Скарга викладачів, а можливо і крик душі, Подільського державно аграрно-технічного університету.
І ось обравши бувших кримінальних авторитетів до влади, купившись на автобуси, газ та інші подарунки уже через кілька місцяів ми отримали "РЕАЛЬНЕ ПОКРАЩЕННЯ" нашого життя!
"Купився - смокчи лапу 4 роки!"
З давніх-давен професія вчителя була в пошані та постійно гідно оплачувалася. Так, можновладці завжди розуміли – знання потрібно накопичувати та передавати нащадкам, бо без цього прогрес неможливий.
Що ж відбувається у нас? Чому в Подільському державному аграрно-технічному університеті так зневажливо та, можливо, цілеспрямовано хочуть знищити викладачів, примушуючи їх жити в злиднях?
З ранньої весни минулого року в університеті розпочалися затримки заробітної плати. Аргументів було багато: кінець навчального року, Євро-2012 та ін., але в результаті усі педагогічні працівники університету пішли у літні відпустки при 3-місячній затримці зарплати. Далі – ще «краще». Новий навчальний рік розпочався зі скорочень – перевірили навантаження, провели аналіз кількості набраних студентів по факультетах та інститутах, скоротили «неугодних» викладачів і до праці… Проте, допоміжний персонал (будівельники, зварювальники, столярі, водії автопарку) та безліч їхнього керівництва залишилися без змін. І це тоді, коли їх вдвічі більше, ніж викладачів! Та й роботу вони виконують сумнівно – уже рік не можуть відремонтувати дах головного корпусу, а те, що ремонтують, дуже швидко ламається, розлітається, просто виходить з ладу та ін. Тільки в цьому університеті один навчальний корпус можуть фарбувати два рази в рік, а потім ще й підфарбовувати. Мабуть, вони гарно вивчили армійську приказку: «Солдат спит – служба идет!». Та й правильно – чим довше красиш, тим довше тобі за це платять. Складається враження, що університет працює виключно для них – працюють лише за особистою вказівкою «главного», їх ніхто не відправляє у відпустки, видають власні кабінети, гаражі тощо… От тільки якісь кумедні викладачі та окремі завідувачі кафедр їм часто заважають, лізучи зі «своїми» господарськими проблемами: то замок у двері треба вкласти, то парту відремонтувати, хоча це все даремно – у них «своєї» роботи вдосталь.
«На державних підприємствах заборгованості із зарплати бути не може. Попереджаю всіх керівників міністерств і відомств.
Невиплата зарплати - це злочин проти людей.
І це не фігуральний вислів.
Нагадаю, що існує кримінальна відповідальність за невиплату зарплати»
М. Я. Азаров.
Чому ж так? А де ж у цьому ВУЗі місце простим студентам та їх наставникам? Чи подбає хтось про них? Кожен з викладачів, напевно, не один раз замислювався над цим, адже ми прекрасно бачимо, як працюють інші ВУЗи, на що ставлять акценти інші керманичі, які галузі розвивають, як заробляють кошти. Тоді як в нашому ВУЗі пріоритетними є лише будівництво та ремонти.
Коли запитаєш керівництва про причини затримки заробітної плати, відповідь банальна – відсутність коштів, а далі – тиша. Таке враження, що ректор лише вчора обійняв цю посаду, а в спадок від попереднього отримав якісь непередбачувані борги. Воно би й так, але ж ректор займає свою посаду понад 10 років, та й отримав він її на самому підйомі розвитку ВУЗу (коли, крім зарплати, кожному викладачеві ще й матеріальну допомогу раз в рік видавали), і якщо сьогодні в університеті такий ганебний стан речей – вину його недооцінити неможливо, скільки б його проректори не хвалили та не захвалювали. Провівши аналіз, неважко прикинути, що заробітна плата у ректора досить висока – біля 10000 грн., але ж і навіть за такі кошти неможливо придбати декілька квартир, будинків, гаражів, бізнес та ін. Син ректора нещодавно захистив докторську дисертацію, уже невдовзі стане «проффесором», завідувачем кафедри (тут батько доклав максимум зусиль – значить може, якщо захоче!). Звичайно, ректор забезпечив усе своє майбутнє та майбутнє свого сімейства на декілька поколінь, але чим це усе закінчиться для університету? Не всі ж викладачі пенсіонери, як він та його оточення, тут є ще багато працездатних співробітників…
Зима, як завжди, прийшла зненацька. Розпочався опалювальний сезон, якого не відчули ні студенти, ні викладачі, бо в навчальних аудиторіях і гуртожитках температура не піднімалася вище +12С. У відповідь – треба економити, вилучити у всіх обігрівальні прилади (це, правда, не стосується ректора, проректорів, та усієї свити), винних наказати і т. п. Та що ж це за економія, коли батьки, відправивши студента на навчання здорового, оплативши гуртожиток (вартість одна із найвищих у регіоні, при тому що в кімнатах для трьох студентів проживає 4-5 осіб, а користуватися будь-якими електроприладами заборонено), змушені їх лікувати, а викладачі ходять і шмаркаються в аудиторіях, бо й лікуватися особливо не мають за що.
І тут керівництво знайшло «найоптимальніший» шлях для заощадження коштів – усіх викладачів у відпустки (ще й хотіли, щоб за власний рахунок!, правда, в останній момент передумали, напевно, щось відчули – дуже голосно про це останнім часом прем’єр-міністр заговорив). І тут варто закцентувати – викладачів, бо увесь допоміжний персонал, про роботу якого вже йшлося, а також керівництво і бухгалтерія залишилися працювати. Знову парадокс «по нашому» – з чим же працює бухгалтерія, звітує, святкує? Кошти ж відсутні, чи не так? А це лише в бухгалтерії більше десятка працівників. Та й нехай простий викладач зайде в бухгалтерію та спробує щось запитати, хай, навіть, по роботі, ох і ж вислухає він на свою адресу. Це ж у нас «навчальний» заклад і хто тут для кого працює – викладач для бухгалтера чи бухгалтер для викладача? Можливо, в іншому закладі все правильно, а в нас бухгалтер – це святе! Може це теж одна із тих ниточок, за які треба хвататися, щоб зрозуміти, де кошти, призначені для навчального процесу? Мабуть, ректор знає, що бухгалтер в нашому ВУЗі за власні кошти навіть ручки собі не купить, а викладач уже й журнал сам собі купляє!, за яким його ж роботу мають потім контролювати.
Ось і закінчився важкий для рядового викладача 2012 рік.
Викладачі університету Новий рік зустрічали з пустими кишенями, бо внаслідок тих самих об’єктивних, чи суб’єктивних (судити читачу), причин, знову затримали на два місяці заробітну плату. Керівництву навіть у голову не прийшло, що, можливо, кожний викладач, як будь-який свідомий громадянин, розраховував обновити гардероб собі та дітям, зробити подарунки рідним, сплатити кредит, та й просто комунальні послуги тощо… Звичайно, хтось може сказати: «Вони беруть хабарі, їм вистачить!» (досить послухати, що говорять на цей рахунок уже згадані працівники госпчастини та бухгалтерії!), але ми ведемо мову про свідомих викладачів, людей, які прийшли в навчальний заклад не «колотити гроші», яких більшість, які живуть на заробітну плату (у середньому це 3000-3500 грн.). Як не дивно, їм цього вистачає – от би тільки платили вчасно. Вони ні в якому разі не хочуть опускатися до хабарів, але скільки ще зможе витримати сьогоднішні затримки зарплатні такий викладач, і чи зможе повесні залишитися вірним своїй життєвій позиції??? Ви ж пам’ятаєте ті недалекі 90-ті роки минулого століття і знаєте з чого тоді починалися взятки в навчальних закладах.
Шановні керманичі одного із найпотужніших до недавнього часу університетів Поділля, годі знущатися над викладачами, які з величезним кредитом довіри привели вас до влади (згадайте останні вибори ректора!). Основне ваше завдання – це ефективний менеджмент, а не прямі вказівки. Повірте, що будь-яке, бодай найменше, ваше починання в сторону покращення фінансового та матеріального (а це ще одна доволі болюча тема) стану ВУЗу буде «На УРА» сприйняте колективом. Адже, ситуація, яка склалася сьогодні в нашому ВУЗі, набагато складніша, ніж ви собі думаєте, і якщо керівництво не може впоратися із своїми прямими обов’язками, найкращим рішенням було б скласти повноваження і дати можливість більш дієздатним повернути університет в робоче русло, доки не пізно…
Хай усім щастить і кожен одержує те, на що заслуговує.
P.S. На сьогодні у місті проблеми затримкою зарплатні на Швейній фабриці (до 3 місяців), вЖЕКах (до кількох місяців), К-ПНПУ (виплачують частково + відпустки за власний рахунок)
Хто наступний?
