Наталія Ярова підняла у себе в фб дуже важливу для Кам'янця тему каньйону (влада прочуняла і в грудні вирішила поновити заявку на внесення в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО каньйону з його пам'ятками.
Первісна заявка була подана ще наприкінці 1980-х, здається). Красивенна місцевість з гротами, скелями, пам'ятками архітектури і шикарними водоспадами заростає самосівом, вулиця Кармалюка під Новопланівським мостом, на котрій провів дитячі роки мій батько, вже навіть візуально не відслідковується за чагарями. Винних багато: і байдужість містян, і так звана "зелена енергетика" з малими ГЕС, яка просто вбиває річки, і імпотенція влади.
Ще років 10 тому НПП "Подільські Товтри" ставало на заваді спробам активістів розчистити певні ділянки (бо стовбури самосіву вже були товстіші за 5 см), хоча зараз, як розказав Mike Drebet, каньйон у межах міста вже не входить до НПП. Я завжди дуже любила каньйон, оце відчуття сільських вуличок посеред міста - це заспокоювало.
Зараз ходити там можна переважно лише вздовж правого берега Смотрича, лівий відданий самосіву. А було ж колись. Позбирала картинки, які робила в каньйоні в нульових-десятих, оминаючи всі з мостами (а це більша їхня частина). Благоустрою, котрий там таки колись був, я, зрозуміло, не застала (станція човнів, пляж, та сама вул. Кармалюка - я вже пам'ятаю лише покинуті розвалини, серед котрих ще росли квіти).
Але зараз і того, що було 20 років тому, вже нема. Враховуючи буйну подільську здатність рослин заполоняти собою все, матимемо свій кам'янецький Ангкор-Ват. На картинках байдарки, змагання з спортивного орієнтування, скелі, кулі - і каньйон.
