Тріумфальна арка в Кам`янці-Подільскому під якою проходив, останій польський король, Станіслав Август - 11 листопада 1781 року.
Чому загадують бажання під аркою?
Напис на арці
Дворядковий латинський напис на Тріумфальній арці засвідчує:
"HAC INTRABAT STANISLAU AUGUST
REX DIE XI 9 BRIS 1781 ANNO"
У туристичних путівниках напис перекладається як: «Тут проходив король Станіслав Август 9 листопада 1781 року».
Проте, як засвідчує опублікований у лютому 1903 року в польському часопису «Bіblіoteka warszawska» уривок зі щоденника свідка тих подій, король прибув до Кам’янця 11 листопада 1781 року й того ж дня відвідав Кафедральний костел. Як пояснити таку розбіжність у датах?
Ми звикли місяць позначати римськими цифрами, а день — арабськими. Це і збило сучасних дослідників із пантелику, бо в написі на арці все зроблено навпаки: день позначено римськими цифрами, місяць — арабськими. До того ж, «9 BRIS» — це скорочений запис слова «NOVEMBRIS» (російською — ноября, українською — листопада), бо 9 латинською — це «NOVEM». Адже колись (до реформи календаря при правлінні Юлія Цезаря) нумерація місяців починалася з березня — і сучасний одинадцятий місяць був дев’ятим (у російських назвах місяців «сентябрь», «октябрь», «ноябрь», «декабрь» досі, мов відлуння, звучить ця давня нумерація).
Отже, правильний переклад напису на арці:
«Тут проходив король Станіслав Август 11 листопада 1781 року».
Ян Непомук
Верхню частину Тріумфальної арки в Кам`янці прикрашають статуї чотирьох янголят по кутах (збереглося тільки дві) і статуя святого Яна Непомука в центрі. Він вважається покровителя мостів, доброї слави та щирої сповіді, а брама є своєрідним мостом між світом і костелом.
За легендою Яну Непомуцькому сповідалась королева Софія – дружина Вацлава ІV, і навіть під погрозами розправи Непомук категорично відмовився зраджувати королеві таємницю її сповіді. До кінця своїх днів його моральна стійкість залишилась незламною, та за неї він заплатив життям.
За наказом короля Вацлава ІV Яна Непомука катували, є й свідоцтва, що цим особисто займався король. А потім його вкинули до Влтави – ймовірно, це сталося 20 березня 1393 року неподалік нині добре відомого Карлового мосту у Празі. Одні стверджували, що Ян Непомук втопився, інші – що він на ту мить уже був мертвим. Через 27 днів знайшли тіло Яна Непомуцького. Тоді ж його поховали в костелі святого Хреста в Празі.
В XVст. Яна Непомука канонізували, як святого, що зберіг таємницю сповіді!
Візит Станіслава Августа
11 листопада 1781 року в полудень король Станіслав Август, оточений численним ескортом національної кавалерії високого рангу, прибув на Довжок — приміське село Кам’янця-Подільського. Після теплої зустрічі він сів на коня і на чолі війська поволі поїхав до міста. Фортечні батареї залпами вітати монарха. Стрілянина була така, що від неї тріснуло скло в одній із королівських карет.
Комендант міста Ян де Вітте привітав короля біля брами і вручив йому ключі від фортеці. Натомість король обдарував його званням генерал-лейтенанта. Піхотні полки вишикувалися в парадних шеренгах на Польському та Вірменському ринках, гармати безупинно гриміли, а люди радісно кричали: «Віват!»
Прибувши до Кафедрального костелу, король вислухав святу месу. Потім його вітали духовні та світські особи. Зокрема, летичівський підкоморій Казимир Ліпінський від імені всіх жителів краю побажав королю щасливого перебування в столиці Поділля. Король ласкаво відповідав кожному з промовців.
З костелу король вирушив пішки до будинку коменданта, де для нього приготували помешкання. Під час обіду на 80 осіб генерал де Вітте під залпи фортечних гармат виголосив тост за здоров’я монарха. Король у свою чергу пив за його здоров’я і за всіх присутніх подолян. З власних покоїв король спостерігав за дуже вдалою і гарною ілюмінацією міста. Особливо йому сподобався яскравий напис «Fіlіus Patrіae et Pater» («Син Вітчизни і батько»). Щоб краще оглянути ілюмінацію, король з деякими особами свого почту обійшов місто.
12 листопада король зранку в супроводі генерала де Вітте оглядав ту частину фортеці, яку не бачив напередодні, пополудні надав аудієнцію кам’янецькому єпископу, а далі вирушив на обід до князя Калікста Понінського, в якого після обіду тримав на хрестинах доньку. Згодом на будинку Понінського (в південній частині Польського ринку) з’явилася таблиця з написом: «Найясніший Станіслав Август, Король Польський, ощасливив своїм перебуванням цей будинок 12 листопада 1781 року». Будинок не зберігся.
Увечері король дав бал у домі де Вітте молодшого, найбільшому в Кам’янці. Бал був гарним і численним, одних дам було понад 50.
13 листопада король закінчив огляд фортеці та, попри жахливу негоду, був на муштрі піхотної бригади. 14 листопада відбулася муштра піхотного полку де Вітте молодшого, а перед полуднем король каретою з невеликим почтом їздив на берег Дністра. Він, зокрема побував у прикордонному селі Брага, звідки через Дністер оглянув Хотин. Після обіду в Жванці король повернувся до Кам’янця. Наступного дня він відпочивав, а 16 листопада покинув місто.
Хто збудував арку?
Напис на арці вказує тільки дату події, на честь якої зведено величну споруду. Але хто та коли її збудував, ми не знаємо: досі в архівах не знайдено відповідних документів. Проте, зіставляючи відомі факти того часу, дослідники роблять певні висновки. Як, наприклад, Ольга Пламеницька: «Автором цієї високохудожньої споруди, безперечно, був Ян де Вітте. Тріумфальну брамку зведено, як ми вважаємо, на завершальному етапі будівництва римо-католицької семінарії — 1782 року. Архітектуру споруди, збудованої з цегли й обличкованої білокам’яними тесаними плитами, витримано в характері античних тріумфальних арок».
Після війни, у 1947—1948 роках, проведено першочергові ремонтно-реставраційні роботи (автор проекту реставрації — Юрій Нельговський). Останню реставрацію, розпочату 1982 року, проведено за проектом Леоніда Хілая.
ПРИКМЕТА
Хоч не тріумфом, а катастрофою обернулося для поляків королювання Станіслава Августа, але в кам’янчан чомусь народилася прикмета: якщо, проходячи через Тріумфальну арку, думати про найсокровенніше, то воно неодмінно збудеться. 8 липня 1994 року через арку пройшов Леонід Кучма. Перед тим хтось із кам’янчан жартома порадив йому загадати бажання. Через два дні Леонід Данилович став Президентом України.
Третього вересня 2004 року під аркою пройшов кандидат у Президенти України Віктор Ющенко. Він теж став Президентом: правда, для цього знадобилася Помаранчева революція та повторний другий тур голосування 26 грудня 2004 року.
17 січня 2006 року, перед черговими парламентськими виборами, в арці загадувала бажання Юлія Тимошенко. Але тільки 18 грудня 2007 року, після проведення нових виборів до Верховної Ради — позачергових, вона зуміла відновитися на посаді прем’єр-міністра України.
Тож бачимо: якщо загадані Кучмою бажання збувалися негайно, то «помаранчевим» лідерам доводилося для здійснення задуманого прикладати колосальні зусилля. А ось Віктор Янукович, хоч і кілька разів бував у Кам’янці-Подільському, під Тріумфальною аркою так і не засвітився…
Загадка про арку:
«Остання впритул до останньої на пам’ять про останній останнього» — таку загадку можна загадати про одну з найвідоміших кам’янецьких пам’яток. Якщо підставити слова, пропущені для втаємничення об’єкту, то матимемо: «Остання споруда Татарської вулиці впритул до останньої споруди Польського ринку на пам’ять про останній візит до Кам’янця останнього польського короля». Після цього вже просто здогадатися, що мова йде про Тріумфальну браму (чи арку), що веде на подвір’я Кафедрального костелу.
І справді, арка має адресу Татарська, 20 і є останньою спорудою Татарської вулиці. Арка притулилася до будинку з адресою Польський ринок, 18, який за сучасною нумерацією є останньою спорудою центрального майдану Старого міста
Біля фортеці стояла ще більша тріумфальна арка, але мокальське бидло її підірвало!
