Упродовж століть Вірменський храм залишався окрасою міста та центром життя його мешканців. Проте, на початку революційних перетворень XX ст. святиня була зачинена, а в період войовничого атеїзму зруйнована потужною вибухівкою (1936р.). Місто втратило тоді найцінніші культові споруди, які створювали неповторне історичне обличчя Кам`янця. Так нова влада боролося з історичною пам`яттю і визначала нові пріоритети. Камінь із знищеного храму йшов на будівництво житла, а територія колишньої церкви заростала кущами і деревами.
|
S території = 2580 м2, |
Відродження храму розпочалося на початку 70-х рр. XX ст., коли в Кам`янці активно проводилися реставраційні роботи. У 1972 р. були започатковані перші архітектурні обміри залишків фундаментів, для чого у південній та північній галереях колишнього храму були закладені шурфи.
Стаціонарні археологічні дослідження тривали з 1989 до 1996 рр. Площа розколу вперше охопила всю територію храму, включаючи південну, західну та північну галереї та прилеглі до нього території.
В процесі досліджень вдалося повністю відкрити фундаменти споруди. З`ясувалося, що вони були викладені з місцевого бутового каменю на вапняковому розчині й досягали товщини 1,6 м. Ширина храму в межах галерей становила 9 метрів, а довжина - 30 метрів. Згідно стратиграфії вияснилося, що мощення підлоги в інтер`єрі храму складалося з різних матеріалів: каміння, цегли та полив`яних плиток. Причому, основна частина підлоги була викладена цеглою.
Говорячи про споруду самого храму усі дослідники зазначали, що він носив риси східної архітектури, був прикрашений кам`яним портиком дорійсько-римського ордену і оточений з трьох сторін критими галереями. Фронтон костелу прикрашала, виготовлена із позолоченої міді, фігура Пресвятої Діви Марії в сонячних променях і зірками над головою. В руці вона тримала лілею, а під ногами містилася куля, обвита змією. Згадана статуя була подібна до фігури Діви Марії, встановленої на мінареті кафедрального костелу.
Костел Св.Миколая побудований на місці дерев’яної церкви Св.Миколая. За історико-бібліографічними джерелами церква була побудована коштом вірменської громади у 1495 р.. У 1566 р. закладені фундаменти кам’яної церкви, будівництво якої завершене у 1577 р.. У 1602 р. значно пошкоджена під час пожежі, незабаром відремонтована. У 1672 р. церква зруйнована під час бомбардування турками міста. У 1756-1767 рр. храм був відбудований коштом вірменської общини, а в 1791 р. освячений як вірмено-католицький храм. В 1936 р. підірваний .
Брама і огорожа собору побудовані одночасно з вірменською церквою Св. Миколая, роботи були завершені в 1602 р.. В процесі проведених у 18 ст. ремонтних робіт конфігурація західного муру огорожі була дещо змінена. Огорожа пошкоджена від вибуху в 1936 р., яким було знищено костел.
Частково збережена лише західна частина.
|
Дзвіниця: |
Башту(дзвіницю) вірменського Миколаївського костелу споруджено в 16 ст. , в історичних хроніках названа Юнацькою дзвіницею. За новітніми історико - бібліографічними дослідженнями дзвіниця була побудована в 1565 р.
На початку 17 ст. на першому поверсі була влаштована церква Св.Степаноса (Стефана), фресковий розпис зберігся фрагментарно. Під час турецького панування в 1672-1699 рр. дзвіниця була частково пошкоджена, в 18 ст. відремонтована. Ремонтні роботи на даху, що проводились в 19 – на поч.. 20 ст. призвели до архітектурного спрощення завершення дзвіниці. В 1982 р. проведені реставраційні роботи, відновлено завершення дзвіниці в первісному вигляді, одночасно проводились роботи з консервації живопису.
Вхід до храму був влаштований з головного фасаду по шести тесаним сходинам, через арку галереї, виконаної із цегли. В інтер`єрі знаходилося шість вівтарів, а головною святинею була ікона Пресвятої Діви Марії, визнана церквою чудодійною.
Під центральною частиною храму досліджено підвальне приміщення, яке було повністю заповнене будівельним сміттям. Крипта досягала довжини 15, ширини 6 метрів. З північного і південного боків вона мала два вентиляційні канали. З інтер`єру храму до крипти можна було потрапити через невеликий отвір у центральній частині підлоги храму. Під отвором виявлено кам`яний стовп-основу з 11-ма сходинками. Висота стовпа становила 3,6 м. В крипті, серед засипки будівельним сміттям, на рівні земляної долівки, було виявлено декілька поховань XVIII ст., серед яких знайдено бронзові медальйони, голки для укладки волосся, мідні ґудзики тощо. В засипці крипти, серед людських кісток і будівельного сміття, було виявлено і надмогильну плиту з іменем Яна Чайковського.
Багаторічні дослідження храму святого Миколи підтвердили відомості письмових джерел про велике значення вірменської громади у міському житті Кам`янця, адже були відкриті потужні фундаменти колись величної споруди. До того ж, до єдиного із храмом комплексу входили торгівельні склади, що говорить про давні традиційні заняття вірмен торгівлею, а знахідки досконало виконаних речей матеріальної культури засвідчили, що вірмени були не лише купцями, а й умілими ремісниками.
Про майстерність вірменських ремісників розповіли і речі із виявленого у 1985 р. скарбу, що містив значну кількість церковних коштовностей із вірменської храмової скарбниці. Як уже зазначалося, найціннішою святинею Вірменського храму була чудодійна ікона Богородиці, яка віками була заступницею кам`янецьких міщан. Причому, представники міщанського стану різних конфесій просили в неї покровительства. Прихожани приносили до ікони різні пожертви за заступництво та зцілення від хвороб. До образу Богородиці підвішувалися вотиви - виготовлені із дорогоцінних металів знаки у вигляді сердець, рук, ніг, навіть дитячих колисок.
Тривалий час про існування Вірменського костелу свідчили лише кілька зображень на поштових листівках початку XX ст., графічні роботи та описи в дореволюційних джерелах. На сьогодні, проведена консервація фундаментів храму та впорядкована території, на якій встановлено пам`ятний знак - хачкар, засвідчують зв`язок вірменських поколінь і дають надію на відновлення величної вірменської церкви.
В 1985 році під кам`яним мощенням підлоги першого ярусу, на глибині 1,8 метра виявлено скарб.
До складу скарбу входили найцінніші предмети церковного начиння заховані священиками в 1922 році. Список знайдених предметів нараховував 448 позицій. До найцікавіших знахідок слід віднести основу церковної чаші датовану 1581 роком і прикрашену вірменським текстом. Окремі речі зі скарбу нині можна оглянути в експозиції Кам`янець-Подільського державного історичного музею-заповіднику. Ікона Пресвятої Богородиці Вірменської Ікона Пресвятої Богородиці Вірменської. Без окладу.
Скарби Вірменського костелу:
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Ікона Пресвятої Богородиці Вірменської
— головна християнська святиня Кам`янця. Належить до типу «Одигітрій». Вважається, що ікона кам`янецької Пересвятої Богородиці Вірменської належить до зразків візантійського мистецтва і була написана на кипарисовій дошці ще у 10 столітті. За переданнями, вона потрапила до Кам`янця у 1398 році разом з вірменами, які рятувалися від переслідувань мусульман в Севастополі. Після захоплення міста турками у 1672 році, черниці, що під ту пору замешкували при церкві, разом з іконою подалися на Схід, але були впіймані. Довший час після того ікона слугувала як дошка для замісу тіста в одній з турецьких родин в Македонії. Там її вірмени й розшукали та викупили. Повертаючись додому Чорним морем зазнали нападу турецьких галер. Багато кораблів були потоплені, однак судно на якому знаходилася ікона не зазнало ушкоджень. В подальшому ікону переховували у Созополі і Львові, а після відходу турків з Кам`янця повернули її на звичне місце. Ікона Пресвятої Богородиці Вірменської вважалася чудодійною і служила об`єктом поклоніння як кам`янецьких міщан так і чисельних прочан, що навідувалися до храму.
В 1920 роках була вилучена комуністами і вивезена до Харкова, а потім до Рівного. Нині знаходиться на зберіганні у фондах Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (інв. № 168). В 1995 році проводилася реставрація ікони в майстернях Українського реставраційного центру, проте її атрибуція так і не була встановлена. У кам`янецькій Катедрі Святих Апостолів Петра і Павла зберігається копія ікони Пресвятої Богородиці Вірменської, яка, за переказами, виконана на підставі ікони Лисецької Пресвятої Богородиці, що нині зберігається в костелі Святої Трійці в Ґлівіце (Польща). Сама ікона Лисецької Пресвятої Богородиці нібито була скопійована священиком Колумбом з кам`янецької Ікони Пресвятої Богородиці Вірменської ще в 16 столітті. Проте навіть поверховий огляд дозволяє сказати, що усі три ікони мають схожість найзагальнішого характеру.
 |
 |
Вірменський костел на поштових листівках
