Серед різних матеріалів, якими користуються дослідники, також звертає увагу топоніміка, тобто географічні назви, причому не тільки сіл чи міст, а й назви гір, долин, річок, урочищ, вулиць, провулків, площ, архітектурних споруд, доріг, брам... В різних джерелах таких назв можна знайти безліч. Щодо топоніміки Кам’янця, то вона надзвичайно багата і різноманітна.
Насамперед це група назв, яка торкається рельєфу міста. Кам’янець (Старе місто) розташований на високому скелястому острові, оточеному природним ровом завширшки від 100 до 200 м. Решта території пов’язувалась з навколишніми ярами, урочищами, горами, які мали свої назви: від вигляду чи форми - Довжоцький яр, урочище Райська брамка [1,с.107], Хрестова гора (на сході від острова), Чернеча гора (на Руських фільварках) – від місця усамітнення ченців Воскресенського монастиря, який існував за княжих часів [2, с.37], від призначення – Шибенична гора (на півночі від острова) [3, с.178]. Урочище Татариска – нагадує татар, що жили поряд.
Важливу роль у формуванні території Кам’янця відіграла р.Смотрич, назву якої народна етимологія виводить від слова «смотри», яке було попереджувальним окликом під час повені. [4, с.5]. Існували також струмки, зокрема Довжоцький (з півдня) і Зіньковецький (з півночі) – від назви передмість, безліч криниць, серед яких: Солена – від наявності великої кількості мінеральних солей та Гунська криниця (зважаючи на назву джерела історики висловлюють припущення щодо перебування гунів в околицях давнього міста). Розташована в міському парку, неподалік від Новопланівського мосту. [5, с.66]. Не з’ясована назва потічка Дібруха – можливо назва пов’язується від давньокельтського «дібр», «дубр» - вода, потік.
У 18 ст. перед Ратушею було зведено так званий «Міський колодязь», який в окремих виданнях, без наукових аргументів названий як «Вірменський колодязь».
Найбільш широка галузь кам’янецької топоніміки – назви поселень різного типу. Кам’янець, заснований на схід від Замку, поділявся на центр, оточений мурами, валами та передмістями. Центр називали просто Містом, або містом «Між мурами». Укріплення, що оточували центр, мали свої назви від цехів, які мали їх захищати, або від осіб, які будували укріплення. Наприклад, назви башт: Кушнірська (Королівська, Баторієва), Гончарська, Кравецька, Різницька. До міста вели дороги через головні брами – Польська брама (з півночі), Руська брама (з півдня), Міська брама (із заходу) і менші брами: Вітряна брама, «Брама до магазинів» [6, с.232], замкова «Брама Станіслава Августа» (розібрана в 1876 р.) – назву отримала від імені польського короля, який в ті часи сидів на троні та «Тріумфальна брама» (1781 р.) зведена на честь приїзду до міста польського короля Ст.Августа Понятовського, як данина традиції європейських міст.
Наприкінці 17 ст. міське життя виходить за межі його укріплень, у зв’язку з чим важливою складовою частиною міста стають передмістя, які мали свої окремі назви: Долина, яке складалося з двох частин: правобережної, власне самої Долини, і лівобережної – «Заводдя», тобто місцевістю, що знаходилася за річкою або за водою [7, с.137]. Передмістя Руські і Польські фільварки - названі за народностями [87, с.105], Підзамче від місця розміщення укріплення, Біланівка – очевидно назва походить від прізвища одного із заможних мешканців передмістя – Білана, Татариска – місця, де проживали татари-липки, Карвасари – походить від місця складування товару східних купців, або так званий караван-сарай.[9]. На поч.19 ст. Підзамче поділилос ь на дві частини, одна з яких в каньйоні була продана козаку Видрі, від чого і пішла назва передміся «Видрівка». [10, с.28].
Окрему групу мала місцевість з назвами, що вказували на їх географічне положення: «Підгір’я» - над Польською брамою, «За гауптвахтою» - частина міста на південь від Вірменського ринку. [11, с.188].
Важливе місце у топоніміці Кам’янця мав розподіл на лани. Лан це одиниця міри площі приблизно 25 гектарів. Ще з другої половини 14 ст. писемні джерела зафіксували у міському володінні понад 200 ланів землі, які були розподілені між видатними міщанами, по два-три лани на кожного. Лани дістали назви від своїх власників, наприклад: Городницький, Боярський, Сікорський, Шадбея, Сеферовича. Але ці назви мінялися при переході лану в інші руки. [12, с.152].
На деяких ланах були організовані так звані юридики – поселення, де їх власники-патриції, духовенство, шляхта – мали власне судочинство. В архівних документах згадуються юридики Тринітарська та Кармелітська на Руських фільварках і Францисканська та Єзуїтська на Польських фільварках. [12, с.369].
В другій половині 17 ст. на р.Смотрич існувало чотири млини з назвами: млин польський, руський, вірменський, млин для виробки пороху. [14, с.44]. Згідно люстрації 1734 р. зафіксовані ще три млини. Один із них розташовувався на схід від «Порохівні» і мав назву «Міський», а два інші – у передмісті Карвасари, під замковим мостом з назвами їх мельників – Матвія та Матіуша. [15, с.35].
Вплив на формування історичної топоніміки мала торгівля. Місцями проведення торгівлі виступали міські майдани-ринки. Великі міські громади традиційно мали окремі ринки: Польський Ринок, Вірменський Ринок, Руський Ринок (до 1670 р.) після під назвою Торговий, М’ясний, Зарванський. [16, с.31]. Дуже різнорідна у Кам’янці топоніміка сполучень. Місто сполучалося з околицями та передмістями численними мостами та сходами, а внутрішнім сполученням служили міські вулиці.
Через р.Смотрич, яка в силу природних умов та історичних обставин виступала важливим містобудівним фактором були побудовані мости: Замковий, що з’єднує Старий замок з містом (у 1686 р. турки ремонтували міст. Очевидно, роботи були проведені досить значні, бо з того часу він дістав ще назву «Турецький») [17, с.70], Новопланівський, який з’єднує Старе місто з його східною новою територією – Новим планом, мости в каньйоні при Польській і Руській брамах, а також безліч кладок.
Пішохідне сполучення між містом і передмістями, між містом і долиною, між старою і новою частинами міста, забезпечувалось сходами, які врізані в потужну товщу скель. Назви сходів вказували на географічні особливості місцевості – Польськофільварецькі та Руськофільварецькі сходи, Північні і Південні. Від місцезнаходження будь-якої будівлі важливої по вигляду або значимості, наприклад: сходи Фаренгольца (поряд стояв будинок лікаря Фаренгольца), Банківські сходи (поруч знаходився Держбанк).
Місцевим сполученням у місті служили вулиці, вулички, спуски, провулки. Назви їх можна поділити на кілька груп. У назвах деяких вулиць вказане їх місцезнаходження: Набережна, Річна, Східний бульвар, Західний бульвар. Назва вул.Довга вказує на її протяжність.
Багато випадків, коли своєрідна або характерна риса вулиці чи провулка ставала їх назвою: вул.Попрічна (поперечна), нині провулок Миколаївський [18, с.104], провулки Глухий, Ломаний, Тісний, Центральний, Прогінний. Назви, що торкаються рельєфу міста - це вул.Утьосиста (на скелі), вул.Зарванська (проходила попід пагорбом Троїцької церкви), назва якої пов’язана з давнім польським словом “zarwa”- урвище, брила землі [19, с.97].
Назви ряду вулиць походять від власників будинків або території: Фурлейський провулок, Макарівський провулок, вулиця Вітовська або (Вітівська). Окрему групу творять вулиці з назвами Вірменська, Руська, Татарська (вказує на народність).
Від церков, костьолів, монастирів названі вулиці: П’ятницька, Іоанно-Предтечинська, Успенська, Троїцька, Костельна, Тринітарська, Кармелітська, Петропавлівська, Домініканська, Онуфрієвська, Францисканська. Провулки: Тринітарський, Петропавлівський, Домініканський, Михайлівський.
Наявність міської поштової експедиції, театру, госпіталя, казарм, гімназії, комендатури знайшло відображення в назві вулиць: Поштова, Госпітальна (Лазаретна) [20, арк.3], провулки Гімназійний, Казермений, Комендантський, Театральний [21, арк.7].
Отже, в тісному переплетенні з географією, історією, етнографією, мовознавством, топоніміка, яґку називають «мовою землі» розкриває багато загадок географічних імен і змушує їх розповідати про минуле.
Папевська С.О.
Д Ж Е Р Е Л А
- Prusiewitcz A. Kamiennec-Podolski Szkic historuczny…K-w, 1915.
- Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. К-П., Абетка, 2005р.
- Пламеницька О. Кам’янець-Под. Малі історичні міста України... «Абрис», 2004р.
- Дем’янчук Г. Високі береги Смотрича. «Каменяр», 1978р.
- Гаманюк Т. Ландшафтно-архітектурна онструкція Кам’янця-Под... Науковий збірник, Кам-Под., 1992р.
- Петров М. Історична топографія Кам’янця-Под. «Абетка-Нова», 2002р.
- Там само.
- Prusiewitcz A.Названа праця
- Сіцінський Є. Нариси з історичної топографії м.Кам’янця-Под. Та його околиць. Рукопис. К-П МДА, ф.3333, оп.1, спр.24.
- Вінюкова-Волкова В. Сім чудес України. К-П, ПП «Медобори-2006», 2010 р.
- Петров М. Названа праця.
- Там само.
- Там само.
- Сецинский Е. Город Каменец-Под. Историческое описание, Киев, 1895 г.
- Петров М. Названа праця.
- Там само.
- Пламеницька Є., Винокур І. Кам’янець-Под. Історико-архітектурний нарис. «Будівельник», 1968 р.
- Пламеницька О. Кам’янець-Под., Малі історичні міста України... «Абрис», 2004.
- Там само.
- ХОДА, ф.249, оп.1, спр.691
- ХОДА, ф.249, оп.1, спр.6775
