Сьогодні, незадовго до Першотравня, є дві вагомі причини згадати Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ. По-перше, вона народилася першого травня. По-друге, вона народилася в Кам`янці-Подільському.
Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА походила із зубожілої шляхти. її батько - колезький асесор Костянтин ВОЙНАРОВСЬКИЙ - жив і працював у Кам`янці-Подільському. Саме тут 1 травня 1861 р. сім`я ВОИНАРОВСЬКИХ поповнилася донькою, якій дали подвійне ім`я - Ванда-Цезарина.
1877 р. дівчина закінчила гімназію в Кишиневі. У 1877-1878 рр. у Петербурзі була слухачкою спочатку Вищих педагогічних курсів ВИШНЕ-ГРАДСЬКОГО, потім - медичних курсів для жінок при Військовій медико-хурургічній академії. Відвідувала також деякі лекції на Вищих жіночих курсах імені БЕСТУЖЕВА-РЮМІНА. Крім того, активно прилучилася до революційного руху.
Російський революціонер Лев ДЕЙЧ у спогадах писав, що знав тільки двох жінок, які читали «Капітал» Карла МАРКСА та брали участь у дискусіях, пов`язаних із цим твором. То були Віра ЗАСУЛИЧ і Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА. Якщо ім`я першої з цих революціонерок у нас на слуху ще зі шкільних років, то про другу, напевно, знають тільки фахівці.
У березні 1879 р. Ванда-Цезарина прибула з Петербурга у Варшаву для зміцнення зв`язків між петербурзькими соціалістами та варшавським соціалістичним гуртком. Поселилася в давньої знайомої з Кам`янця-Подільського - Діонізи ЦЕР-ТОВІЧОВОЇ.
Не спливло й місяця, як 10 квітня 1879 р. Войнаровську заарештували. При Варшавському жандармському управлінні було проведено дізнання у справі про соціально-революційну пропаганду у Варшаві (так звана «справа сто тридцяти семи»).
При дізнанні ВОИНАРОВСЬКУ звинуватили в тісних стосунках з провідними діячами варшавського гуртка (серед яких були Людвік ДЗЯНКОВСЬКИИ, Софія ПЛАСКОВІЦЬКА, Станіслав РОГАЛЬСЬКИИ, Зигмунт ГЕРІНГ, Александер ВЕНЦКОВСЬКИЙ та інші), в участі в пропаганді в робітничих гуртках. Утримувалася Цезарина в десятому павільйоні Олександрійської цитаделі у Варшаві. За найвищим повелінням від 2 квітня 1880 р. ВОЙНАРОВСЬКА зазнала тюремного ув`язнення на рік з наступним гласним наглядом поліції.
Від 21 червня 1881 р. вона жила під гласним наглядом у Кишиневі. У липні 1881 р. ВОЙНАРОВСЬКА подала клопотання на дозвіл вести педагогічну діяльність. Проте клопотання не мало успіху.
Відпущена в Одесу для лікування, була там заарештована внаслідок підозри про передачу невідомій особі пачки паспортів. Дізнання припинили через брак доказів. За постановою Особливої наради від 12 грудня 1881 р. Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ залишили під гласним наглядом до 9 вересня 1885 р.
Проте вже в грудні 1882 р. Цезарина втекла з Кишинева за кордон - в Австро-Угорщину - і поселилась в Кракові, де брала участь у революційній діяльності польських соціалістів, її заарештували (вже втретє!) 24 лютого 1883 р. та притягнули до дізнання у справі про утворення в Кракові революційного гуртка. Австрійський суд 24 червня 1883 р. приписав польській революціонерці чотири місяці тюремного ув`язнення з подальшим вигнанням за межі Австрії.
Відбувши ув`язнення, ВОЙНАРОВСЬКА наприкінці жовтня 1883 р. прибула до Женеви. Там уже діяв добре організований осередок польської соціалістичної еміграції. Керували ним Марія ЯН-КОВСЬКА. Станіслав МЕНДЕЛЬСОН, Казимеж ДЛУСЬКИИ, Шимон ДІКШТАЙН. Вони оточили ВОИНАРОВСЬКУ опікою. Зокрема, ЯНКОВСЬКА допомогла їй фінансово.
Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ запросили до редакційних колективів соціалістичних видань. Тож у 1884-1889 рр. вона була співредактором польських соціалістичних видань у Женеві - журналів «Пшедсвіт» («Світанок») і «Валька клас» («Класова боротьба»). Співпрацювала в журналі «Пшегльонд тигодньови» («Щотижневий огляд»).
Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА брала участь у роботі партії «Пролетаріат», групи «Звільнення праці». Теплими були її стосунки з групою російських емігрантів. Вона постійно бувала в домі Георгія ПЛЕХАНОВА. Тим паче, що з його дружиною ВОЙНАРОВСЬКА познайомилася та заприятелювала ще в часи навчання в Петербурзі. Саме цього періоду стосуються згадані вище спогади Лева ДЕЙЧА.
Від березня 1889 р. ВОЙНАРОВСЬКА мешкала в Парижі. Від 1893 р. вона член артії «Соціал-деократія Королівства Польського» (1900 р. назву партії було розширено - «Соціал-демократія Королівства Польського та Литви»). У 1900-1904 рр. представляла цю партію в Міжнародному соціалістичному бюро 2-го Інтернаціоналу.
ВОЙНАРОВСЬКА організовувала допомогу для колишніх політичних в`язнів та емігрантів. В останні роки життя брала участь у французькому соціалістичному русі. Не забувала і про росіян: від 1911 р. викладала історію Франції на Курсах суспільних наук (під такою назвою діяла партійна школа російських революціонерів).
Померла Ванда-Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА 15 квітня 1911 р. в Парижі від гострого інфаркту міокарда, не доживши півмісяця до свого 50-річчя. Сім`ї не мала.
1982 р. в Польщі випущено марку з портретом Цезарини ВОЙНАРОВСЬКОІ. Це перша та поки що єдина відома нам марка, на якій зображено жінку-уродженку міста над Смотричем. Сподіватимемося, що кам`янецькі жінки ще не раз удостояться такої честі - бути портретованими на поштових марках. Звісно, бажано все ж, щоб не за революційну діяльність. Втім іменем однієї з уродженок Кам`янця свого часу було названо острів.
Автор: Олег Будзей
