Штейн Леонід Захарович

У сузір`ї талантів, що подарував світові Кам`янець-Подільський, однією із найяскравіших була зірка шахіста Леоніда ШТЕЙНА (1934-1973). Міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту СРСР, триразовий чемпіон СРСР, переможець найпрестижніших міжнародних турнірів - ось далеко не повний перелік досягнень Леоніда Захаровича.

Радянський гросмейстер, один з найсильніших у світі в 60-ті - 70-і роки XX в. Заслужений майстер спорту СРСР (1965).

На жаль, нашому землякові не виповнилося і сорока, коли він покинув цей світ. Тому спортивні журналісти часто говорять про нього як про яскравий метеор, що пронісся шаховим небосхилом і раптово згас. 12 листопада Леонідові Захаровичу виповнилося би 75. Тож незадовго до ювілею перегорнемо сторінки біографії одного з найсильніших шахістів світу, який, якби не раптова смерть, міг би стати навіть і чемпіоном світу. Адже в безкомпромісному меморіалі Олександра АЛЬОХІНА, що відбувся 1971 р. в Москві, де грали чемпіон та три екс-чемпіони світу, саме Леонід ШТЕЙН поділив перше місце з Анатолієм КАРПОВИМ, який через чотири роки став дванадцятим чемпіоном світу.

«ШКІРА ТА КІСТКИ»

Отже, 12 листопада 1934 р. в невеликому прикордонному місті Кам`янці-Подільську сім`я Захара Лазаревича та Чарни Абівни ШТЕЙНІВ поповнилася другою дитиною - сином1 якого назвали Леонідом. Доньці ШТЕЙНІВ тоді було чотири роки. Це була проста трудова єврейська сім`я зі скромним достатком. До того ж батько не відзначався міцним здоров`ям.

Коли грянула війна, Льоні не виповнилося й семи років. Його сім`я ледве встигла евакуюватися з міста над Смот-ричем, яке вже 10 липня 1941 р. захопив ворог. Після довгої мандрівки ШТЕЙНИ поселилися під Ташкентом. 1942 р. у віці 36 років від тифу помер Захар Львович. Чарна Абівна залишилася єдиною опорою для двох дітей, одна ставила їх на ноги.

Після війни ШТЕЙНИ повернулися в Україну. Правда, поселився не в Кам`янці-Подільському, а у Львові. Тут Чарна Абівна влаштувалася буфетницею в школі.

Льоня ріс хворобливим, був худющим, шкіра та кістки: далося взнаки недоїдання у важкі воєнні роки. Суворе дитинство наклало відбиток і на характер хлопця. Напівсирота, позбавлений міцної батьківської руки, він не відзначався великими успіхами в навчанні. Кмітливий, із чіпкою пам`яттю та багатою уявою, Льоня на дух терпіти не міг підручників. Недарма, коли ШТЕЙН став одним із провідних шахістів світу, серед його колег гуляла легенда, що Леонід Захарович за життя не розгорнув жодної шахової книги. Звичайно, це не так, але частка правди в цьому жарті була.

Посидючість і старанність не були характерними рисами ШТЕЙНА в дитинстві. Та й потім він так і не позбувся цих вад. Цим він дуже відрізнявся від старшої сестри, яка успішно закінчила школу, потім медінститут, працювала лікарем у Московській області.

ЛЕГКОДУМНИЙ ЯСНОВИДЕЦЬ

Невідомо, як склалася би доля Леоніда ШТЕИНА, якби він 10-літнім, навчившись грати в шахи, не захопився древньою грою. Невдовзі він став одним із найсильніших шахістів школи. Льоню запрошують грати за збірну школи на командній першості Львова серед учнів. Швидка, впевнена та смілива гра худорлявого підлітка із жвавими оксамитово-чорними очима звернула на себе увагу. 13-літнього п`ятикласника Льоню ШТЕИНА запрошують займатися в дитячому шаховому клубі Львівського палацу піонерів. Тут він уперше з подивом побачив шахову книгу. Але жодної цікавості до неї не проявив. Льоню вабила тільки гра. Хлопець упевнено піднімається кваліфікаційними східцями, а через два роки стає першорозрядником.

У 15 років стати першорозрядником для нашого реактивного часу це занадто пізно. Для порівняння: 2004 р. на Всесвітній шаховій олімпіаді за збірну України грав 14-річний Сергій КАРЯКІН наймолодший у світі міжнародний гросмейстер, занесений до Книги рекордів Гіннесса.

1949 р. Леонід ШТЕЙН стає гравцем збірної Львова, захищає її честь на командній першості України. Леонід грав на четвертій дошці, а на першій - Віктор КАРТ, який, не досягши висот у практичній грі, згодом прославиться як шаховий тренер, виховає цілу плеяду гросмейстерів. Віктор Еммануїлович так оцінив гру свого колеги в збірній Львова: «ШТЕИН уже тоді вражав і своїм талантом, і... легкодумством гри. Він орієнтувався в позиції на шахівниці, мов ясновидець. Якщо досвідчений шахіст, обдумуючи хід, щоразу бачить тільки частину шахівниці, то ШТЕЙН схоплював шахівницю повністю, якимось чином передбачаючи макет кожної позиції, яка може виникнути після можливого продовження. Коли показував варіанти, які бачив, здавалося, що шахівниця ворушиться... І ось, маючи такий безцінний для усіх дар, ШТЕЙН безмірно квапився, зовсім не міг змусити себе поміркувати за дошкою, часто-густо діяв поспішно. Досвідчені суперники вміло Цим користувалися».

ШТЕЙНИ жили бідно. Тому, закінчивши 1950 р. сім класів, Льоня вступає до електромеханічного технікуму, щоб якнайшвидше здобути фах і працювати. Але вчитися йому важко, тож після першого курсу Леонід покидає технікум і продовжує навчання у вечірній школі.

АРМІЙСЬКИЙ ВИШКІЛ

ШТЕЙН без особливого успіху виступає в юнацьких змаганнях. А ось перший серйозний дорослий турнір приносить йому неабиякий улов: навесні 1953 р. він здобуває перемогу у півфіналі 22-го чемпіонату УРСР, виконує норму кандидата в майстри, завойовує право грати у фіналі чемпіонату УРСР. Але... восени приходить повістка з військкомату. Леонід деякий час служить в Азербайджані, згодом - у Забайкаллі, а завершує службу в Московському гарнізоні.

Армія явно пішла на користь юнаку. Він стає зібраним, виробляється звичка до дисципліни, акуратності, точності. Тож не дивно, що невдовзі ШТЕЙН стає єфрейтором, потім - молодшим сержантом, командиром відділення.

Шахи цінують і в армії. Улітку 1954 р. ШТЕЙН стає чемпіоном Сибіру та Далекого Сходу, наступного року входить до трійки переможців півфіналу чемпіонату Росії. 1955 р. молодший сержант ШТЕЙН стає чемпіоном Збройних сил СРСР, вигравши додатковий матч у чемпіона РРФСР Анатолія ЛУТИКОВА.

«УСЕ, КИДАЮ ШАХИ!»

У листопаді 1956 р., демобілізувавшись, ШТЕЙН повертається у Львів. Пора вже підкорити вершину майстра. Але 1957 р., вперше зігравши у фіналі чемпіонату УРСР, він посідає тільки десяте місце. Дирекція технікуму, в якому навчається Леонід, навесні 1958 р. не відпускає його в Чернівці на півфінал першості України. Юнак мужньо розрубує гордіїв вузол - покидає технікум.

У Чернівцях Леонід зіграв успішно, виборов путівку в Київ, але за гру в карти Спорткомітет УРСР позбавляє його права грати у фіналі. «Усе, кидаю шахи!» - повідомляє восени 1958 р. друзям 24-річний ШТЕЙН.

Леонід працює на заводі слюсарем-складальником, а про шахи навіть чути не хоче. І все ж навесні 1959 р. бере відпустку за свій рахунок і їде в Харків на півфінал чемпіонату УРСР. Але до фіналу не пробивається. І назавжди прощається із шахами: «Мені невдовзі вже чверть віку стукне, а до майстра - як до неба. Це мій останній турнір».

Проте один з учасників фіналу чемпіонату УРСР не зміг приїхати до Києва, запропонований на заміну гравець теж відмовився. І тут майстер спорту Юрій САХАРОВ раптом запропонував: «А чому би не включити ШТЕЙНА?». Тож львівського невдаху телеграмою викликали до Києва. ШТЕЙН зіграв якнайкраще: завоював «бронзу», на 1,5 очка перевиконав норму майстра, здобув путівку до півфіналу чемпіонату СРСР. А 1960 р., вигравши додатковий матч у Юрія САХАРОВА, став чемпіоном УРСР.

У СВІТОВІЙ ЕЛІТІ

Наступні два роки вивели ШТЕЙНА в еліту світових шахів: 1961 р., вперше зігравши у фіналі чемпіонату СРСР, завоював «бронзу», 1962 р. на міжзональному турнірі в Стокгольмі, посівши шосте місце, став міжнародним гросмейстером.

Успіхи нового гросмейстера вражають. Леонід ШТЕЙН упродовж чотирьох років тричі стає чемпіоном СРСР. Таке вдавалося тільки Михайлові БОТВИННИКУ. Тож назвемо пам`ятні для кам`ян-чан дати перемог знаменитого земляка: 17 січня 1964 р., 24 грудня 1965 р., 2 лютого 1967 р.

А перемоги у двох найпрестижніших гросмейстерських турнірах у Москві (1967 р. і 1971 р.) чого варті!

Правда, ШТЕИНУ тричі не вдалося пробитися в турнір претендентів на першість світу. Але двічі цьому завадили тільки дискримінаційні положення про обме-ження числа учасників від СРСР.

НАЙКРАЩИЙ ХІД

А своїм найкращим ходом ШТЕЙН називав одруження зі студенткою другого курсу Львівського політехнічного інституту Лілією КВЕЧЕР. Радів успіхам доньки Алли, яка займалася в музичній школі. А навесні 1973 р. сім`ю ШТЕЙНІВ ощасливила ще одна донька - Марина.

Під впливом Михайла ТАЛЯ Леонід стає студентом-заочником факультету журналістики Львівського університету. Потім переводиться на стаціонар. Згадує журналіст В`ячеслав ВОЛОХІВСЬКИЙ, який навчався зі ШТЕЙНОМ на од-ному курсі:

«Безперервна міграція народонаселення на факультеті журналістики ні для кого не була дивною. Той покидав навчання через хворобу, іншого зупиняли матеріальні нестатки. Тому й не дуже я здивувався, побачивши якось поруч із собою дещо незвичного на вигляд чоловіка, що, як казали, перевівся із заочного на стаціонар.

Був він чорнявий, старанно поголений і зачесаний, одягнутий з особливою старанністю і шиком. Щось столичне, невловимо аристократичне просвічувалось у всій його поставі й манерах. І, насамперед, у стриманості, з якою він вів себе: був чемним і привітним у поводженні з однокурсниками, але й без особливих на те причин насильно в приятелі не ліз, не зав`язував ні з ким якихось особливих дружніх стосунків.

- Леонід, - скромно відрекомендувався новачок і знову заглибився у свіжий номер газети «Советский спорт».

Певно, любитель футболу, зметикував я. Та того ж таки дня був ошелешений звісткою, що мені її після занять приніс староста нашої групи (в майбутньому багаторічний головний редактор обласної газети «Индустриальное Запорожье») Петро ГОРБАЧОВ.

- Ну як ти, В`ячеславе, контактуєш із чемпіоном СРСР із шахів? - запитав він, як тільки ми зайняли місця у трамваї.

Сприйнявши слова старости за черговий жарт, я і собі відповів жартома:

- Усі ми, Петре, трохи чемпіони. Хто по танцульках, хто по дівчатах...

- Даремно іронізуєш, - уже всерйоз мовив староста. - Поруч із тобою сидить не хто-небудь, а неодноразовий чемпіон країни з шахів Леонід ШТЕИН. Міжнародий гросмейстер, між іншим...

Лише тодія пригадав, що прізвище Леоніда ШТЕЙНА чую не вперше. Не раз натрапляв на нього в газетах, чув по радіо. Як не як, а чемпіон із шахів у СРСР був один.

Тому при наступних зустрічах із ШТЕЙНОМ намагався якось ближче познайомитися з ним, налагодити тісніші контакти. Зробити це було нелегко. Головне, через те, що шахами, цією королівською грою, я у своєму житті ніколи особливо не цікавився і ставився до цього престижного й високоінтелектуального заняття з прохолодою. Інші ж теми, які я нав`язував у розмовах, чемпіона не дуже цікавили. Вперто не виходив гросмейстер і на традиційні студентські перекури, хоч, як з`ясувалося пізніше, був запеклим курцем.

Та й часу для активного спілкування було небагато. Все частіше місце мого сусіда по лаві було порожнім. А з випусків новин дізнавався: Леонід ШТЕЙН перемагає на міжнародних змаганнях то в Стокгольмі, то в Хельсінкі... Ставало очевидним: перехід на стаціонарне – не зовсім вдалий хід гросмейстера ШТЕЙНА. Помилку довелося виправляти. Переводитися назад на заочний».

Згодом гросмейстер успішно захистив диплом. Мріяв усерйоз поборотися за звання чемпіона світу.

ТАЄМНИЦЯ СМЕРТІ ГРОСМЕЙСТЕРА

...Вранці 4 липня 1973 р. гравці збірної СРСР прибули в аеропорт, щоб летіти в Англію на командний чемпіонат Європи. Даремно чекали вони Леоніда ШТЕЙНА: в московському готелі, збираючись у дорогу, він відчув біль у серці... Лікарі вже не змогли його врятувати. Леоніду Захаровичу йшов 39-й рік.\

Чому ж так рано, у розквіті сил, покинув світ гросмейстер? Причина тут, на думку багатьох, одна: ШТЕЙН курив безбожно. А про фантастичну тривалість його затяжок просто легенди ходили.

Поховали видатного шахіста в Києві на Байковому кладовищі. Надмогильний пам`ятник дуже простий і виразний: на чорно-білому тлі шахових клітинок напис російською: «ЛЕОНИД ШТЕЙН».

Тільки через 34 роки після смерті гросмейстера в газеті «Киевские ведомости» з`явилася публікація журналіста Георгія КУЗЬМІНА, яка привідкрила таємничі обставини смерті Леоніда ШТЕЙНА. Процитуємо один абзац зі статті «Тайна смерти гроссмейстера Ш.» (мовою оригіналу):

«Ленечка провел последнюю в жизни ночь в постели у женщины - дочери тогдашнего председателя Федерации шахмат СССР Юрия АВЕРБАХА. Об этом знали все члены сборной СССР, собиравшиеся в то утро 4 июля 1973 года в московской гостинице «Россия», чтобы улететь в Англию на командный чемпионат Европы. Об этом знало близкое окружение покойного. Но правду скрыли на треть века. И не только из-за морального аспекта. Накануне ШТЕЙНУ и еще нескольким гроссмейстерам сделали сложную прививку: сразу из Англии они отправлялись в жаркий бразильский город Сус на межзональный турнир. Врачи мимоходом предупредили шахматистов о последствиях нарушения режима и перегрузок в инкубационный период:никакого секса и спиртного, но... К тому же, когда ШТЕЙНУ стало плохо, никто не догадался вызвать реанимацию. А сердце у Леонида и в самом деле было слабым и причина смерти - инфаркт - указана точно. Только вот хоронили Леонида в закрытом гробу. Ссылались на жару. Ведь тело доставляли в июле из Москвы в Киев. Но, по версии Эдуарда ГУФЕЛЬДА, начальство не хотело огласки истинной причины смерти выдающегося шахматиста. Опытный, незаангажированный патологоанатом мог бы при неформальном вскрытии прикоснуться к трагической правде...»

НЕПІДПИСАНТ

«Талант у ШТЕЙНА був фантастичний!» -сказав про нашого земляка Анатолій КАРПОВ. 1980 р. у московському видавництві «Фізкультура й спорт» у серії «Видатні шахісти світу» вийшла книга Едуарда ГУФЕЛЬДА та Юхима ЛАЗАРЄВА «Леонід Штейн». її перевидано англійською мовою.

А ось спогад Віктора К0РЧН0Г0 про Леоніда ШТЕЙНА: «1967 року він виграв турнір, присвячений 50-річчю Радянської влади. Тоді це був помітний успіх. Тож до нього прийшли, ясна річ, із деяких органів і запропонували підписати звернення проти «ізраїльських агресорів», які розв`язали війну на Близькому Сході. Він цього не зробив. Тоді це було мужнім громадянським вчинком. ШТЕЙН - один із небагатьох, хто дозволив собі виступити проти системи. Я то знаю, що це таке...»

РІДНЕ МІСТО ПАМ`ЯТАЄ ШТЕЙНА

6-15 вересня 1991 р. у Кам`янці-Подільському відбувся Всесоюзний шаховий меморіал Леоніда ШТЕЙНА. У турнірі (7 турів за швейцарською системою; головний суддя Олег МАНЖУЛОВСЬКИЙ) взяли участь 18 шахістів (з них 12 кам`янчан). Перше місце поділили майстер спорту з Москви Анатолій КУЗНЕЦОВ і закартпатський кандидат у майстри спорту Юрій ЛЕМБАК, які набрали по 6 очок з 7. На пів очка від них відстав кам`янчанин Іван ПЕТРОВ. Учасницею меморіалу була майстер спорту з Москви Лариса ХРОПОВА.

2004 р. кам`янчани відзначили 70-річчя земляка Тижнем пам`яті Леоніда ШТЕЙНА у шахово-шашковому клубі «Гросмейстер». Зокрема, 12 листопада відбувся сеанс одночасної гри міжнародного гросмейстера Любомира МИХАЛЬЦЯ, який 14 партій виграв, дві звів унічию і жодного разу не програв. Сеансер грав винахідливо, цікаво, романтично, саме в дусі Леоніда ШТЕЙНА. Наступного дня відбувся матч між збірними Кам`янця та Хмельницького. Сильнішими виявилися шахісти обласного центру - 16,5:7,5.

...Нещодавно одній із нових кам`янецьких вулиць вирішено надати ім`я знаменитого гандбольного тренера Ігоря ТУРЧИНА, який 1959 р. закінчив Кам`янець-Подільський педагогічний інститут. Думаємо, на таку честь заслуговує і уродженець Кам`янця-Подільського Леонід ШТЕЙН, спортивні успіхи якого не менш яскраві, ніж в Ігоря Євдокимовича.

(09.11.2009)

Про таємницю смерті гросмейстера　

Автор: Олег Будзей