на ту ж саму державу працюємо? Чи наша праця є другосортною?   

 

Наполегливо просимо належним чином проаналізувати та переглянути позицію щодо фінансування видатків на оплату нашої праці, привести розміри нашої заробітної плати у відповідність до реалій дійсності і складності та відповідальності нашої трудової діяльності.

 

З повагою та надією на Вашу справедливість – колектив апарату Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області:

 

 


------

Останні коментарі:

Петро
Петро
Оце суд засрали
Цитувати Скарга
admin
admin
:c_emot6: Вони все засрали. Тільки свою білу хату чистять кометом, але смердить звідти всерівно... :a_smex:
Цитувати Скарга

Прокоментуй Цей Пост:

Схожі Новини