Камянець-Подільський » Історія » Рифи подільських морів - "Подільські Товтри"

Рифи подільських морів - "Подільські Товтри"

  • 121
  • 0 0
    (Оцінок: 0)
Рифи подільських морів - "Подільські Товтри"
Рифи подільських морів - "Подільські Товтри"

Мандруючи горбистими просторами Поділля, сьогодні важко уявити, що в минулому тут пану­вали моря. Піщані, глинисті та вапнякові відклади з рештками морських жителів, які є беззаперечни­ми документами для спеціалістів, для більшості невтаємничених в делікатні подробиці наукової методології залишаються малопереконливими фактами чи просто не привертають уваги. Однак існують морські споруди, які важко не помітити.


Це - морські рифи. Колись вони нагромаджували­ся на дні, а сьогодні піднімаються над поверхнею вододільних рівнин чи відкриті каньйонами по­дільських річок, утворюючи вражаючі краєвиди. Пройшовши дорогою, де кожен камінь - це корал або морська лілія, сумніви втрачають навіть затя­ті скептики, залишається лише одне питання - а куди поділося море?

У геології рифові споруди на континенті не ви­кликають подиву, це хоч і не тривіальне, але й не рідкісне явище. Вони відомі з дрімучого проте­розою (понад 1,5 мільярда років тому), коли бак­теріальні спільноти «домовившись про розподіл обов’язків», взялися за будівництво строматоліто- вої архітектури. На межі протерозою і палеозою (620-540 мільйонів років тому) до гільдії морських каменярів доєднуються археоціати та вендобіон- ти. А пізніше бути рифобудівником стає настільки престижно, що практично кожна група тварин і багато рослинних формацій з ентузіазмом долу­чаються до громадських проектів з укріплення берегових ліній.

Різновиди вапняків Подільських Товтр
Різновиди вапняків Подільських Товтр

Рифові споруди Подільського регіону відомі у пізньо-протерозойських, з певною натяжкою у кембрійських, силурійських, крейдових та неоге­нових відкладах. Повноцінні (у сучасному розу­мінні) рифові бар’єри, що протягувалися на сотні кілометрів, відомі з неогену та пізнього силуру.

"Подільські Товтри" - морські рифи. Колись вони нагромаджували­ся на дні, а сьогодні піднімаються над поверхнею вододільних рівнин чи відкриті каньйонами по­дільських річок, утворюючи вражаючі краєвиди

Неогенові рифи Поділля відомі завдяки чіткому прояву в рельєфі, виявленню в господарстві та культурних традиціях краю,а також концентрації великих заповідних об’єктів. До них належать По­дільські та Мурафські Товтри (відповідно понад 250 та близько 140 кілометрів завдовжки). Вони утворилися як прибережні споруди з колоній (схожих на цвітну капусту) багрянкових водорос­тей, «вермішелеподібних» трубочок серпул, «сі­точок» моховаток та банок молюсків (передусім роду кардіум). Корали тут хоча й зустрічаються, усе ж не є головними. Простягаються рифи че­рез подільські землі діагонально (азимут - 140°), паралельно між собою на відстані близько 120 кілометрів. Горбисте пасмо Подільських Товтр із неповторними ландшафтами спокушає взятися за рюкзак і протрекінгувати своїми стежками, однак для опису цієї романтики потрібна окре­ма публікація. Мурафські Товтри добре виражені лише в долині річки Мурафа,а на решті території ця гряда перекрита більш молодими пухкими відкладами.

Карта Подільських ТовтрСилурійські рифи - це типові споруди коралів і їх родичів строматопор із окремими будівельни­ми майданчиками морських лілій чи моховаток. Спільною рисою з неогеновими рифами є загаль­ний напрямок простягання (хоча в силурійських він більш меридіональний). У часи їх розквіту дов­жина сягала понад 1000 кілометрів: від Одеської області до шведського острова Готланд (за опти­містичними гіпотезами - до північного кордону штату Нью-Йорк, оскільки Європа і Північна Аме­рика були тоді єдиним континентом Лаврусія). Сьогодні достеменно підтверджено три ланцюги таких рифів на відстані 20-40 кілометрів. Вони відображають різні епохи будівництва через зміну обрисів берегової лінії. Розкриті лише на скеляс­тих берегах Подільських приток Дністра.

Найдоступнішим для огляду і найнесподівані­шим є силурійський риф Кам’янця-Подільського. Уся епічна, неприступна скеля каньйону Смотрича при розгляді зблизька виявляється нашару­ванням подібних на бджолині стільники коралів фавозитидів, геліолітів (на розрізі - як сонце з промінням), строматопорат (які плутають із скам’янілими деревами через схожість покривів із річними кільцями), а також паличками і мо­нетками з дірочками, що залишились від стебел морських лілій. Навчившись помічати в скелях, раптом бачиш їх скрізь: у камяній кладці фор­теці, бруківці Старого міста та в кам’яному обли­цюванні практично кожного будинку. Доклавши трохи уяви, легко переносишся в тепле тропічне море для дайвінгу, в якому не потрібен акваланг. При цьому, сама мандрівка по вже, здавалося б, знайомих вулицях Кам’янця чи його околиць стає абсолютно новою пригодою.

 

Автор тексту:

Ігор Касіяник.

Кам'янець-Подільський. Викладач К-ПНУ імені Івана Огієнка. Географ, дослідник-палеонтолог.

 

Автор фото:

Михайло Дребет.

Кам'янець-Подільський. Природознавець, фотограф. Завідувач науково-дослідного відділу Національного природного парку «Подільські Товтри».

 

Автор фото:

Олександр Сталенний.

Тернопіль. Художник- оформлювач. Хобі: палеонтологія.


------

Прокоментуй Цей Пост:

Схожі Новини