Нагадаємо, 10 квітня в Кам`янець-Подільському Міському будинку культури відбувся конкурс "МІНІ-МІС Поділля 2010", переможницею якого стала конкурсантка з номером сім Анастасія Перебендюк.
Дівчинка погодилася розповісти нам про секрет свого успіху.
- Анастасіє, що ти відчула після того, як тебе оголосили переможницею конкурсу?
- Мене ще довго не покидало відчуття тривоги. Результат конкурсу був оголошений, але я все ще продовжувала чекати. Коли почула своє ім`я, то не повірила, що перемога дісталася саме мені. Згодом, тривога змінилася радістю, з`явилися сльози, хоча плакати зовсім не хотілося.
Напевно, більше переживала моя мама. Вона сиділа у залі і почала плакати від радості, навіть оператор намагався її заспокоїти.
- Готуватися до подібних конкурсів нелегко, адже вони вимагають постійних тренувань, роботи над собою, вміння поводитися на сцені. Що для тебе виявилося найважчим?
- Напевно, репетиції. Мені потрібно було встигати і до школи, і на тренування, але бажання взяти участь і перемогти було сильнішим. Я впевнена, що якщо чогось дуже хочеш, то обов`язково рано чи пізно отримаєш. Я знала це і кожного дня переконувала себе, що конкурс -моя перша сходинка до успіху: якщо навіть не переможу, то матиму хороший досвід на майбутнє.
- Настю, на конкурсі були дівчатка з інших міст України. Чи з`явилися у тебе нові друзі?
- Так, у мене тепер багато нових друзів. Це дівчатка з Хмельницького, Ізяслава, Вінниці та Донецька. І у майбутньому ми зовсім не хочемо припиняти спілкування. Обмінялися номерами телефонів, тож будемо дзвонити одна до одної, вітати зі святами, розповідати секрети та новини. Дуже хотілося б зустрітися знову на інших конкурсах або запросити їх до себе у гості. Загалом, у мене багато друзів, але тепер їх стало ще більше, і я дуже щаслива.
- У кожного з нас є люди, підтримку яких ми відчуваємо найбільше, навіть тоді, коли їх з нами немає. Кому ти завдячуєш своєю перемогою?
- Звичайно, найбільше мені допомогла підтримка родини та знайомих. Мама, тато, бабуся, дідусь, постійно повторювали мені, що навіть якщо я не переможу, то для них я вже Міс. А ще приємніше було, коли я побачила, що підтримати мене прийшли мої однокласники, які сиділи у залі і постійно викрикували: "Настя, ти - найкраща!". Тоді я зрозуміла, що є багато людей, які вірять у мене і мою перемогу, і ще раз вирішила для себе, що обов`язково зроблю все можливе для того, щоб виграти. Коли я прийшла до школи, мене вітали й учні з інших класів, і класний керівник, і навіть директор. Тому я дякую всім за підтримку. Особлива подяка танцювальному ансамблю "Диво калинове" та його керівнику Г.М. Плющ. -Настю, що тобі подобається робити найбільше? Зазвичай багато дівчаток твого віку полюбляють вишивати, писати вірші, танцювати, співати. Виділи, будь-ласка, одне із своїх улюблених занять.
- Можу з упевненістю сказати, що це спів. Мені подобаються танці, раніше танцювала у ансамблі «Апельсин». Але згодом відчула, що пісня для мене ближча, і за її допомогою я можу висловити будь-які почуття, тому почала займатися співом.
- Які пісні тобі найбільше подобаються?
- Скажу відверто, мені дуже подобаються сучасні пісні, але я виконую і народні композиції. Інколи я співаю для себе: це допомагає заспокоїтися, а часом, і вирішити певну проблему. Усі мої близькі постійно повторювали мені, якщо я не переможу, то для них я вже міс.
- Напевно, кожна дівчинка любить стояти перед дзеркалом, а також фотографуватися. Тобі подобається, коли тебе фотографують?
- Звичайно подобається, я навіть не знаю таких дівчаток, котрим не подобалося б брати участь у цій справі. А якщо це робить ще й фотограф-професіонал, то я взагалі у захваті. Річ у тому, що я теж маю фотоапарат і дуже люблю фотографувати. Я не роблю загальних знімків, а шукаю цікаві деталі. Дуже важливо вміти знайти щось у нічому. Тому фотографую комашку, що повзе по дорозі, метелика, який сідає на квіточку, крапельку ранкової роси на листочку або ще якусь дрібничку.
- Анастасіє, ти вже «Міні-Міс Поділля». На що наштовхує тебе перемога, чи є бажання продовжувати, бо, погодься, для дівчинки-п`ятикласниці такий титул - чимале досягнення.
- Зупинятися не збираюся. Ця перемога допомогла мені зрозуміти, що варто йти вперед і ніколи не озиратися. Недавно мене запросили на конкурс «Міні-Міс Україна», що відбуватиметься з 25 по 29 квітня. Я розумію, що до цього потрібно довго і наполегливо готуватися. Мені було б дуже цікаво взяти участь і не обов`язково перемогти, адже таке випробування допомогло б мені самовдосконалитися та підсилило б бажання не зупинятися на досягнутому.
- Настю, що ти можеш побажати дівчаткам, які хочуть стати учасницями таких конкурсів?
- Будьте впевненими у собі, вірте, що ви - найкращі. Даруйте посмішки рідним і близьким людям. Не забувайте про друзів, бо їхня підтримка дуже важлива.
Дякуємо Насті за те, що погодилася розповісти нам секрети своєї перемоги. Ще раз вітаємо її, бажаємо впевненості у собі та успіху в майбутньому.
Катерина Бєнера
