У сузір`ї славних жінок - уродженок Кам`янця-Подільського - яскраво сіяє і зірка російської оперної співачки Лідії ЗВЯГІНОЇ. Двадцять років вона була солісткою Большого театру в Москві, а в радянський час - професором Московської консерваторії. Про неї вміщено статті в дореволюційному Енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона, в радянській п`ятитомній «Театральній енциклопедії».
Майбутня зірка оперної сцени народилася 1 грудня 1861 р. в губернському Кам`янці-Подільському в дворянській сім`ї. Середню освіту здобула в Житомирі, де закінчила гімназію. Далі штудіювала науку в Києві на вищих жіночих курсах. Вокальному мистецтву спочатку навчалася в Київській музичній школі, а потім - у 1882-1887 pp. - у Петербурзькій консерваторії, де її вчителями були відомі співаки та досвідчені музичні педагоги Ганна ПОЛЯКОВА-ХВОСТОВА, Єлизавета ЦВАНЦІГЕР, Камілло ЕВЕРАРДІ. 1886 р. Лідія ЗВЯГІНА виконала сольну партію в 9-й симфонії Людвіга ван БЕТХОВЕНА (в ансамблі з Василем ВАСИЛЬЄВИМ, Володимиром МАЙБОРОДОЮ та МУРАТОВОЮ). Закінчивши консерваторію, Лідія у 1887-1889 pp. співала у Тифлісі (так тоді називали Тбілісі). Оперні партії готувала під керівництвом співака, режисера, педагога Іполита ПРЯНИШНИКОВА, який мав досвід виступів у Мілані, Болоньї, Пармі, Генуї, Турині, Флоренції, вісім років співав на Імператорській сцені в Пе-тербурзі. В Тифлісі Іполит Петрович завідував місцевою оперою. Проте 1889 р. Тифліська опера перейшла в приватні руки. Тож ПРЯНИШНИКОВ перебрався до Києва, де організував оперну спілку, а ЗВЯГІНА переїхала до Москви, де стала солісткою Большого театру.
На московській сцені наша землячка дебютувала партією Ратмира в знаменитій опері Михайла ГЛІНКИ «Руслан і Людмила». Молода співачка добре розуміла, що їй ще потрібно шліфувати і шліфувати виконавську майстерність. Тож влітку 1890 р. вона їде до Парижа до Поліни ВІАРДО, влітку 1891 р. знову бере уроки вокалу в уславленої французької співачки. Під її керівництвом Лідія ЗВЯГІНА готує низку партій - того ж Ратмира, а також партії Княгині з «Русалки» Олександра ДАРГОМИЖСЬКОГО та Кармен з однойменної опери Жоржа БІЗЕ.
За 20 років роботи у Большому театрі Лідія Георгіївна виконала понад 40 партій. 1892 р. вона стала першою виконавицею партії Невільниці в опері Арсенія КОРЕЩЕНКА «Бенкет Валтасара», а 1895 р. - першою виконавицею партії Марфи в опері Павла БЛАРАМБЕРГА «Тушинці». На російській сцені якраз у виконанні Лідії ЗВЯПНОІ вперше прозвучали партія Ерди з опери Ріхарда ВАГНЕРА «Зігфрід» (третьої опери з його тетралогії «Перстень Нібелунгів»), партія Анни з опери Гектора БЕРЛІОЗА «Троянці в Карфагені» (з його дилогії «Троянці»). Саме в ролі Ерди зобразив співачку художник Костянтин ПЕРВУХІН. Сьогодні цей портрет зберігається в російському державному архіві літератури та мистецтва.
У виконанні Лідії ЗВЯГІНОЇ вперше на сцені Большого театру прозвучали партії Марти в «Іоланті» Петра ЧАЙКОВСЬКОГО, Леля в «Снігурочці» та Солохи в «Ночі перед Різдвом» Миколи РИМСЬКОГО-КОРСАКОВА, Чекі в «Джоконді» Амількаре ПОНКІЄЛЛІ, Шверлейти у «Валькірії» Ріхарда ВАГНЕРА. Серед інших ролей співачки варто згадати партії Ольги та вона й Україну: влітку 1889 р. виступала Няні з «Євгенія Онєгіна» Петра ЧАЙКОВСЬКОГО У нашої землячки був найнижчий жіночийчий голос - контральто. Як зазначають музичні знавці ЗВЯГІНА мала сильний голос «оксамитового» тембру, вирізнялася природною музичністю, для її виконання характерні тонке фразування, простота та щирість висловлювання. До найкращих ролей співачки критики відносять партії Вані із «Життя за царя» Михайла ГЛІНКИ, Поліни з «Пікової дами» Петра ЧАЙКОВСЬКОГО, Кончаківни з «Князя Ігоря» Олександра БОРОДІНА та вже згадуваного Леля. На початку XX ст. досить популярними були листівки з портретами артистів імператорських театрів і сценами із спектаклів.
У Москві їх випуск організував підприємливий фотохудожник Карл ФІШЕР. Саме завдяки листівкам, виданим Карлом Андрійовичем, ми можемо побачити, як виглядала наша землячка в ролях Ратмира, Леля, Вані та деяких інших. Крім виступів на московській сцені, Лідія ЗВЯГІНА гастролювала. Відвідувала Вона й Україну, влітку 1889р. Виступала в Одесі, 1898 - в Києві. Від 1903 р. співачка брала участь у концертах гуртка любителів російської музики, виконувала романси найвідоміших композиторів того часу. Михайла Глінки, Олександра ДАРГОМИЖСЬКОГО, Олександра БОРОДІНА, Модеста МУСОРГСЬКОГО, Миколи РИМСЬКОГО-КОРСАКОВА, Цезаря КЮЇ , Сергія РАХМАНІНОВА, Антона АРЕНСЬКОГО. 1909 р. було відзначено 20-ліття служби Лідії ЗВЯГІНОЇ у Большому театрі. Спеціальними статтями на цю подію відгукнулися «Щорічник імператорських театрів», щотижневий театрально-художній журнал «Рампа і життя». Проте того ж року 48-річна співачка покинула велику сцену. У 1920-1924 pp. Лідія Георгіївна була професором Московської консерваторії. Зокрема, вокалу в неї вчився майбутній народний артист СРСР Никандр ХАНАЄВ. На початку 1920 pp. співачка також викладала в Московському приватному музичному училищі Валентини 30ГРАФ-ПЛАКСІНОІ.
Лідія Георгіївна двічі виходила заміж. По першому чоловікові вона була КОТЛЯРЕВСЬКОЮ, по другому - ВІННИЦЬКОЮ. Але в історію оперного мистецтва ввійшла під своїм дівочим прізвищем -ЗВЯГІНА. В останні роки співачка жила в Будинку ветеранів сцени. Померла в Москві воєнного 1943 р. На жаль, дані про нашу славну землячку ще занадто скупі. А в Україні це, напевно, перша публікація про неї.
Автор: Олег Будзей
Про Звягіну у Вікіпедії: «Читати»
