Отакий собі Суржинецький ідол. Розкопки показали, що тут не було жодного капища. Ідола перенесли сюди вже у другій половині ХІХ ст. і вкопали у якості межового стовпа. Знайдений біля підніжжя матеріал - черепки кераміки і фаянсових тарілок заводу Кузнєцова.
Ще один, уже дев’ятий, язичницький ідол поповнив цього тижня колекцію Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Кам’яне дохристиянське божество, знайдене в хащах поблизу с.Суржинці, 27 липня було перевезене і встановлене у дворику археологічного музею.
Спеціально для дослідження й перевезення Суржинецького ідола до Кам’янця прибула група українських і польських науковців, серед яких відомий польський археолог, спеціаліст з історії ранніх слов’ян, професор Же- шівського університету Міхал ПАРЧЕВ- СЬКИЙ, ще один професор Жешівського університету Януш ТЕСЛІК, професор Краківського Ягеллонського університету Ева ТЕСЛІК та ініціаторка цієї експедиції, науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологія» Наталія ВОЙЦЕЩУК зі Львова. До них приєдналися наукові співробітники нашого історичного музею Ігор СТАРЕНЬКИЙ, Дмитро КОНДРАТЮК і Катерина МЕЛЬНИЧУК.
Насправді Суржинецького ідола ще у 80-х роках XX ст. знайшли і описали кам’янецькі археологи Іон ВИНОКУР та Анатолій ГУЦАЛ, і не один рік велася мова про його перевезення до музею, а от втілити цей намір нарешті вдалося завдяки... Збруцькому ідолу.
Як відомо, знайдений неподалік від Гусятина 1848 р. Збруцький ідол, чи Святовит, є на сьогодні однією з найдавніших і найвідоміших у світі пам’яток ранньослов’янської культури. Зберігається він у Краківському археологічному музеї, а в Україні експонується декілька його копій, зокрема і в кам’янецькому археологічному музеї. При цьому великий інтерес і багато дискусій серед науковців викликає запитання: а чи є Збруцький ідол автентичним, чи це фальшивка, створена в середині XIX ст. на хвилі «моди» на язичництво? Надто вже гарно він зберігся і надто вже складні й досконалі зображення вирізьблено на ньому.
Три роки тому в пошуках істини польсько- українська експедиція вирушила на місце, де, за згадками, первісно стояв Збруцький ідол, - на гору Богит над Збручем. Тоді ж увагу привернула найбільша в Україні колекція кам’янецьких ідолів.
- На сьогодні ми маємо описи окремих знахідок, однак науковці до цього часу не займалися системним дослідженням ідолів, їхнім походженням і датуванням, - зазначає Наталія Войцещук. - Бракує навіть їхніх якісних рисунків і фотографій. Саме тому виникла ідея укласти каталог, де буде повністю зібрано й описано всіх ідолів, знайдених в околицях Кам’янця. Цей каталог українською та польською мовами вийде вже наприкінці року.
Цього тижня польсько-українська експедиція вирушила до Суржинецького ідола, щоб дослідити саме місце, де його встановлено. Уже в перший день досліджень стало зрозуміло, що кам’яне божество було перенесене зі свого первісного місця, потім тривалий час десь лежало догори лицевою стороною, через що відбулася сильна ерозія, а приблизно в другій половині XIX ст. його було вкопано на пагорбі поблизу Суржинців як межового стовпа - де його і знайдено.
Суржинецький ідол являє собою кам’яний стовп із сірого ніздрюватого товтрового вапняку фалічної форми, заввишки понад 3 м. Він демонструє еволюцію слов’янської кам’яноїскульптури від менгірів (вертикальних кам’яних стовпів) до фігур у формі людини. На місці, де, на думку дослідників, мало би бути обличчя ідола, видно сліди глибоких сколів - можливо, воно було навмисно відбите в християнські часи.
Сліди боротьби християнства з язичництвом у вигляді численних великих і маленьких видряпаних хрестиків «читаються» по всій фігурі ідола.
На думку професора Парчевського, ці хрести з’явилися на фігурі вже після того, як його встановили як межового стовпа, і вони мали на меті «вигнати біса з каменя». До речі, на жодній іншій з кам’янецьких фігур хрестів виявлено не було.
На сьогодні Суржинецький ідол приєднався до родини собі подібних у дворику археологічного музею, однак стан його збереження, як і всіх кам’янецьких ідолів, викликає глибоке занепокоєння. Зроблені з м’якого вапняку, прадавні фігури щодня зазнають руйнівного впливу коливань температури, дощів і вітру, натомістьїхня фахова реставрація та консервація обійдуться в сотні тисяч доларів, яких місто виділити не може.
З іншого боку, великий інтерес до унікальної колекції проявляють польські науковці, котрі пропонують на деякий час вивезти кам’янецьких ідолів до Кракова, там провести консервацію і виставити для огляду, а потім повернути до Кам’янця в значно кращому стані.
- Такий спільний українсько-польський проект - єдина можливість провести реставрацію і консервацію наших ідолів, - наголошує директор музею Олександр ЗАРЕМБА. - Крім того, створення двомовного каталогу та експонування ідолів у Польщі дадуть змогу широко популяризувати нашу колекцію.
- Цих ідолів варто показати світу, - переконана і Наталія Войцещук. - Тому що Кам’я- нець - дуже туристичне місто, але відоме лише завдяки своїй фортеці. Мало хто здогадується, наскільки унікальні пам’ятки зберігає археологічний музей
Уже у жовтні польські науковці планують взяти участь у традиційній науково-практичній конференції музею «Археологія та фортифікація Середнього Подністров’я» і розраховують на подальшу плідну співпрацю з нашим історичним музеєм.
Наталія ЯРОВА.
