rullan - мав змогу поспілкуватись з українською зіркою гобеленного мистецтва Ярославою Ткачук. Вашій увазі пропоную інформацію про чарівну жінку та талановитого художника та її виставку "Мамаєві сни".

Хто знає сни Мамая, що він снив, ким був, як жив? Постать козака Мамая – непересічна в українській міфології, мистецтві. Він герой народного портрету, – Мамай біля дерева, люлька, кінь, сидить і гадає, а також він характерник, цікавий чоловік, козак.

Чи то сни-думи, чи сни-образи – побаченого, пережитого… Якими бачить сни козака-Мамая художниця по текстилю Ярослава Ткачук?

Виставка текстилю Ярослави це – експозиція з елементами інсталяції в просторі, а також мандрівка у сни, у образи минулого, нашої історії, легенд. Тут ви побачите твори, з парафразами історії, «козацького бароко», народної картини, пісень, милуванням безмежною красою рідного краю.

Цікавим є задум, за яким художниця організовує виставковий простір, де експозиційним центром є дерево, як невід’ємний символ образу козака Мамая. А також - могутнє дерево під яким сидить козак-Мамай, безсумнівно дуб, священне дерево, яке за народним уявленням , перебуває в центрі світу, тобто у священному просторі. Особлива роль світового дерева для людської свідомості визначається тим, що воно виступає ланкою між всесвітом (макрокосмосом) і людиною (мікрокосмосом) і є місцем їхнього перетину.

Дерево у композиції народної картини «Козак Мамай», а також у інсталяції Ярослави Ткачук може бути і деревом виконання бажань. Людина під цим деревом бачить особливі сни, справжні, дістає своє бажання, сказане вголос чи подумки – здійснюється .

За задумом авторки дерево і є основою експозиції, його стовбур застелений об’ємними медальйонами-портетами (виконані авторською технікою), - чи це лиця козаків, яких Мамай бачить у своїх снах, побратимів, живих чи з того світу? На вершечку, здійнявши свій погляд до гілок (об’ємних і текстильних), там старці-сліпці, ідуть кудись, не бачать, але знають багато, про те і співають…

В круглій залі, навколо центральної композиції – твори Ярослави – чи сни Мамая, інші його сни, тут образи, фрагменти з життя, свого та інших, наприклад як у творі «Приховане». Чи «Ніч» - надзвичайно красивий образ жінки, таємниці і ночі. Чи сам «Мамай» - бандура, вуса, люлька, багаті шати, наскільки текстильно та з тонким відчуттям матеріалу передані елементи стилю українського «козацького» бароко…

Твори Ярослави – сильні, як за виконанням так і за змістом. В них вона вкладає багато праці, серця і душі. Її композиції настільки влагоджені, настільки позбавлені показної експресії, а за тонкощами ліричного вислову практично межують із мистецтвом сакральним. Кожна із представлених робіт зацікавлює та притягує погляд красою образів, плетенням та поєднанням тканини і металу. Ярослава експериментує з текстилем вона вводить в нього метал, чи навпаки, робить об’ємним, ліпить його.

Улюбленим художнім засобом та індивідуальною манерою художниці є метал в тканині, вона сама обробляє металеві елементи, і «тче» в нитку, метал настільки органічно вплітається, що важко уявити той чи інший образ без нього, які ж тоді «Птахи» без металевого пір’я, гілки і яблука в «Достатку».

За допомогою власної авторської техніки Ярослава творить об’ємні форми в тканині, виліплює нитками – скульптуру, чи рельєф… У своїй творчості мисткиня не відходить від традицій ткацтва, використовує натуральні нитки, а композиціями тонко передає красу волокна, добивається цікавих фактурних ефектів та нюансів кольору. Її тканина прозора, та об’ємна, м’яка, багатофактурна, вона моделює, ліпить текстиль, експериментує.

Молода художниця Ярослава Ткачук – навдивовижу активна й енергійна людина, а ще вона розумна і надзвичайно тактовна, дуже моральна, гарно вихована і тонка. І це її єство простежується й у творчості.

Невідємна частина життя… та що дає свободу.

Біографія:

Народилась в місті Коломиї (бо саме там найкращі дівчата ). В 1996 році в Косові вперше побачила як сонце виграє на нитках основи що простягаються в просторі загадкових механізмів. І так захопилась що 2007 закінчила Львівську Академію Мистецтв (звичайно художній текстиль). Про Львів окремо і не тут. А між тим бієнале «Скіфія» 2001 року, Міжнародний молодіжний симпозіум «АреНиткаНово» 2006р.(диплом найкращого учасника від України) , Друге всеукраїнське трієнале художнього текстилю 2007р.(диплом за перше місце у Молодіжній трієнале ).

З того всього так люблю ковальство що використовую метал (мідь, сталь, срібло) майже в кожній роботі і не уявляю як раніше ткацтво обходилось без цього. Мабуть через це найбільше відзнак з виставок Орнаментальне Ковальство що проходять в рамках Міжнародного ковальського фестивалю в Івано-Франківську 2006, 2007, 2008 роки. Дуже натхненна атмосфера на цих ковальських святах, якось дуже по-справжньому, щиро.

Так само в Австрії а ще й перед різдвом – казка ``Schmide vainahten``2004, 2005 років де презентують свої роботи не лише ковалі а й склярі, керамісти, ткачі – така собі середньовічна ярмарка. А вже коли згадали про Європу то як тут без діаспори виставка 2006 р. ``Український Великдень `` в Мюнхені, і феєричний тижневий фестиваль в Теруелі Іспанія.

Про бажання:

Простір, природа – природа простору ; національне, ідентичне – етнодотичне.

Рисунок, мистецтво текстилю, карбування, декоративні техніки ткацтва. Це те над чим працюю. Гармонія - це те чого шукаю.